Тимчасова хустянка Ксенія: «до Хуста запропонував поїхати український військовий».

Патріотично налаштовані жителі Слов’янська тепер не бояться відкрито підтримувати Україну, розповідає Ксенія Терещенко. Після початку обстрілів у місті вона...

Патріотично налаштовані жителі Слов’янська тепер не бояться відкрито підтримувати Україну, розповідає Ксенія Терещенко. Після початку обстрілів у місті вона разом з родиною вимушена була тимчасово переїхати до міста Хуст Закарпатської області.

- Об освобождении Славянска узнала из новостей. Прыгала от радости и кричала: слава Украине! Верила, что всё изменилось, люди стали другими. Но как только вышла на перроне и встретила местных жителей, я разрыдалась. Было одно желание — сесть в поезд и поехать обратно, — поділилась своїми відчуттями молода жінка у інтерв’ю виданню Gazeta.ua.

Як розповіла Ксенія, до Хуста запропонував поїхати український військовий, з яким роззнайомилася у Слов'янську. Він звідти родом. Домовився з братом, щоб сім’ю зустріли та знайшли житло. Додому родина повернулась за два місяці, одразу після звільнення Слов'янська.

Якщо не враховувати зруйнованих будинків та всіяних снарядами доріг, то нічого не змінилося. Як і раніше, місцеві поділяються на дві категорії — ті, що за «ДНР», і патріотично налаштовані. Останні тепер не бояться відкрито підтримувати Україну, носити речі з державною символікою, говорити українською. Кілька місяців тому за це могли вбити.

У місті розфарбовують паркани та лави в синьо-жовті кольори, збирають патріотичні акції та співають гімн. Та щоразу знаходиться купка людей, які вигукують: «Заткнитесь, хохлы! Скоро вас отсюда погонят».

Після зачистки Слов'янська місцеві ополченці втекли. Переїхали до інших регіонів як переселенці чи подалися воювати в Донецьк, — каже. — Але й без них прихильників «Новоросії» вистачає. Це переважно пенсіонери. Мріють про повернення в СРСР. Більшість із них не користується інтернетом. Торочать, що в усьому винен Майдан. А російські війська захищають Донбас від українських карателів.

Після окупації місто було розбите. Без світла, води. Їх відновили. Запрацювали банкомати, аптеки, магазини. Відкрився дитячий садок, там працює оновлений колектив. Колишня вихователька подалася в ополченці.

Волонтери збирають гроші, закуповують будматеріали, — каже Ксенія. — Зараз на них у Слов'янську найбільший попит. У магазини не встигають завозити, ціни підскочили на 10–20 гривень. Оперативно відбудували школу.

Читайте також:

Поділитись:: Facebook; Twitter(X); Whatsapp; Telegram; Viber