Сьогодні на Закарпатті згадують про 77-річницю проголошення Карпатської України.

Із кожним роком з’являються все нові дані, які свідчать про неоднозначне ставлення істориків, науковців та самих очевидців до трагічних подій березня 1939 року на Закарпатті.

Сьогодні зранку в Ужгороді за участі влади відбулося покладання квітів до пам’ятника Герою України, Президенту Карпатської України Августину Волошину. Відтак біля Пам’ятного Хреста на честь загиблих Карпатських січовиків на меморіальному комплексі Красне Поле щороку проводять традиційний мітинг. У ньому беруть участь керівники краю, районів та міст області, а також громадськість.

Тим часом з кожним роком з’являються все нові дані, які свідчать про неоднозначне ставлення істориків, науковців та навіть самих очевидців до трагічних подій березня 1939 року на Закарпатті. Попри героїзм захисників одноденної держави Карпатської України, які першими в Європі вчинили збройний опір гітлерівській Німеччині, все більше краян задається запитаннями доцільності таких жертв

- Бійці «Карпатської Січі» із Галичини творили «малосвідомим» русинами суверенну республіку: спочатку хотіли знищити їх автономну республіку Підкарпатська Русь, щоб потім на її обломках побудувати суверенну республіку Карпатська Україна… для себе. На Красному полі навмисно було вчинено злочин стосовно 14-16-річних студентів (Севлюшської гімназії), яких без відома їх батьків-русинів січовик Голота виставив під гармати і кулемети регулярного війська Угорщини, - написав дослідник тих подій ужгородець Петро Годьмаш.

Як відомо, найкровопролитніші бої угорських військ із січовиками та чеськими підрозділами відбулися на Севлюсько-Хустському відтинку фронту. Дослідник Омелян Доганич у книзі "Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників" наводить спогади учасника тих подій Івана Фекети:

- Переді мною постає ранок 14 березня 1939 року. З боку південного кордону, від села Фанчикова, долинає гуркіт кулеметів. Того дня заняття в семінарії вже не проводилося. Нас інформували, що кордон порушили мадярські терористи-соботчопотоші, яких треба зупинити. Частина хлопців розійшлася по своїх домівках. А в приміщенні 4-го річника залишилися саме ті, що готові були боронити Карпатську Україну. Уся організація дій семінаристів лягла на плечі професора Голоти. Його надійний помічник, учень семінарії Михайло Козичар (він відслужив дійсну службу в армії, тому знався на військовій справі. – О. Д.) наспіх сформував нашу бойову роту і заспокоював, що невдовзі з військових казарм принесуть нам зброю. А тим часом професор Голота розповідав про героїчну боротьбу українського козацтва з ворогами України… Постріли рушниць і кулеметів дедалі більше наближалася до Севлюша»

Зібрані та надруковані в книжці Вікентія Шандора «Спомини» документи та спогади активних учасників тих подій наводять на думку про те, що фашистська Німеччина руками ОУН була зацікавлена в «Карпатській Січі» для збройного захоплення будинків уряду та стратегічних об’єктів Підкарпатської Русі.

- На світанку 14 березня 1939 р. Німеччина розпочала окупацію Чехії, а Угорщина розпочала окупацію Підкарпатської Русі. За планом Гітлера, «Карпатська Січ» відтягнула на себе дислоковані у Підкарпатській Русі чехословацькі війська і таким чином сприяла угорським військам її окупувати.

Нагадаємо, на початку 1939 року Карпатська Україна на короткий час стала центром пильної уваги з боку всього світу. Тут сконцентрувалася велика кількість першорядних журналістів, кінооператорів, фотографів з багатьох країн. Серед них був і англійський журналіст Майкл Вінч, який згодом описав непрості геополітичні процеси, тодішній побут місцевого населення та обставини формування Карпатської України у книзі «Одноденна держава». Ознайомитися з актуальними уривками з неї можна в публікаціях "Закарпаття як стартовий майданчик Великої України" та "Англійський журналіст про Карпатську Україну, Севлюш та віскі" на Голосі Карпат.