Угорщина–Україна. Партнерство, озираючись на Москву та Закарпаття.

Ще у 1990-ті роки минулого століття Будапешт сформулював три основні завдання стратегії зовнішньої політики, що залишається незмінною впродовж багатьох років.

Це євроатлантична інтеграція країни; підтримка і захист угорців, які проживають за межами держави; встановлення дружніх відносин із сусідніми країнами, пишуть на сторінках "Європейської правди" експерти Іван Мединський та Бенс Капчос.

Порівняно з іншими сусідами, відносини Угорщини з Україною були найбільш збалансованими, а Закарпаття вважалося регіоном, із низьким рівнем міжетнічної напруженості та достатніми гарантіями прав меншин.

Ситуація поступово змінилася в роки після Помаранчевої революції, а угорське питання привернуло до себе загальнодержавну увагу.

Угорська громада, яка складає лише 0,3% населення країни, стала значно помітнішою. Суперечки, які раніше вважалися місцевими сварками, набули загальнонаціонального значення.

Спільні спроби президента Угорщини Ласло Шойома та президента України Віктора Ющенка в 2007 році звести меморіал на Верецькому перевалі (який займає особливе місце в історії угорського народу) стали поворотним пунктом у цьому контексті, адже суперечки з цього приводу привернули увагу громадськості.

Наступними роками кількість дрібних інцидентів і скарг із приводу поваги і дотримання прав меншин з угорської громади збільшилася (наприклад, щодо використання угорської мови в освіті або зміни кордонів виборчих округів, які розмежовували угорські громади).

2010 рік став важливою віхою у двосторонніх відносинах, адже саме тоді новий уряд, сформований партією "Фідес", поступово почав переглядати цілі зовнішньої політики Угорщини. У світлі нової політики прагматичні економічні відносини та співпраця з Росією (передусім, в енергетичному секторі) набули особливого значення. Цей поворот став вирішальним фактором в українсько-угорських відносинах, які сьогодні не можна розглядати окремо від зв’язків Будапешта з Москвою.

Після Революції гідності в Україні відносини між двома країнами вступили в нову фазу. На жаль, наразі важко сказати, що ситуація змінилася на краще. Будапешт визнав новий український уряд і засудив анексію Криму, підкресливши необхідність збереження суверенітету і територіальної цілісності України.П роте як уряд, так і опозиційні партії Угорщини сприйняли події в Україні як свідчення посилення крайніх правих політичних сил і націоналістичних настроїв.

Ідею щодо скасування закону про державну мовну політику, запропоновану в лютому 2014 року, було розцінено в Будапешті як тривожний сигнал. Сторони досягли точки кипіння, коли прем’єр-міністр Віктор Орбан у своїй інавгураційній промові в травні 2014 висловив думку, що закарпатські угорці мають отримати колективні права та автономію, і що їм також потрібно надати подвійне громадянство.

Фактор Закарпаття

Зважаючи на події у Криму та на Донбасі, заклики Угорщини до розширення колективних прав і надання громадянства угорцям Закарпаття зі зрозумілих причин стали дражливими питаннями для Києва. Втім, угорська меншина беззаперечно ідентифікує себе як частину української держави і не демонструє прагнення до політичної автономії.

Прагнення підтримувати і захищати етнічних угорців, які проживають за кордоном, та зберегти інтелектуальну і духовну єдність нації є наріжним каменем зовнішньої політики угорського уряду з моменту повернення партії "Фідес" до влади в 2010 році. Надалі воно знайшло втілення у новій конституції 2011 року.

Головне завдання - сприяти збереженню і розвитку угорських громад на їхніх рідних землях шляхом фінансової підтримки освіти, культури та інфраструктурних проектів, а також, не в останню чергу, реалізації програм економічного розвитку.

Підтримка прагнень до автономії (без порушення суверенітету сусідніх держав) отримала більший акцент у зовнішній політиці Будапешта, який вважає це найкращим способом забезпечити збереження і добробут угорських громад. Іншим аспектом є спрощення процедур надання угорських паспортів угорцям, які проживають в інших країнах, щоб поширити відчуття символічної єдності нації.

З погляду фінансів, значна частина субсидій іде на освіту. Мета полягає в тому, щоб створити для етнічних угорців можливості для використання рідної мови від дитячого садка до університету, та, відповідно, щоб місцеві компанії змогли наймати висококваліфіковану угорськомовну робочу силу.

На Закарпатті Угорщина підтримує всі рівні угорськомовних закладів освіти. Так, Будапешт фінансує роботу Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II, національно визнаного закладу вищої освіти, розташованого в українському місті Берегове.

Окрім того, Угорщина виділяє значні кошти на утримання і розвиток інфраструктури цих установ і підтримує прямими субсидіями вчителів та батьків, які віддають своїх дітей до угорськомовних шкіл, а також медичних працівників. У 2015 році Угорщина організувала літні канікули для близько 3 тисяч закарпатських дітей.

Також Будапешт прагне віднайти нові способи підтримки угорських підприємців у Закарпатській області та розвитку місцевої економіки. Нещодавно угорський уряд анонсував запуск масштабної програми економічного розвитку Закарпаття з червня 2016 року за зразком аналогічної торішньої кампанії у сербській Воєводіні, обсяг якої склав близько 160 мільйонів євро.

Конкретні деталі та обсяг підтримки ще не затверджено, але відомо, що йдеться про виділення 6,5 млн євро грантів і 65 млн євро пільгових кредитів на 2016 рік.

Відповідно до задуму авторів програми, вона має вирішити головну проблему, що заважає розширенню бізнесу місцевих підприємців, — відсутність фінансових ресурсів і доступу до кредитів. Подавати заявки на фінансування зможуть ті українські підприємства, які перебувають у партнерстві з угорськими компаніями.

Особливий партнер Москви

Іншим фактором ризику є особливе ставлення Угорщини до співпраці із РФ.

Угорщина є однією з країн, які від самого початку активно висловлювали своє негативне ставлення щодо їх впровадження. З одного боку, контрсанкції Москви насамперед вплинули на сільське господарство і харчову промисловість, які є основними позиціями угорського експорту в Росію. В результаті цих дій Угорщина зазнала значних економічних втрат (приблизно 4,5 млрд доларів).

З іншого боку, уряд Угорщини вважає, що посилена економічна співпраця з Росією (особливо в енергетичній сфері) має вирішальне значення для відновлення конкурентоспроможності ЄС та допоможе дієво відповісти на виклики глобальної економіки.

Тісні стосунки Будапешта і Москви часто стають об’єктом критики як всередині країни, так і з Брюсселя. Зокрема, обурення викликав візит Владіміра Путіна до Будапешта в лютому 2015 року, оскільки його зустріч із Віктором Орбаном відбулась у той самий час, коли точилися найінтенсивніші бої навколо Дебальцевого.

Вочевидь, Будапешт не хотів би, щоб санкції були продовжені після червня 2016 року. Однак також зрозуміло, що позиція Угорщини буде солідарною з іншими державами-членами ЄС, наслідуючи приклад свого головного економічного партнера - Німеччини.

Тим більше, що відносно проросійський курс угорського уряду не має широкої підтримки населення. Результати опитування, проведеного дослідницькою компанією "Medián" наприкінці 2014 року, показали, що якби угорцям довелося обирати, вони б схилилися на бік Сполучених Штатів Америки (53%), а не Росії (25%).

Ставлення угорських партій до України

Що ж до угорської політичної еліти, то впродовж останніх 25 років спостерігалася тенденція, що політики, незалежно від їхньої політичної орієнтації, рідко докладали зусиль, щоб "зазирнути за Карпати", і не цікавилися подіями в України в цілому, оскільки останні не впливали на долю угорської громади.

Саме тому важко визначити групи інтересів, які можна розглядати як дружні до України в Угорщині.

Правляча партія "Фідес" завжди підтримувала європейську інтеграцію України (адже це є також інтересом угорців, які проживають на Закарпатті) і сприймала Київ як важливого торговельного партнера у рамках політики "відкриття Сходу".

Проте криза в Україні призвела до ускладнення підходу "Фідес", вплинувши на основний елемент зовнішньої політики уряду, тобто збереження прагматичних економічних відносин із Росією. Саме тому "Фідес" разом з урядом спробували зайняти обережну позицію щодо ситуації в Україні, підкреслюючи збитки, що завдають санкції угорській та європейській економіці.

Інтерпретація подій партією "Йоббік" відповідає аргументам російської пропаганди. Крім того, ця партія намагається отримати вигоду від питань, пов’язаних із Закарпаттям, і позиціює себе як єдиного і справжнього захисника угорських національних інтересів.

Особливі зв’язки партії з Кремлем широко відомі та стали предметом детального розслідування. За останні кілька років провідні представники "Йоббік", зокрема голова партії Ґабор Вона, відвідали численні заходи в Росії та встановили тісні зв’язки з російськими високопосадовцями.

Незадовго до парламентських виборів 2014 року Бела Ковач, депутат Європейського парламенту від "Йоббік", який відіграє ключову роль у фінансових справах партії та відповідає за її зовнішні відносини, отримав підозру в шпигунстві за інституціями ЄС на користь Росії від угорської генеральної прокуратури. Ця справа перебуває у фазі розслідування після того, як парламент ЄС позбавив Ковача імунітету.

Ліві опозиційні партії, що брали участь у створенні соціально-ліберального уряду 2002-2010 років: MSZP, Demokratikus Koalíció (Демократична коаліція) та Együtt 2014 (Разом-2014), вирізнялися прагматичним і збалансованим підходом до Росії та керувалися економічними інтересами.

Вони вважають, що Угорщина має діяти єдиним фронтом зі своїми західними союзниками, і тому критикують скептичні щодо санкцій заяви уряду та тісну співпрацю Орбана з Путіним (особливо візит російського президента до Будапешта в лютому 2015 року), водночас засуджуючи анексію Криму і російську агресію проти України.

Як правило, Демократична коаліція і Разом-2014 схильні до обстоювання радикальніших і більш явно проукраїнських позицій у цих питаннях (так, друга партія організувала демонстрацію проти російської агресії у вересні 2014 року).

Підхід екологічної партії Lehet Más a Politika (LMP — "Політика може бути різною") до ситуації в Україні, як правило, не надто відрізняється. Партія визнала і засудила агресію Росії проти України і разом із MSZP, Демократичною коаліцією та Разом-2014 виступає проти розширення АЕС "Пакш".

І нарешті, варто нагадати, що у 2011 році угорський парламент надав можливість представляти національні меншини у найвищому законодавчому органі Угорщини.

На виборах 2014 року Ярославу Хортяні, яка раніше обіймала посаду голови українського самоврядування в Угорщині, було обрано офіційним спікером національної меншини українців, які проживають в Угорщині.

Хоч ця посада не дає права голосу, однак дає можливість лобіювати українські інтереси у рамках дебатів і дискусій з питань порядку денного.