1. Головна
  2. >
  3. Суспільство

Вибух газу у Виноградові. Життя на пороховій бочці

354
Суспільство Новини Ужгорода

<p>Інформація про <a href="http://goloskarpat.info/blog/zakarpattya/25979.html" >вибух житлового будинку по вулиці Павлова у Виноградові</a> вже облетіла усе Закарпаття....

Інформація про вибух житлового будинку по вулиці Павлова у Виноградові вже облетіла усе Закарпаття. Проте люди трактують розвиток трагічної події по-різному. Неоднозначні і у визначенні причини нещасного випадку. Як все було насправді, ми вирішили з’ясувати на місці надзвичайної події.


Вже за кілька метрів від місця вибуху чути їдкий запах газу. Вулиця вздовж розрита. Тут біля газової труби пораються працівники Виноградівської філії ПАТ «Закарпатгаз», коментувати ситуацію відмовляються, допоки не буде офіційних висновків спеціальної комісії. Проте сусіди від того фатального дня живуть у постійній тривозі за життя свої і дітей.

 

Перша сусідка постраждалих Магдалина Ком’ятій:

– Гучного вибуху не було. Ми почули невеликий хлопок і плач дочки сусіда та крик про допомогу, і відразу кинулися до них. Одразу викликали швидку та пожежників, зять перестрибнув через зачинені на ключ ворота. Хоч загорання і не було, дві пожежні машини приїхали через лічені хвилини. Швидку обпеченій дівчині довелося чекати хвилин 20. Тут відразу збіглися всі сусіди. Приїхали фахівці МНС, міліції, РЕМу – було стільки галасу. Того дня концентрат газу в повітрі перевіряли кожну годину як у будинку, де стався вибух, так і у всіх сусідів довкола, в тому числі і в нас. Зараз перевіряють рідше, проте радять нам бути обережними і часто провітрювати хату. Наразі нам залишається лише сподіватися, що подібне нещастя більше не повториться.

Господар будинку, де стався вибух,Іван Токач, розповідає про трагедію зі сльозами на очах:

– Того злощасного суботнього ранку я на велосипеді поїхав до аптеки. Дружина теж вийшла в місто, тож вдома залишилася лише 18-річна дочка Христинка, вона вирішила запалити ароматичну свічку і, як тільки спалахнуло полум’я, стався вибух. Дочка мені зателефонувала і заплаканим голосом каже: «Тату, повертайся! У нас стався вибух…». Приїхавши додому, я одразу кинувся в кімнату дочки. Сусіди виносили речі, які ще можна було врятувати. Експерт з Ужгорода, провівши того ж дня детальне обстеження, зафіксував, що газові плитка та котел у нас в порядку, вибух стався через витік «блакитного палива» із старих труб траси газопостачання. Проте протокол цього висновку мені в руки не надали, дали лише ознайомитися і підписатися. А вже тепер говорять, що нібито у нас на кухні був включений газ. Прикро чути таку неправду, адже тепер вину горя, яке з нами сталося, перекладають на наші плечі, аби не сплачувати компенсацію. Отак наші можновладці дбають про людей!.. Дружина перебуває у травматологічному відділенні райлікарні із Христинкою, у якої обпечені кисті рук та обличчя. Хоч медицина в нас і вважається безкоштовною, та на медикаменти ми щодня витрачаємо чималі кошти. А після лікування все одно на обличчі залишаться шрами від опіків. А вона ж – гарна дівчинка, студентка Виноградівського технологічного коледжу МДУ, староста групи… Вдома у нас відключили газ та світло. Я навіть не уявляю, як ми – двоє пенсіонерів, відновлюватимемо наслідки нещасного випадку, адже будинок – у жахливому стані. Газовики розрили всю вулицю і латають діряві труби газопостачання. Тому дуже образливо, що винними у вибуху роблять нас.   

Іван Іванович провів для нас екскурсію власною оселею. Зовні будинок виглядає цілком «здоровим». Проте всередині його стан  плачевний: пошкоджено  меблі, стіни, стелі, синтетичні фіранки не горіли, а просто плавилися на вікнах, так само, як і пластикові вікна. На дерев’яних дверях фарба обгоріла до основи. Вибухом пошкоджено не лише ту кімнату, де він безпосередньо стався, а й коридор, кухню, ванну. В останній вибух, підірвавши стелю та покрівлю, «вирвався на волю». Вціліла лише спальна кімната.

Сподіваємося, що керівництво Виноградівського району не залишиться осторонь горя постраждалої сім’ї Токач і компенсує їм матеріальні витрати на ремонт оселі.

Наталія КОБАЛЬ для Голосу Карпат

 

Читайте також:

Поділитись:
Facebook
Twitter(X)
Whatsapp
Telegram
Viber