У сюжетах центральних телеканалів нерідко звучать назви закарпатських міст МукачевЕ та БереговЕ. Так дійсно правильно, згідно з Довідником офіційних назв населених пунктів України. Проте місцевим жителям таке закінчення на “е” дещо “ріже” вуха. Як виявилося, не тільки їм. Мовознавці Ужгородського університету дали відповідь на питання, як правильно мали б називатися районні центри Мукачівського і Берегівського районів. Унормування назв населених пунктів Закарпаття виходить за межі суто правописних проблем, пише кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри журналістики УжНУ Василь Шаркань у своєму блозі на сайті Медіацентру УжНУ. Отже, ще й дотепер у назвах міст Мукачеве та Берегове офіційним є закінчення –е. Така форма не виправдана з погляду історії мови та суперечить мовній практиці закарпатців: якщо в називному відмінку –е, то в непрямих відмінках ці назви мали б уживатися із прикметниковими закінченнями – Мукачевого, (у) Мукачевому, Берегового, (у) Береговому тощо. Мукачівська міська рада ще 2010 року прийняла рішення про уточнення написання назви міста, щоб виправити це непорозуміння. Подібне рішення обласна рада прийняла і щодо Берегова. Нещодавно більшість берегівців висловилися проти перейменування їхнього міста на Берегсас, але навряд чи вони будуть проти того, щоби його називали Береговом, а не Береговим. Назва Мукачево, ймовірно, утворена від сполучення слів на зразок Мукачево місто, Мукачево поле шляхом субстантивації (переходу в іменник) присвійного прикметника й еліптизації (опускання слова, що може бути зрозумілим із контексту) родових назв типу місто, поле. Оскільки ця назва утворена від присвійного нечленного прикметника, який мав іменникову парадигму, вона має відмінюватися як іменник середнього роду: Мукачева, Мукачеву, (у) Мукачеві тощо. У назві Берегово вчені не простежують зв’язку з особовістю чи присвійністю, – ця назва, можливо, утворена за аналогією до слів типу Мукачево. У вжитку фігурує також форма Мукачів. Вона утворена таким же способом, як і Мукачево, однак опорне слово тут було чоловічого роду (напр., Мукачів город). Тут можлива й дія аналогії до назв типу Київ, Львів. Проте в живорозмовній практиці закарпатців власні назви функціонують частіше в формі середнього (Мукачево, Виноградово, Тячево), ніж чоловічого роду (Мукачів, Виноградів, Тячів), тому для Закарпаття більш характерною є перша модель творення назв населених пунктів. На думку авторитетних мовознавців К. Й. Галаса та В. І. Добоша, найбільш виправданою історично є форма Мукачово (із звуком [о] після [ч]), оскільки для мовлення закарпатців, як і для української літературної мови загалом, характерним є звук [о] після шиплячих приголосних і [й] перед твердими приголосними (як у словах чотири, чого, пшоно та ін.). Відновлення історично вмотивованих назв населених пунктів – справа часу. І тут останнє слово мають сказати мовознавці і мешканці цих населених пунктів, бо кому, як не їм, вирішувати, як має називатися рідне місто?
![У сюжетах центральних телеканалів нерідко звучать назви закарпатських міст МукачевЕ та БереговЕ. Так дійсно правильно, згідно з Довідником офіційних назв населених пунктів України. Проте місцевим жителям таке закінчення на “е” дещо “ріже” вуха. Як виявилося, не тільки їм. Мовознавці Ужгородського університету дали відповідь на питання, як правильно мали б називатися районні центри Мукачівського і Берегівського районів. Унормування назв населених пунктів Закарпаття виходить за межі суто правописних проблем, пише кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри журналістики УжНУ Василь Шаркань у своєму блозі на сайті Медіацентру УжНУ. Отже, ще й дотепер у назвах міст Мукачеве та Берегове офіційним є закінчення –е. Така форма не виправдана з погляду історії мови та суперечить мовній практиці закарпатців: якщо в називному відмінку –е, то в непрямих відмінках ці назви мали б уживатися із прикметниковими закінченнями – Мукачевого, (у) Мукачевому, Берегового, (у) Береговому тощо. Мукачівська міська рада ще 2010 року прийняла рішення про уточнення написання назви міста, щоб виправити це непорозуміння. Подібне рішення обласна рада прийняла і щодо Берегова. Нещодавно більшість берегівців висловилися проти перейменування їхнього міста на Берегсас, але навряд чи вони будуть проти того, щоби його називали Береговом, а не Береговим. Назва Мукачево, ймовірно, утворена від сполучення слів на зразок Мукачево місто, Мукачево поле шляхом субстантивації (переходу в іменник) присвійного прикметника й еліптизації (опускання слова, що може бути зрозумілим із контексту) родових назв типу місто, поле. Оскільки ця назва утворена від присвійного нечленного прикметника, який мав іменникову парадигму, вона має відмінюватися як іменник середнього роду: Мукачева, Мукачеву, (у) Мукачеві тощо. У назві Берегово вчені не простежують зв’язку з особовістю чи присвійністю, – ця назва, можливо, утворена за аналогією до слів типу Мукачево. У вжитку фігурує також форма Мукачів. Вона утворена таким же способом, як і Мукачево, однак опорне слово тут було чоловічого роду (напр., Мукачів город). Тут можлива й дія аналогії до назв типу Київ, Львів. Проте в живорозмовній практиці закарпатців власні назви функціонують частіше в формі середнього (Мукачево, Виноградово, Тячево), ніж чоловічого роду (Мукачів, Виноградів, Тячів), тому для Закарпаття більш характерною є перша модель творення назв населених пунктів. На думку авторитетних мовознавців К. Й. Галаса та В. І. Добоша, найбільш виправданою історично є форма Мукачово (із звуком [о] після [ч]), оскільки для мовлення закарпатців, як і для української літературної мови загалом, характерним є звук [о] після шиплячих приголосних і [й] перед твердими приголосними (як у словах чотири, чого, пшоно та ін.). Відновлення історично вмотивованих назв населених пунктів – справа часу. І тут останнє слово мають сказати мовознавці і мешканці цих населених пунктів, бо кому, як не їм, вирішувати, як має називатися рідне місто?](https://cdn2.goloskarpat.info/images/doc/5/8/5898dd3-screenshot-19.jpg_to.webp)