Журналісти порівняли електрички Закарпаття та Словаччини / ФОТО.

Цього тижня журналісти газети «Наш Ужгород» порівнювали дві електрички популярних напрямків серед ужгородців, які полюбляють подорожувати.

Вони проїхалися однією у напрямку Ужгород–Львів. Та в звичному для багатьох ужгородців напрямку зі словацького міста Кошіце до Братислави Leo Express.

Порівнювали усе – від цін на проїзд до умов, у яких доводиться подорожувати нам та гостям нашого міста. Різниця, звісно, суттєва, проте метою нашого дослідження було не так показати недоліки української залізничної техніки, як донести читачам нашої газети відповідність цін та сервісу.

У сьогоднішньому світі доводиться за все платити. І залізниця тут зовсім не виняток. Отже, почнімо з найцікавішого. Ціна на квиток в електричці з Ужгорода до Львова коливається від 40 до 75 гривень залежносто від класу. У касі під час купівлі квитка вас можуть запитати: «Вам з м’якими чи твердими сидіннями?». Потяг відправляється з Ужгорода близько п’ятої ранку. І через п’ять з половиною годин він вже у Львові. Купити квиток на електричку можна, як вже було сказано, в касі на вокзалі. Через Інтернет це теж можна зробити, через офіційний сайт «Укрзалізниці», проте лист, який прийде вам на електронну пошту, не є посадковим квитком. Вам все одно доведеться завітати до каси і отримати квиток на електричку, пред’явивши паспорт. Вважаю це суттєвим недоліком, який зобов’язує прийти на вокзал, прочекати в черзі, тобто витратити додатковий час. Це відмінність між тим, коли ви купуєте квиток на потяг типу Ужгород–Київ. Там на пошту вам приходить вже посадковий квиток, з яким ви можете сісти на потяг, не забігаючи перед тим до залізничної каси.

Щодо словацької електрички, то квиток першого класу (а там продають і бізнес-клас) коштує до Братислави 24 євро. Проте ціна не фіксована, на відміну від українського варіанту. Вона змінюється в залежності від дня тижня. Ціна може бути 14 євро, а може і 27 євро з особи. Крім популярної Братислави ужгородці часто обирають напрямок Кошіце–Жиліна, особливо ті, кому потрібно до Польщі. Це невелике словацьке містечко. До Польщі там 40 хвилин автівкою. Так вже сталося, що з Ужгорода до польських Кракова, Вроцлава, Живця надзвичайно важко доїхати. Немає зручного сполучення. Є варіант їхати автівкою, це недалеко (4–6 годин), або ж (якщо бюджетним варіантом) потягом через Словаччину, а там – робити пересадку.

Питання чистоти: можливо, найочевидніше, а для більшості – найважливіше у користуванні будь-яким транспортом. І електрички тут не виняток. Порівнювати стан вагонів у Словаччині та Україні можна годинами. І справа не у тому, що словацькі вагони із 2010 року, а наші, старенькі, лише частково оновлюються та й то не щороку. Справа у прибиранні. У першу чергу, на що звертаємо увагу, це ручки дверей до потрібного вагону. В електричці до Львова після відкриття дверей виникає бажання помити руки. Вони брудні, найчастіше зламані і не зачиняються повністю. Під час руху потяга рухаються і двері, гупають. Пасажирам біля дверей не заздрить ніхто. Взимку їм доводиться час від часу вставати і зачиняти дверцята через холоднечу з тамбура та сморід від туалета. Двері до туалета – це окремий розділ. Найцікавіше тут те, що більшість із них не зачиняються на замок. Якщо ви їдете самі, доведеться бути готовим, що у будь-який момент до вас може увірватися пасажир. Інший варіант – просити когось постерегти. У словацькій двері працюють за допомогою кнопки. Під час натискання вона запалюється зеленим світлом та відкривається. Сумнівів, що двері чисті, не виникає. Навіть до туалету. Зручності полягають у тому, що кожний пасажир, сидячи на своєму місці, бачить, чи вільний санвузол за допомогою кольору лампи з двох боків вагона: якщо зайнято, то горить червоний; якщо вільно – зелений. Отже, зайвий раз вставати та пробувати двері туалета не доведеться.

Словацька електричка оснащена зручностями для людей з особливими потребами. Людина на візку з легкістю заїде до вагону з вулиці, для неї є місце у вагоні, а також спеціально оснащений санвузол. В Україні приблизними зручностями оснащені лише експреси, проте електричці Ужгород–Львів до цього далеко.

Хтось запитає: «А що ви хотіли за 2 євро?» і буде цілком правий. Сміховинна ціна – сміховинний сервіс. Журналісти газети «Наш Ужгород» запитали пасажирів обох напрямків про переваги та недоліки сервісу. Вони є і там, і там. Але різні. От Дмитро, який два рази на місяць їздить з Ужгорода до Львова по роботі, каже, що його влаштовує бюджетний варіант. Квитки він купує за власні кошти. Навіть на сервісі «Бла-бла-кар» вартість в одну сторону обійдеться у 130 гривень. Отже, за такі гроші готовий терпіти усе. Зазначає, що раніше було гірше, палили в тамбурі й запах цигарок був усюди. Дихати не було чим. Тепер цього немає, штрафують. На запитання про закордонні електрички Дмитро відповів, що ніколи не їздив, отже немає з чим порівняти.

Ужгородка Людмила часто їздить до Братислави електричкою, любить подорожувати і до Львова. Дівчина з радістю розповіла свої враження. Каже, що кидаються у вічі крісла. В нашій електричці вони брудні, у чужому волоссі. Якщо обтягнуті матеріалом, то зазвичай розірвані, інколи на них наліплена жувальна гумка або засохлі плями невідомо від чого. Людмила порадила усім пасажирам одягати до потяга не білі штанці, а речі, які не шкода забруднити. Лікоть на вікно теж не поставиш: пил та бруд не прибирали, здається, роками.

Про словацькі електрички каже, що не зручно сидіти на місцях зі столиком. Він надто низько розташований. Ногу на ногу не покладеш, а 6 годин в одному положенні висидіти важко.

Із приємностей, які можуть вразити тих, хто вперше їде словацькою електричкою, це безпровідний інтернет, доступний усім, ризетка на 230В, можливість зарядити телефон біля місця, де сидиш, безкоштовна преса, питна вода або «Кофола» кожному. Хто не знає, це традиційний безалкогольний словацький напій. Його смак більшість ужгородців знають з дитинства. Дехто порівнює його з Koka-kola. До речі, в Ужгороді є кілька місць, де можна його скуштувати.

Також можливість придбати їжу чи інші напої безпосередньо в потязі. Пропонують здебільшого сендвічі, пасту з різними начинками, салати. Із напоїв кавові, безалкогольні: чай, солодкі води, алкогольні: здебільшого пиво, вино. Це все те, що недоступно нам, коли ми їдемо електричкою Ужгород–Львів. Каву можна випити на пероні під час зупинки, якщо встигаєш. Або ж брати із собою їжу та напої.

Проте є таки одна річ, яку в закордонних електричках не побачити. Скоріше, не почути. Співи ромів, які сідають на одній зупинці, співають та грають на баяні, ідучи вагонами. І виходять на іншій. Заробляють на життя, розважаючи пасажирів. Репертуар класичний: російська попса або українські народні пісні. Тут уже кому як пощастить.

У Словаччині такі дії розцінили б як проїзд без квитка. Зі свого досвіду скажемо, що наявність квитка за два рази ніхто не перевіряв. На відміну від нашої електрички. Провідники, попри перевірку квитків у нас, таки не бачать тих, хто їздить на електричці «зайцем». За наявності в онлайн-сервісі вільних місць у вагоні їх майже не знайдеш. Дехто навіть не заходить до вагону, стоїть у тамбурі, бо виходити через дві зупинки. Гроші дають провіднику безпосередньо (трохи менше, ніж вартість квитка, але виходить вигідніше). Податки з таких пасажирів, звісно, не стягуються. Але система розповсюджена, особливо між селами та дрібними станціями.

Цікавою особливістю словацької електрички є те, що можна сісти до вагона без квитка, а вже потім придбати його у провідника. Це коштує дорожче, ніж у касі, доведеться переплатити 1-3 євро. Розрахуватися можна і карткою через термінал.

Відзначимо температуру повітря у вагонах. У словацьких потягах клімат-контроль. Вікна не відчиняються, але система вентиляції бездоганна. Завжди однакова температура. У нашій електричці ж є можливість відкрити вікно, проте система вентиляції нікудишня. Взимку може бути холодно, влітку жарко настільки, що відчуваєш себе в сауні. Якщо пасажири не дозволяють відкрити вікно, то доступу до кисню немає.

Сервіс цих двох напрямків кардинально протилежний, але відповідає ціновій категорії.

Альона КОЛОДІЙ, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net.

Нагадаємо, "електричка" «Сянки-Мукачево» не проїхала і половини маршруту через сніг.

Читайте також: