Україна має технічний потенціал для створення власної ядерної зброї, але процес може тривати від 5 до 15 років залежно від політичної волі, фінансування та міжнародних обмежень. Такі оцінки надали українські експерти, розглядаючи можливості країни у контексті її ядерного минулого та сучасних викликів.
Питання про те, чи могла б Україна відновити ядерний потенціал, знову стало актуальним на тлі триваючої війни та дискусій про безпеку. Незважаючи на те, що країна відмовилася від третього за величиною ядерного арсеналу у світі в 1994 році в обмін на гарантії безпеки, експерти стверджують, що технічні передумови для створення бомби все ще є. Проте часові рамки та умови реалізації такого проєкту залишаються предметом дискусій.
Оцінки експертів
Кандидат фізико-математичних наук Володимир Красноруцький, директор Науково-технічного комплексу «Ядерний паливний цикл» ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут» НАН України, вважає, що Україні знадобиться близько 15 років, щоб розробити ядерну зброю. За його словами, ключовими факторами є:
- Політична воля: Відсутність державної підтримки гальмує розвиток ядерних технологій.
- Фінансування: Створення ядерної зброї вимагає значних ресурсів для будівництва інфраструктури.
- Міжнародні обмеження: Виробництво високозбагаченого урану (понад 90%) і плутонію заборонене через міжнародні угоди, зокрема Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (NPT), учасником якого є Україна.
Красноруцький зазначає, що Україна має фахівців і знання, успадковані від радянських часів, коли країна була частиною ядерної програми СРСР. Проте деградація наукової сфери та відсутність інвестицій у відцентрові установки для збагачення урану досі не дозволили реалізувати такі проєкти. Він також наголошує на важливості розвитку атомної енергетики як бази для військових технологій, але підкреслює, що без політичного «зеленого світла» прогрес неможливий.
Інший погляд висловив полковник запасу ЗСУ Роман Світан, який стверджує, що створення ядерного арсеналу може зайняти від 5 до 7 років. Він аргументує це тим, що Україна має історичний досвід і промислову базу, зокрема відома Pivdenmash, яка в радянські часи розробляла ракети для ядерних боєголовок. Світан також пропонує розглянути опосередковане повернення до ядерного статусу, наприклад, через розміщення американської зброї, як це роблять деякі європейські країни (наприклад, країни НАТО, що розміщують американські ядерні бомби).
Технічні та політичні виклики
Обидва експерти визнають, що Україна має певний потенціал для ядерного прориву. У спадщину від СРСР країна отримала знання про дизайн і виробництво ядерних боєголовок, а також інфраструктуру, хоча значна частина її потребує модернізації. Проте є кілька перешкод:
- Міжнародні санкції: Вихід із NPT або порушення його умов призведе до ізоляції України та втрати підтримки Заходу, що може підірвати економіку та обороноздатність.
- Економічні витрати: За оцінками, створення повноцінного ядерного циклу, включаючи ракети та системи захисту, може коштувати мільярди доларів, як у випадку з французькою програмою M51 (близько $5,4 млрд).
- Часові рамки: Навіть за оптимальних умов (мир, повне фінансування, доступ до матеріалів) експерти скептичні щодо швидких результатів. Красноруцький наголошує, що 15 років — це мінімальний термін за мирних умов, тоді як Світан вважає, що прискорений розвиток можливий за умови воєнного стану.
Контекст і суперечки
Історично Україна відмовилася від ядерної зброї в рамках Будапештського меморандуму 1994 року, передавши Росії близько 1 700 боєголовок в обмін на гарантії безпеки від США, Великобританії та Росії. Ці гарантії виявилися неефективними після анексії Криму в 2014 році та повномасштабного вторгнення 2022 року, що спровокувало дискусії про доцільність ядерного статусу. Деякі українські політики, як-от Володимир Зеленський, у 2024 році згадували про потребу ядерного стримування як альтернативи членству в НАТО, хоча офіційно Україна відкидає такі плани, наголошуючи на дотриманні NPT.
На тлі воєнних загроз із боку Росії, яка регулярно застосовує ядерний шантаж, ідея ядерної зброї викликає як підтримку, так і критику. Противники стверджують, що це може спровокувати ескалацію й ізоляцію, тоді як прибічники вважають, що ядерний арсенал був би єдиним надійним стримуючим фактором проти Росії.