Кіноекранам в Україні не гаснути, якщо й аматорське кіно торує собі шлях. Як повідомлялося, нещодавно в Ужгороді відбувся ІІ фестиваль короткометражних художніх та документальних фільмів під гаслом “Міграція – спроба втечі чи право на краще життя”. Найбільшою несподіванкою виявилося те, що в ньому взяла участь і молодіжна кінокомпанія “Lapa Pictures” із… Міжгір’я. Верховинці, представивши свою відеороботу “Закинутий долею”, з першої спроби зуміли завоювати друге місце, залишивши позаду іменитих киян, не кажучи про інших суперників. З лауреатами з глибинки ми вирішили познайомитися ближче. Так з’явилося це інтерв’ю з режисером-постановником фільму Олександром Липеєм, цьогорічним випускником Міжгірського професійного ліцею.
Сашко, ваш успіх — з розряду сенсаційних. Як-не-як, а ніхто не знав, що глибинка має і “голлівудський” нахил. Сподівалися на такий гідний фестивальний дебют?
— Ми старалися, показати себе на цьому кінофорумі, який мав статус всеукраїнського. Але, відверто кажучи, були здивовані й, звичайно, розчулені, коли журі оголосило, що міжгірці – другі призери конкурсу. Ми ж все-таки були дебютантами подібного огляду, і це наша перша нагорода. Особливо було приємно, коли під час перегляду нашої кінострічки чимала аудиторія глядачів та журі не втрималися від бурхливих оплесків, а один з експертів-спеціалістів вигукнув: “Це – резонанс!”.
Кілька слів про зміст фільму “Закинутий долею”.
— У ньому розповідається про біженця-пакистанця Алшера, який втікає під час війни з своєї країни у пошуку кращої долі. Але на нього чекають важкі випробування: тюрма, хвороба, жебракування, зрада. Та згодом йому усміхається фортуна. Інтригуючі обставини завершуються щасливим фіналом.
Де і впродовж якого часу проходили зйомки?
— Ми відзняли стрічку практично за місяць. Нашими локальними кіномайданчиками стали Міжгір’я, Колочава та Ужгород.
На твою думку, в чому формула цього вашого досягнення?
— Вона дуже проста: щоб стати лауреатом, треба творчо працювати. Цю мету ми постійно і наполегливо переслідуємо.
А як виник інтерес до короткометражної кінематографії?
— Серйозно зацікавилися цим ділом чотири роки тому. Починали з примітивного, маючи цифрові апарати. Cпершу захопилися спецефектами, тому першими стали фантастичні твори. Захоплення мало шалений поступ. Тепер у нас уже неабияка апаратура, свій канал, а в активі — ледь не півсотні фільмів. А головним чином до кінематографа спонукало бажання змістовно і корисно проводити вільний час. Не ходити ж по закутках і бити байдики! Дехто наше хобі на перших порах сприймав скептично і не без іронічних насмішок, але з часом круто поміняв думку.
Час, Сашко, розповісти про команду колег.
— Всі ми з одного класу, об’єднані як кіно, так і міцною дружбою. Стабільний кістяк нашої команди – сімка чоловіків. Це, окрім мене, Сергій Вощепинець, Василь Шовак, Ростислав Дурневич, Орест Цар, Ілля Бундзяк, Орест Блинда. Кожен виконує свої функції за правилом хто на що здібний – хтось актор, сценарист, оператор чи режисер-поставник. Нині ми в певній мірі розлучені – одні вступили на навчання в обласний центр, в УжНУ, інші залишилися у рідному Міжгір’ї, але наші ділові й творчі контакти продовжуються: працюємо у телефонному режимі, при першій нагоді разом зустрічаємося і обговорюємо перспективні плани.
Значить, новим фільмам бути?
— Обов’язково! Будемо вдосконалюватися у кіномистецтві. Хочемо спробувати себе найближчим часом у новому жанрі – комедії. У буденному житті та за теперішніх соціальних негараздів твір зі смішним і сатиричним сюжетом лише підбадьорить глядачів. Людям треба дарувати гарний настрій, а не псувати його.
Наостанок трішки розкажи про себе.
— Завершую навчання у місцевому профліцеї, де здобуваю професію слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування. Однак мрію ще вступити у вищий навчальний заклад і стати педагогом-істориком. Зрозуміло, що на дозвіллі кіносправа, як завжди, буде головним заняттям.
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ.
Фото автора.
Читайте також:
- Блекаут й електрика "в горах": ще один грізний об'єкт "вріже світлом" у закарпатській громаді (ВІДЕО)
- Уже тричі зафіксовано приліт у Закарпатській області: в Україні укотре - масштабна тривога
- Чому українці не йдуть на фронт? Командир 3-ї штурмової розкриває болючу правду
- Вінницький ракетний завод "Porohtar" презентував новий ОТРК "Ліщина" — мем у дії
- Поділитись:
- Twitter(X)
- Telegram
- Viber