Закарпатська сім'я розповіла, як живе та заробляє в Польщі.

Серед країн, де можна спробувати свої сили і покращити рівень власного життя, не на останньому місці для закарпатців розташована Польща. Доступна як за географічним положенням, так і за зрозумілістю м

Багато поляків емігрують до Німеччини, Франції, Великобританії та Голландії.

Пріоритетною державою з кращими умовами проживання для сім’ї Козичків з Ужгорода стала саме країна-сусідка.

До Польщі Мілан Козичко поїхав у 2015-му році. Через рік, у вересні, забрав свою дружину Дану, а згодом і 4-річну донечку Соломію. Жінка навчалася в УжНУ на факультеті суспільних наук, а чоловік – в Закарпатській філії Київського славістичного університету в Ужгороді. Раніше, після закінчення вишу, Мілан працював на заводі, а Дана – в місцевій кав’ярні. Зараз у них спільна не тільки сім’я, а й робота.

Живуть у місті Свебодзін, західна частина Польщі. Серед 20-тисячного населення можна зустріти людей різних національностей, зокрема китайців, арабів, японців та індусів. Майже 25% мешканців – це українці. Свебодзін є компактним містечком, котре можна порівняти із закарпатськими Хустом чи Тячевом. Дороги у містечку хороші, але неідеальні. У більшості жителів є власні авто, тому потреба в маршрутках невелика. Із сусідніми містами хороше транспортне сполучення. Водії автобусів чітко дотримуються графіків.

Компактне містечко, нова робота і звикання до графіку в три зміни

Спочатку ми просто вирішили змінити країну, щось спробувати нове. Тут нам комфортніше. Ти працюєш, отримуєш зарплату і тих грошей вистачає. Вдома не бачили для себе перспектив. Зараз у нас не робота мрії, але вона підходить і за графіком, і за оплатою, і за зручністю розташування. Через інтернет-магазин люди замовляють товари і якщо їм щось не підійшло, то вертають назад. Усі повернені речі ми перевіряємо на те, чи не пошкоджені, чи були вони у вжитку тощо. Якщо в належному вигляді – приводимо в товарний вид і відправляємо на продаж.

За рік ще не їздили додому. Усі питають, коли вже навідаємося. Чекають.

Коли проживали в Ужгороді, то чоловік працював на заводі і мав 1 та 2 зміни. Для нього не було проблемою звикнути до нового графіку. 5 років пропрацювала у кав’ярнях. Я важко звикала до нової зміни. Графік роботи: з 06:00 до 14:00, з 14:00 –22:00, і з 22:00 до 06:00. Мені о 4 годині дуже важко вставати. Робочий графік складається з 5 днів. Коли багато товару, то за додатково пророблені години оплачується окремо. Графіки складають на тиждень вперед, тому можна замовити собі вихідний тоді, коли тобі потрібно. Зазвичай працюємо у різні зміни, адже дитину комусь треба відводити у садочок. Місто сподобалося тим, що розташоване все компактно: поруч дошкільний навчальний заклад, 5 хвилин автомобілем – і ти вже на роботі.

«не важливо, одяг якого бренду на тобі»

Найголовніше в чужій країні – це наявність необхідних документів. З мовою не було великих складнощів. Важливе бажання її розуміти, тим паче, що є багато схожих слів.

На роботі були люди, котрі в житті своєму нічого не досягли, але до своїх колег-українців ставилися зневажливо. Вразило те, що коли ти йдеш в державну структуру, чи в магазин дорогих речей, то на тебе не кидають оцінні погляди, а ставляться як до всіх людей і не важливо, одяг якого бренду на тобі. Це великий плюс. В Ужгороді часто продавці визначають чи купить людина щось, чи ні, за тим, як вона виглядає. Важко те, що немає друзів, а до всього іншого можна звикнути.

Вихідні

Так як місто маленьке і нема великого вибору куди піти, то на вихідних ми зазвичай займаємося побутовими справами. В Ужгороді є більший вибір розваг, ніж у Свебодзіні. Тут тільки кінотеатр та місцевий клуб, а також декілька кав’ярень.

Садочок можна відвідувати із температурою

У садочок влаштувати дитину набагато легше, ніж у нас. Тут не потрібно зразу, як малюк народився, записувати його в чергу. Достатньо зареєструватися за 3 – 5 місяців до початку відвідування дитиною садочка. Збирається стандартний пакет документів. Найголовніше – це страховка. Соломійка відвідує приватний садочок. Там процес відбору легший. Наш садочок працює з 6:30 до 16:00, а державні відкриті до 17:00. Якщо батькам не виходить до такого часу забрати малюка, то наступні години оплачуються по 3 злотих кожна. У державних садочках за місяць потрібно платити близько 250 злотих.

В Україні більше трясуться над дітьми. Якщо малюк хворий, то в садочок не піде, бо заразить інших, а коли вилікувався – потрібно принести з собою довідку. Тут такого немає. Якщо в дитини є температура, але вона добре почувається, то можна відвідувати дошкільний навчальний заклад. У садочку, в який ходить Соломійка, немає медичної сестри, але весь персонал проходить курси надання першої медичної допомоги.

У дошкільному навчальному закладі діти мають комп’ютерні класи

Думали, що донечці важко буде у новому навчальному закладі, бо польську мову вона не вчила. Але нам пощастило: натрапили на старшу за віком виховательку, яка знає російську, і вони з Соломійкою порозумілися. У період адаптації не було плачу. У нашому приватному садочку є клас для ігор, окрема кімната для занять, їдальня. Практично кожного дня малеча має багато уроків. Вихователі викладають світлини для того, щоб батьки бачили, чим займаються їхні діти. Малеча самостійна, має повагу одне до одного. Бувають і конфлікти між дітьми, але їх вирішують не криком і кутком, а шляхом пояснення. Діти мають комп’ютерні класи, їх вже вчать користуватися мишкою. Малеча часто ходить гуляти за межі садочка: у парк дивитися як дерева ростуть, в хлібопекарню дізнаватися про випікання хліба… Мають і трудове виховання – осінню копали картоплю))) Виходять гуляти всі гуртом і обов’язково у світло-відбиваючих жилетах.

На байдикування дитини ніхто не звертає увагу

Виховання дітей від нашого недуже сильно відрізняється. Там дітям дають більше свободи. Наприклад, у нас в громадських місцях слідкуєш за тим, щоб дитина не шуміла і нікому не заважала. Тут на байдикування дитини ніхто не зверне увагу. Але взимку в садочок вони можуть відправити дитину без шарфа чи шапки. Поляки до виховання ставляться простіше.

Менталітет: історія на власний лад і перекладання не тільки реплік героїв, а й власних імен

Є різні люди, і їхня поведінка не залежить від національності. Поляки полюбляють писати історію країни на власний лад. Нещодавно святкували День Незалежності Польщі. До цієї події були розміщені банери, на яких йшлося про те, що саме їхня держава відіграла важливу роль у війні. Проводиться, так би мовити, своєрідна інформаційна політика. Їхня історія говорить, що був період, коли українці масово винищували поляків, при цьому про своє ставлення до нас – замовчують. У фільмах та мультиках перекладають не тільки репліки героїв, а й їхні імена.

Українці працьовитіші за поляків

Що варто позичити нам від цієї національності – це патріотизм. У поляків більша гордість за свою країну та націю, ніж в українців. Наші можуть шкодувати про те, що вони народилися не у якійсь кращій державі. Поляки раді тому, що їхньою батьківщиною стала саме Польща, хоча у них не найкраща економіка і багато хто також виїжджає за кордон, де до цих людей, до речі, недуже дружелюбне ставлення. Мені одного разу казали, що краще би взяли на роботу 10 українців, ніж одну полячку. З ними дуже важко домовитися. Українці працьовитіші за поляків. Їм, у свою чергу, варто позичити від нас вміння бути гостинними.

Середня заробітна плата і ціни

Поляки не економлять, хоча на опаленні заощадливі. Наприклад, можна купити ковбасу за 15 злотих, але вони краще візьмуть таку саму, тільки нарізану і в три рази дорощу. Середня зарплата 3000 злотих. Поляки полюбляють нарікати, що з дипломом важко знайти роботу, але коли є голова на плечах, то можливо зробити все. Головне – докладати зусиль.

Оренда трикімнатної квартири обійдеться у 1200 злотих, окремо потрібно віддати 300-500 за комунальні послуги. Все залежить від площі житла та наданих зручностей. На повноцінний раціон харчування, який міститиме також м’ясні продукти, овочі, фрукти та рибу, достатньо витрачати 250 злотих на місяць. Головне – правильно розподілити кошти.

Ринок житла слабенький. Ми його часто моніторимо. У Свебодзіні великий попит, та мала пропозиція. Житло тут дороге, але в інших населених пунктах трикімнатну квартиру можна придбати за 100 тис. злотих. У воєводствах вдасться купити будинок на 100 кв. м. із невеликою земельною ділянкою за 40 тис. дол. На житло можна отримати молодіжний кредит. Він обійдеться дешевше, ніж звичайний.

Плани на майбутнє

Я би хотіла переїхати трішки на схід Польщі, ближче додому. Україну ми любимо, але влада не подобається. Польща, в порівнянні з іншими країнами Європи, не є достатньо розвиненою, однак нашій Україні до неї ще потрібно рости.

У нас молодь виїжджає за кордон через те, що велика корупція і мала перспектива мати оплачувану роботу. У Польщі також є хабарництво, але не на такому високому рівні, як у нас. Польська влада прислухається до людей.

Чи повернемося – час покаже. Хоч і ми проживаємо в чужій країні, однак наша дочка продовжує вчити українську мову. Вдома маємо багато книг з казками, включаємо мультики, які звучать нашою рідною мовою. У нас діє з Соломійкою правило: в садочку ми говоримо польською, вдома – українською. Державні символіки ми уже знаємо. Будемо опановувати нові знання.

Яна ТЕГЗА, Карпатський оглядач.

Нагадаємо, раніше Голос Карпат повідомляв, де можна отримувати в середньому три тисячі євро у місяць.