Лютий – місяць ювілеїв на Закарпатті

Лютий загалом не надто багатий на яскраві події, бо морози завжди стишували громадську активність, охолоджували гарячі голови, спрямували кипучу енергію у конструктивне русло.

Звідси – особливості нашого лютого. Але і він багатий на цікаві історичні дати з минувщини Закарпаття і цілої України.

Лютий культурницький. Цей місяць дуже продуктивний для культури, особливо її дидактичної, пропагандистської складової.  8 лютого 1106 р. Володимир Мономах завершив своє знамените “Повчання дітям”. У лютому 1574 р. Іван Федоров видав найпершу друковану книжку на Україні – Львівський “Апостол”. 13 лютого 1873 р. у  Києві створено Південно-Західне відділення Російського Географічного товариства – фактично першу академічну установу на Україні, яку очолював автор нашого Гімну П.Чубинський. В Ужгороді  28 лютого 1906 р. міська управа розглянула питання про будівництво театру. Після напруженої палкої дискусії 42 голосами проти 27 було вирішено: театру бути! 4 лютого 1934 р. брати Шерегії заснували на Закарпатті театр (трупу) “Нова сцена”. 19 лютого 1946 р. відкрито Закарпатську філармонію, а 24 лютого того ж року – навчальний заклад, котрий зараз зветься Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти.

Лютий волелюбний. 16 лютого 1704 р. повстанці-куруци оволоділи Мукачівським замком, а 26 лютого інший загін,  очолений опришком Іваном Бецою, здобув Ужгородський замок.  Тоді нашому люду так і не вдалося здобути волі, та пам’ять про героїв збереглася у численних піснях і переказах. 20 лютого 1803 р. цар Олександр І видав указ про “вільних хліборобів”. За ним поміщики могли відпускати своїх кріпаків на свободу (з релігійних чи інших міркувань) і надавати їм земельні наділи. 19 лютого 1861 р. його онук Олександр ІІ підписав Маніфест про звільнення селян з кріпацької залежності (правда, опублікували його тільки у березні).

Лютий жертовний. Але це і місяць втрат у боротьбі за волю. 20 лютого 1651 р. загинув Данило Нечай – один з найвидатніших полковників Богдана Хмельницького. Того ж дня 1942 р. фашисти розстріляли у Києві, у Бабиному Яру славетну Олену Телігу, закарпатського поета Івана Ірлявського (Рошка) та інших українських патріотів.

Лютий миролюбний. 9 лютого 1918 р. підписано Брестський мир між Україною і Німеччиною. Це був перший мирний договір у Першій Світовій війні. 15 лютого 1989 р. радянські війська було виведено з Афганістану. В Україні ця дата відзначається як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. 14 лютого 1993 р. у Дебрецені Угорщина, Польща й Україна підписали декларацію про співпрацю держав Карпатського регіону (згодом до них приєдналася і Словаччина). Так започатковано Карпатський Євро регіон – механізм зміцнення добросусідських взаємовигідних стосунків між названими державами.

Лютий державницький.  Та найважливіша особливість лютого – його державницький потенціал. Так було 1939 р., коли наші предки обирали Сойм Карпатської України. Тогочасні і нинішні події багато у чому перегукуються. 8 лютого  А. Волошин видав звернення "До всiх громадян Карпатської України!" у зв’язку з наступними виборами: "... Нацiонально свiдомий i полiтично зрiлий народ не розбивається на партії i партiйки, не роздроблює дорогу народну енергiю, але старається створити Спiльну Програму Творчої Спiвпрацi всiх верств народу, пiдпорядкувати менш важнi цiлi великим полiтичним завданням". Дані слова можуть служити докором нашим політикам ХХІ століття.

10 лютого Центральна Нацiональна Рада Карпатської України видала вiдозву "До всiх українцiв на рiдних землях i в розсiяннi сущих!" iз проханням жертвувати до Хусту "всенародний нацiональний даток" у розмiрi пiв-вiдсотка рiчного доходу кожного. Проурядова партія Українське Національне Об’єднання опублiкувала свій заклик: "В суботу, в передвечiр iсторичних виборiв до першого Сойму Карпатської України, о пiв до шостої години вечором нехай задзвонять дзвони у всiх церквах нашого краю, щоб сповiстити, що наближається велике нацiональне свято. У всiх вiкнах запалiть свiчки, що сповiщатимуть зустрiч великого дня. На всiх горах-верхах хай запалають в той же час вогнi святої волi. Вiд тiєї хвилини належить залишити всяку тяжку роботу... Прикрасiть вашi доми синьо-жовтими прапорами... При заходi сонця в суботу одягнiть на себе свою найкращу одежу та зберiться на головних мiсцях ваших сiл i мiст. Здiймiть шапки з голiв i слухайте звукiв дзвонiв. Глядiть на вогнi свободи, що горiтимуть на горбах на верхах ваших гiр".

11 лютого був останнiй день передвиборної агітації. Як згадував майбутній секретар Сойму Карпатської України Степан Росоха, це був "вершок i корона всiєї передвиборної пропаганди". До мiст i сiл вирушили десятки агiтаторiв, в тому числi державних службовцiв i сiчовикiв. "Вже вiд раннiх годин будували вiтальнi брами для кандидатiв на послiв чи для iнших головних промовцiв. На деяких мiсцях цi брами виглядали дуже "парадно", звичайно окрашенi тризубами i великими написвми рiзних гасел. Вони стояли через дорогу бiля площi, на якiй збудовано трибуну для промовцiв. Також вже наперед було приготовано мiсце на горбку чи горi бiля села, з величезним стогом сухих дров, зложених у високу пiрамiду, де мав вечором загорiти "вогонь свободи".

Це незабутнє свято розпочалося розпочалося в суботу вiд полудня. Був то звичайний сiрий i захмурений день. Вогкий i сирий. На долинах росив дрiбний дощик, а на верховинi iшов лепкавий снiг. Але незважаючи на це, з усiх вулиць i прогонiв виливалися на головну вулицю хлопцi i дiвчата, жiнки i чоловiки, старi i молодi, взаємно переганяючись з веселим смiхом i вигуками дiтвори, кудись спiшили. Всi спiшили з розсвiтленими радiстю очима радiстю очима. Спiшили пiд вiтальну браму, щоб гiдно i достойно прийняти старим українським звичаєм; хлiбом i сiллю свого майбутнього представника в Першому Соймi Карпатської України, або представника своєї української влади. Хоч знали, що там не будуть роздавати чоботи, як це робили колись чеськi аграрники, чи може роздiлювати по фунтовi кукурудзи, як це практикували комунiсти. Також знали, що не почують там бродiївсько-фенцикiвських масних обiцянок "бiлого хлiба з солониною", який мала дати Мадярщина, як теж соцiалiстичних балачок про свiтове братерство, рiвнiсть i т. д. Але спiшили всi, бо знали, що тут справа iде про довiр"я до своєї української влади, яка i без обiцянок нiкого не скривдить i не оскорбить, але однаково пригорне i приголубить всiх...

Розпочинається вiче... Снiг накриває всiх своїм бiлим покривалом, але промовець говорить далi; вiд тисячолітньої історії й високої української культури перейшов уже до багатства й краси українськоїземлi, сили й величi українського народу, значення українськоїдержави з власним законодавчим парламентом i своєю владою на чолi...

Вiче звичайно затягалося аж до вечора. У всiх вiкнах кожної хатини розсвiтилися свiчки, а на стiнах виднiли українськi нацiональнi прапорцi, тризуби i портрети прем'єр-мiнiстра о. д–ра А. Волошина. На площi формувався похiд: шкiльна молодь i дорiст Карпатської Сiчi напередi з прапорами й портретами А. Волошина та тризубами. За ними вiддiли мiсцевої Карпатської Сiчi i населення – старi й молодi, жiнки i чоловiки включно з жидами – походувало чвiрками на означену гору, де уставилося у вiдповiдний спосiб бiля високої пiрамiди сухих дров. Головний промовець... пiдпалював "вогонь свободи". При ньому знову вiдбувалися промови, переплетенi спiвами i танцями. На деяких мiсцях вiдбувалося це на високих горах i здавалося, що полум’я "вогню свободи" сягає аж до неба i було його видно на кiлька миль.

Вже було пiзно вночi з 11 на 12 лютня, коли розляглися широко–далеко могутнi тони українського нацiонального гiмну "Ще не вмерла Україна!"... "

Вибори почалися 12 лютого о 8–й ранку Той же С.Росоха згадував: "Вибори пробiгали надзвичайно гладко i спокiйно, не було якоїсь неприродної нервозностi, замiшань чи iнцидентiв". Офiцiйнi результати були такі: мали право голосу – 284. 365; взяли участь у голосуваннi – 265. 002 або 92, 5 %; проголосувало за УНО – 244. 922 або 92, 4 %; проти УНО – 17. 752 або 7, 7 %.

У 187 населених пунктах пiднято бiлi прапори на знак того, що там не менш 98 вiдсоткiв учасникiв виборiв проголосували за УНО.

На кордонах Карпатської України було сконцентровано гортіївські вiйська в очiкуваннi серйозних заворушень в окремих населених пунктах, але таких не відбулося. Навпаки, у нiч з 12 на 13 лютого у с. Дравцi i Баранинцi, що належали Угорщинi, вивiшено бiлi прапори на знак єдностi з Карпатською Україною.

14 лютого газета "Нова Свобода" опублiкувала звернення А. Волошина "Солодкий мiй Народе! Вже з перших вислiдiв голосування бачив я щирi прояви Твоєї любови до великої Нацiї, з котрої Ти походиш. З великою утiхою, з невимовною радiстю бачу, що Ти не є вже тим приниженим рабом, тим нещасним рутеном, яким тебе колись з презирством називали чужi пани, але що ти є сином великої Нацiї св. Володимира Великого i Ярослава Мудрого". Чи успадкував український лютий-2018 патріотичний потенціал карпатоукраїнського лютого-1939, ми дізнаємося зовсім скоро.

Сергій Федака.

Читайте також про церкви в радянському Закарпатті у звітах ЦРУ: переслідування священиків та клуби в храмах.