Російські письменники та блогери відреагували на "санкції" Путіна проти іноземних продуктів.

Експерти вважають, що знищення владою РФ заборонених продуктів стане черговою "поркою" для росіян.

Рік тому президент Росії Володимир Путін, щоб помститися за антиросійські санкції, наклав продуктове ембарго на імпорт із США, Канади, Австралії, але насамперед - держав ЄС та Норвегії.

Зараз вже вступив у силу інший закон президента – про знищення забороненої для ввезення їжі.

Росіяни так захопились цією ідеєю, що довго не могли вигадати, як саме вони хочуть утилізовувати санкційні продукти: чи то бульдозером, чи то палити у вогні, або ж згодовувати коровам і свиням. Конкурувати з худобою у перегонах за норвезького лосося зможуть терористи "ЛНР" і "ДНР".

"Головний комуніст Росії Геннадій Зюганов запропонував нагодувати вилученими товарами бойовиків. Таким чином, можливо, гурмани псевдореспублік найближчим часом будуть ласувати молюсками, запиваючи їх вишуканим французьким "Мерло"", - пише видання Еспресо tv.

Цікаво, що саме таким показовим знищенням їжі Путін виказує недовіру своїм силовикам. Тобто президент Росії розуміє, що недостатньо просто заборонити: харчі все одно будуть з’являтись на столах прикордонників та на полицях супермаркетів.

"Ніби у підтвердження цього у двох російських областях сьогодні вже трапилися комічні випадки. Митники у Санкт-Петербурзі та Оренбурзі відмовились знищувати європейський сир з "невідомих причини"", - пише видання.

Для максимального ефекту російські управлінці вирішили полювати на продукти не тільки на кордоні, а й шукати їх по всій Росії в магазинах та на складах. Знищення має проходити при свідках та на відеозапис.

В свою чергу російські письменники та блогери з гуморим зустріли черговий закон президента РФ, що напревлений більше проти свого народу, ніж проти Європейськиї країн та США. В блозі інтернет-видання "Радио Эхо Москвы" з'явився вірш російського письменника та поета Андрія Орлова (Орлуша), про сир "Пармезан", який в Росії також входить у число "санкційних" продуктів.

Вірш на мові оригіналу

Смерть Прармезана

Там вдали за рекой жарко печи горят,
Пограничникам грозным не спится,
Но не зная о том, пармезанский отряд
Продвигался к российской границе.

Шли лосось и сыры, был не слышен их шаг,
Шли не в ногу, без шуток и песен,
Чтоб не выследил враг, применяя собак,
Впереди шла рокфорная плесень.

Они шли, заграничные сняв ярлыки,
Документы подделав, как надо,
Вдруг вдали у реки замелькали штыки,
Это — Сельхознадзора засада.

Дети Альп, Пиреней, Барселон и Лозанн
Строй нарушили пеший и конный,
Но бесстрашный седой пожилой пармезан
Первым встал в боевую колонну.

Оглядевши свою камамберную рать,
Улыбнулся светло и лучисто
И воскликнул: «Не страшно в бою помирать
Итальянскому контрабандисту!»

И в жестокий последний решительный бой
Понеслась санкционная тонна,
Иберийский хамон вдруг воспрял головой,
Хоть и нет головы у хамона.

А враги уже близко, в полшаге от нас,
Вот уже на потеху ютьюба
Слева врезались в палки копчёных колбас
Пограничников острые зубы.

Справа к бою готов полк голландских цветов,
Их на свадьбе в Бурятии ждали,
Только этих цветов не дождётся никто,
Всех в жестоком бою порубали.

В маасдамах наделали новеньких дыр,
Хоть и так они были дырявы,
— Умираю за мир! — прокричал один сыр
В животе пожиральцев халявы.

— Не дождётся продуктов российский народ,
Уничтожить их всех без разбора! —
Возвестил фуагрою измазанный рот
Представителя Сельхознадзора.

Но нахмурил вдруг брови чиновник-пузан,
Доложил ему кто-то несмело:
От расправы ушёл пожилой пармезан
И радистка его, Моцарелла.

Самый зоркий боец на берёзу залез,
Оглядел всё биноклем по кругу,
Чтоб найти пармезана, срубили весь лес.
В общем, взяли — его и подругу.

Пытку тёркой, ножами, без слов перенёс
(от природы сыры — молчаливы),
Лишь в конце на последний ответил вопрос,
Улыбнувшись без страха брезгливо:

— Что спросили? Как я бы хотел умереть?
Не от рук тех, кто мозгом контужен.
Я хочу, чтоб могла бы меня натереть
Старушонка на нищенский ужин!

Передам, что хамон передать вам просил,
Чтобы вы там, в Кремле рассказали:
Он мечтал, чтоб его волонтёр подносил
Всем бомжам на Казанском вокзале!

Возмутился чиновник: — «Ты что! Боже мой!
Мы своих не меняем позиций!»
Он отрезал от сыра кусочек домой
И отдал его в руки убийцам.

— Жаль, что вашим от вас уже некуда бечь… —
Так сказал пармезан перед смертью,
И с улыбкой шагнул в разожжённую печь,
Не просивши пощады, поверьте.

Мы от голода, стужи, тюрьмы и сумы
По традиции не зарекались,
А вдали за рекой поднимались дымы,
На границе продукты сжигались…

Заради справедливості варто зазначити, що європейські виробники також втрачають прибуток. Вони влаштовують мітинги та пікети, адже Росія, справді, була великим ринком збуту для країн ЄС. Проте, пересічний європеєць залишився тільки у виграші, адже заборонені товари пішли на внутрішній ринок, підсиливши конкуренцію та знизивши ціни. Ось і виходить, що своїми санкціями Росія вкотре покарала лише своїх громадян, хоча в патріотичному угарі вони ладні їсти хоч варення із берести, аби насолити "загниваючому Заходу".

До слова, на Закарпатті є і своя "столиця" сироваріння - у селі Нижнє Селище Хустського району. Тут виготовляють сири, які по своїй якості не поступаються європейським продуктам. Експортує завод закарпатський сир не тільки на ринок України, але й до країн ЄС і Росії. Цікаво, чи попаде під зарборону президента Росії і закарпатський сир?