Журналісти розповіли, в чому секрет дружби поляків та угорців.

У світі, сповненому напруги і міжнаціональних конфліктів, досить несподівано чути про щирі стосунки двох країн, які не мають спільних кордонів, проте щороку святкують День своєї дружби.

У дитинстві я часто чув розповіді свого тата про його подорожі до Польщі, повідомив кореспондент ВВС Квінн Харгітай.

"Для угорської молоді це було особливим ритуалом, - казав він. - Перетнувши польський кордон, ми подорожували країною автостопом і зупинялися на ніч у місцевих. Достатньо було лише вивісити маленький прапор Угорщини, і нас із задоволенням приймали".

"А чому прапор допомагав?" - якось спитав я.

"Ці дві країни завжди товаришували, є навіть стара приказка: "Угорці і поляки - два брати, які разом б'ються та разом напиваються", - відповідав батько.

І хоча я постійно чув ці історії, мене все одно вразило, яке значення має дружба між польським і угорським народами. Вона настільки важлива, що в двох країнах навіть існує спеціальне державне свято. 2007 року парламенти обох країн одностайно ухвалили 23 березня Днем польсько-угорської дружби. Мене цей факт водночас дивує й зворушує. Як у світі, де щодня спалахують етнічні та міжнаціональні конфлікти, можуть існувати такі щирі стосунки між двома країнами, які навіть не межують одна з одною?

Бажаючи з'ясувати, чому між цими країнами такий міцний зв'язок, я звернувся до професора Габора Лагзі, історика та фахівця з польської культури з Університету Паннонії в угорському місті Веспреме.

"Дружба Угорщини і Польщі - дивовижне явище, - розповідає професор Лагзі. - Вона нагадує два дуби, які ростуть окремо, але сплелися корінням під землю. Нас пов'язує майже тисячолітня історія активних політичних, економічних та культурних відносин".

Важко сказати, коли саме почали складатися ці стосунки, але Лагзі зазначив, що велику роль зіграла історія спільних монархій у Середні віки.

У XIV столітті король Угорщини Людовик (Лайош) Великий успадкував польський трон, коли його дядько за материнською лінією, король Польщі Казимир III, вмер, не залишивши спадкоємця. Людовик Великий керував двома країнами по черзі, в різні періоди свого життя. Після його смерті на трон зійшла перша королева Польщі Ядвіга. 1576 року польський трон знову зайняв угорець - цього разу за волею народу, який обрав своїм правителем трансільванського воєводу Іштвана (Стефана) Баторія.

Але дві країни об'єднує не лише влада монархів.

"Один із розквітів польсько-угорської дружби припадає на "весну націй" у 1848 році", - зазначає Лагзі.

"Мало не кожен чув про героя визвольної боротьби Юзефа Бема - польського генерала, який бився пліч-о-пліч з угорцями у війні за незалежність від Австрійської імперії. В Угорщині його ніжно кличуть "Дідусь Бем Апо", - додає історик.

Бем, який брав участь і у повстаннях поляків проти Російської імперії в 1830 році, й у повстанні угорців проти Австрійської імперії в 1848-м, став народним героєм в обох країнах, хоча за походженням був поляком. Як розповідає Лагзі, за тих часі у Польщі набуло популярності гасло "За нашу і вашу свободу!", яке відбиває той факт, що багато польських героїв почали подорожувати світом, беручи участь у визвольній боротьбі.

Зв'язок між двома націями зміцнювався й за рахунок укладання династичних шлюбів та військових союзів для спільного ведення бойових дій. Я спитав у Лагзі, що саме відрізняє угорсько-польський союз від інших політичних альянсів. І він нагадав, як за часи Другої світової війни країнам вдалося зберегти свою дружбу, попри те, що вони опинилися по різні боки барикад. Угорщина приєдналася до гітлерівської коаліції, а Польща стала на бік союзних військ.

"Одним з найдивовижніших моментів нашої дружби є прийом понад 100 тисяч польських біженців після захоплення країни фашистами в 1939 році.

Хоча Угорщина була союзником Німеччини, вона все одно надала безпечний притулок біженцям". Всі угорці, від аристократів до простих людей, дуже співчували полякам. І хоча в перші роки війни угорська влада іноді ухвалювала рішення про депортацію біженців, ситуація загострилася лише в 1944 році, після початку переговорів між Угорщиною та союзними військами про можливість перемир'я.

Німеччина вважала ці переговори зрадою і ввела агресивний окупаційний режим. У результаті було страчено та депортовано багато поляків і угорців. Втім, після закінчення Другої світової війни, за словами Лагзі, поляки не забарилися віддячити своїм товаришам. 1956 року в Будапешті біля пам'ятника польському генералу Бему зібрався мітинг на знак протесту проти надмірного впливу Радянського Союзу.

Він вилився в Угорське повстання - кривавий конфлікт, що закінчився нищівною поразкою угорських повстанців.

Поляки кинулися на допомогу угорцям. Вони відправляли до братської держави боєприпаси та предмети першої необхідності, а тисячі поляків здавали кров для поранених.

Цей жест мав таке глибоке значення, що на честь 60-тої річниці повстання Угорський парламент оголосив 2016-ий роком угорсько-польської солідарності.

Лагзі, однак, наголошує, що це не просто "красивий жест" уряду - він суттєво відбиває волю і дух всього народу.

"Рішення про День дружби було ухвалено в обох парламентах одностайно - жоден депутат не проголосував проти і навіть не утримався", - уточнює історик.

А це дуже незвичайне явище, з огляду на глибокі розбіжності між політичними партіями Угорщини і Польщі.

"Це свідчить про те, що угорсько-польська дружба - вище політичних суперечок. Вона єднає всю політичну еліту обох країн".

День польсько-угорської дружби відзначають щороку. А головні урочистості проходять у містах-побратимах: угорському Дьйорі (в парні роки) та польській Познані (в непарні).

Це привід зібрати найвпливовіших політичних фігур обох країн. Крім того, урочисті заходи включають театральні вистави, покази фільмів та художні виставки, присвячені міцним зв'язкам між двома народами.

Втім, навіть розуміння історичних коренів цих стосунків, не дозволяє повністю усвідомити причини такої дружби.

Мене не полишає відчуття, що щось у цьому рівнянні, не складається, щось не піддається кількісному вимірюванню.