Партія сказала - треба.

Народні депутати 16 липня, в передостанній день роботи, проголосували за нову редакцію закону про місцеві вибори. На наступний день було прийнято рішення про їх проведення 25 жовтня цього року.

Тобто, якщо президент підпише новий закон, то з 25 серпня стартує передвиборча кампанія,повідолмяє "Вести Репортер".

Проголосований текст був настільки сирим, що робоча группа профільного комітету переписувала його навіть через тиждень після голосування. Чому так?

Новий закон є ключовим елементом у цілій низці нормативних актів, які стверджують новий баланс стримувань і противаг в Україні. Різко зменшені повноваження прокуратури, на місці повноцінних державних адміністрацій незабаром створять куці префектури. Потрібна противага, щоб країна повністю не розлізлася. Такою противагою стануть ЦК парламентських партій. Вони існували і раніше, проте їх роль була суто ритуальною.

Хто господар на селі.

Вся місцева влада стане партійною. Ключовою людиною в районі, замість голови держадміністрації і прокурора, стане голова виконкому, який буде сформований місцевою радою - міською, районною або обласною. Місцева ж рада складатиметься виключно з партійних депутатів. Немає членства в партії - немає шансів отримати будь-яку владну посаду в місцевих органах влади. При цьому членство буде не фіктивне, а цілком реальним, майже як в КПРС.

Вибори будуть суто пропорційними, хоча для виборців вони стануть більше схожими на мажоритарку - голосувати потрібно один раз і в списку будуть значитися прізвища кандидатів і їх партійність. Це те, що називається голосуванням за відкритими партійними списками. Раніше ж діяла змішана система - половина депутатів були чистими мажоритарниками, значна частина яких, партійності не мала. Інша половина за списками - часто без партійного квитка.Зараз так не можна - партійність є обов'язковою для балотування.

Харизму в сторону

Це означає, що для проходу до місцевої ради недостатньо трьох-п'яти відомих лідерів громадської думки. Необхідні сильні кандидати у всіх виборчих округах, оскільк иважливий буквально кожен голос. Відповідно, партії, які не зможуть виставити більш-менш гідних кандидатів на всіх округах міськ-, рай- або облради, приречені на провал. Фактично такі можливості є тільки у «Солідарності», УДАРу, «Опозиційного блоку», «Батьківщини», «Самопомочі», «Радикальноїпартії», «Свободи» і «Відродження». З поза парламентських партій до цього списку могли приєднатися хіба що комуністи, але заявлена на зконодавчому рівні декомунізація їм цього не дозволяє. Якщо їх не заборонять до дня виборів. Тобто, переважна більшість місць у радах займуть представники вищеназваних політичних партій - у всіх інших практично немає шансів.

Внаслідок особливостей виборчої формули стати депутатом від великої партії набагато простіше, ніж від дрібної. Невеликі партії, які ледь пройдуть виборчий бар'єр - втратять більшість своїх голосів, для проходження вони будуть змушені виставляти своїх кандидатів на всіх округах, а депутатами стануть тільки два-три найбільш успішні кандидати. Великі ж партії практично не будуть втрачати голоси, більше того, вони будуть отримувати «бонусних» депутатів за рахунок голосів, відданих за непрохідні партії.

Через інерційність політичного процесу у виборах за звичкою захочуть взяти участь десятки дрібних політичних партій, засмічуючи бюлетені, а через швидкоплинність виборчо кампанії (всього два місяці) і високого прохідного бар'єру в 5% значна частина партій набере плюс-мінус 5% голосів - хто 5,05, хто 4,8. Таким чином, як ціна бренду так і ціна голосів будуть занадто великі - різниця між партіями, які пройшли і не пройшли в раду, становитиме десятки, рідко сотні голосів. Це визначальний стимул стати під прапор парламентської партії - у неї є відносно сформована система роботи з дільничними комісіями: свої представники, голови, спостерігачі. Більше того, вона має преференції у вигляді права на автоматичне проходження своїх людей в члени комісії - раніше було сліпе жеребкування.

Імперативна дисципліна

Партійна вертикаль буде визначатися не тільки контролем над висуненням кандидатів і над виборчими комісіями, її сила буде в іншому - в імперативності місцевого мандата. У закон закладений механізм відкликання місцевого депутата його виборцями, а точніше - керівником місцевої партійної організації. Тобто, в будь-який момент каденції місцевої ради керівник партійного осередку, яка делегувала того чи іншого депутата до місцевої ради, може відкликати її, застосувавши нескладну процедуру. Наприклад, за неправильне голосування або систематичну відсутність на робочому місці.

Визначений уцьому процесі децентралізації влади і свій арбітр - Мін'юст. Самецей орган де-факто буде розбирати суперечки між місцевими партійними лідерами.