<p>Навіть у нелегкий для економіки й держави час, є люди, які отримують задоволення від життя, не жертвуючи при цьому чистим сумлінням. Добре заробляти, яскраво...
Навіть у нелегкий для економіки й держави час, є люди, які отримують задоволення від життя, не жертвуючи при цьому чистим сумлінням. Добре заробляти, яскраво відпочивати і зберігати хороші відносини з близькими уміють чимало закарпатців. Хтось може їм заздрити, але ж краще — вчитися!
“Голос Карпат” започатковує рубрику “Місцеві історії успіху”, де розповідатимемо про земляків, яким усміхається Фортуна. Можливо, їхні історії надихнуть нас глянути трохи інакше на речі навколо, підкажуть рецепт трішки кращого життя?
Про принципи життя і бізнесу говоримо із власницею популярного у Виноградові магазину чоловічого одягу “Мілан” Катериною Молдован.
— Катю, що спонукало тебе до вибору ніші чоловічого одягу?
— Чоловік у мене такої здорової комплекції. І коли ходили з ним за покупками на ринок, то продавці аж навідріз відсікали, що не мають одягу таких розмірів. Нема і все, йдіть собі! Тому я захотіла відкрити чоловічий магазин і щоб були в ньому товари великих розмірів.
— Тепер чоловік купує у тебе?
— Ні, все дарую йому :-) До речі, Ян Табачник - теж мужчина з пристойною вагою — два роки тому одягався в моєму магазині, бо хтось порадив нас як місце, де є і великорозмірний одяг. Але в нас є і звичайні розміри — нікого не обділяємо :)
Пам’ятаю, ще в дитинстві нас, дівчат, дратувала груба поведінка продавців у магазинах, дефіцит товару і його якість. Тому це була потаємна дівоча мрія: виросту — обов’язково створю свій, кращий магазин!
— Кажуть, щоб мрія збулася, треба її дуже чітко побачити, відчути у всіх деталях. Ти на самому початку саме таким уявляла свій магазин?
— Без цього ніяк. Я завжди відчувала, чого хочу. Однак відкладала досить довго, просто орендуючи торгове місце, адже думала в першу чергу про товар і клієнтів.
— З чого ти почала власний бізнес?
— З народження сина :-) На 4-у місяці декретної відпустки я зрозуміла, що реалізувала себе як жінка і мама. Тому захотілося втілити у життя свої подальші мрії. Ще до народження дитини працювала продавцем у торгових закладах Виноградова, накопичувала досвід. Але повертатися на старе місце найманого працівника вже не могла внутрішньо. Розпочала з невеличкого торгового місця у ТЦ “Дитячий світ”, потім орендувала площу в “М-Плазі”. Величезну підтримку надавав мій чоловік Себастіян. З дитиною дуже допомагала мама.
— Дозволь спитати: можливо, ти менше хотіла поратися з дитиною, тому палко зайнялася бізнесом?
— Знаєш, мені набагато легше і приємніше було сидіти з синочком, доглядати за ним, гуляти парком. Але я дуже хотіла мати власне житло, автомобіль, бізнес, стати фінансово незалежною бізнес-вумен. І це був непростий крок.
— Не страшно було? Звідки брала необхідні навики, знання, стартовий капітал?
— Навчалась у Виноградівському фінансово-кооперативному училищі та Виноградівському коледжі МДУ. Там черпала інформацію про європейські та міжнародні стандарти виробництва, торгівлю. Виробничу практику проходила у магазині “АВС” (тепер с/м “Гранд”). Тодішній директор Бушко І.І. першочергову увагу приділяв сучасним методам обслуговування людей. Далі працювала звичайним продавцем одягу в магазинах і там накопичувала досвід. Мій чоловік, також підприємець — від нього і вчилася, і він підтримував фінансово.
— Яка твоя найбільша бізнес-помилка?
— На старті я не могла розриватися: і дитина, і магазин, і ремонт у квартирі. Тому найняла продавця. І це було помилкою. Бізнес пішов на спад, заледве щось продавалося, нічого не могла контролювати. Відтак звільнила продавчиню і сама стала за прилавок. Буквально за кілька місяців підняла все з нуля. Сама продаючи, я бачила, якого товару людям не вистачає, як з покупцем потрібно вести діалог. Два роки сама їздила за крамом, самотужки пакувала, продавала, сортувала, вела облік. Підстраховували і батько, і брат. Важко, дуже було важко на початку, а без сімейної підтримки це взагалі не було би можливо.
— Скільки часу пройшло, доки бізнес більше забирав, ніж давав? Як довго тривав етап становлення бізнесу?
— Кілька років. Загалом бізнесу 7 років, як і моєму сину. До речі, і назвала магазин “Мілан” в честь сина. Зараз уже легше. Але цікаво, що хоча можу собі дозволити багато відпочивати, мене внутрішньо тягне на роботу. Чоловік, рідні, подруги кажуть сидіти вдома, але мені треба чимось займатися! Навіть вдома: і куховарити, і прати до півночі, і з сином уроки робити — для мене звично. Такий характер.
— Саме завдяки такому характеру, ти, вочевидь, маєш гарну сім’ю, успішний бізнес. Розкажи більше про себе.
— І тепер, і у дитячі роки я була дуже активною. Уже в дитсадку виступала на вечорах, грала по кілька ролей, ледве встигаючи переодягатися. В школі була записана на всі можливі гуртки: волейбол, танці, гурток юних натуралістів… Додому приходила, як батьки з роботи. Навіть у політичну партію вступала — Народно-демократину лігу молоді.
— Що вважаєш найважливішим у житті? Маєш кредо?
— У будь-якій ситуації в житті — завжди залишатись людиною. Робити добро людям, не нашкодити ближнім, допомагати знедоленим. Знаєш, я віруюча людина і впевнена: якщо маєш, то потрібно ділитися. По мірі можливостей, звісно. Я так і казала колись собі: якщо буду мати свій бізнес, то буду старатися комусь допомагати. Міжнародний фестиваль “Кришталеві грона”, спортивний клуб гирьовиків Володимира Стрілецького, Спілка афганців тощо — магазин “Мілан” постійно їх спонсорує. Хто просить, тому стараюся не відмовляти.
— А принципи для бізнесу?
— Успіх в бізнесі залежить від багатьох факторів. Це і вид діяльності, і місце, шляхи доставки товару, якість продукції і реклама. Але найголовнішим вважаю людський фактор: ввічливість, висока культура до клієнтів, довіра до них, точність і лаконічність виконання замовлення. Персонал у моєму магазині закінчив курси підготовки молодших продавців, Створені зручні умови для покупців. Тому “Мілан” не боїться конкуренції, бо знаємо, що останнє слово завжди за покупцем.
— Знаю, ти великий наголос робила на рекламі. Навіть була “законодавицею моди” у цьому напрямку на Виноградівщині. Чи є смисл витрачати на рекламу в маленькому місті?
— У нас таке містечко, де, як кажуть, усі всіх знають. І про мене й магазин знали теж, здавалось, усі. Однак, безсумнівно, потрібно нагадувати про себе через усі можливі способи: хтось читає газету, хтось телебачення дивиться, хтось часто гуляє містом. З ними усіма потрібно спілкуватися! А реклама — це зв’язок з клієнтом, двигун торгівлі. І це не просто так сказано.
— Як проводиш дозвілля? Чим захоплюєшся?
— Ходжу на ритм-гімнастику, танці, великий теніс, плавання. Ну і звісно, дуже любимо із сім’єю відпочивати на природі. Співаємо караоке з друзями, їздимо вивчати унікальні місця нашого краю. Читаю в основному релігійну літературу, а також книги з кулінарії, психології і бізнесу. Дуже рекомендую “Піаніно на берегу” Дорнана Джима.
— Що порадиш наостанок? Як нашим читачам знайти свій шлях до успіху?
— Він у кожного свій. Треба прислухатися до себе. Вважаю, що жити треба чесно і людяно. Якщо хочеш щось мати, потрібно працювати, бо нічого просто так “з неба не падає”. Хоча, може, комусь і падає :-) Я ж усього досягла сама.
Катерина Молдован попросила через ЗМІ подякувати директору Виноградівського держколеджу МДУ Олені Бабинець та колишньому директору Василю Матію за можливість отримати наукову базову основу по торгівельній та швейній справах, а також по етиці й естетиці молодої сучасної людини, які почерпнула також від свого батька.
Читайте також:
- Поділитись:
- Twitter(X)
- Telegram
- Viber