На Закарпатті розпочався золотий сезон: жителі масово вийшли на городи після затяжної паузи (ФОТО).

На Закарпатті розпочався сезон польових робіт.

Якщо минулого року перші городники вийшли садити картоплю ще в лютому, то цього сезону більшість взялися до справи лише наприкінці квітня. Причиною затримки стали примхи погоди, які не сприяли ранній обробці землі.

Попри це, цього року більше закарпатців, ніж зазвичай, вирішили використати свої городи та земельні ділянки. Усе через високі ціни на картоплю, що трималися взимку та на початку весни. Про це пише "Закарпатський об'єктив".

У селах дешевше

Почнемо з оранки та дискування. Адже робота на землі починається саме з цього етапу.

«Спочатку думала, що картоплю садити не буду. Немолоді ми вже з чоловіком, а діти сапу в руки брати не хочуть. У всіх робота з ранку до ночі, тож вони ще й мене відговорювали, аби не трудилась. Але мати свої овочі усе ж вигідно. На ринках та в магазинах ціни постійно ростуть. Хто знає, яка наступна зима нас чекає і якою буде вартість основних продуктів. Тож допомагала мені сестра, а я їй. Її сини взагалі в Чехії вже давно, помочі ніякої. Ділянка в мене 2 сотини. Невелика, але й не дуже мала, коли мова йде про роботу. Орали мотоблоком, бо трактор туди заїхати не може. Можна було б ще кіньми, але зараз у місті знайти конюхів неможливо навіть, як кажуть, удень зі свічкою. Ямки робила вручну. Заплатила за працю по 100 гривень за сотину. Ще 400 гривень віддала за добрива», – розповіла «Карпатському об’єктиву» Маргарита Булей із Хуста.

У селах більше і техніки, і людей, які займаються аграрними роботами. Тож ціни, відповідно, нижчі, бо кожен кожному: сусід, сват, брат, кум…

«Орють у нас по 60 гривень за сотку. Дискування коштує так само. Знайти тракториста нескладно. Більшість користуються ще й послугами «саджалки». Це – спеціальний пристрій, який і робить ямки, і практично за людину висаджує картоплю. Якщо багато землі, то це дуже зручно. Беруть по 65 гривень за сотку. Мене тішить те, що не треба годинами у поті чола під сонцем спину гнути, – наголошує Світлана Вовчок із Березова. – Зараз техніка виконує більшість робіт. Благо, що люди її мають. А от добрива, на жаль, недешеві. У нас, на щастя, був свій гній, бо утримуємо худобу. Але в селі продавали по 250 гривень за віз гною. Та магазинні добрива іще дорожчі».

Які ціни на розсаду

Кипить у нашому краї торгівля і розсадою. Більшість її привозять із Берегівщини.

«Розсада у мене різна. Наприклад, огірки. Вони вже величкі, зовсім скоро зацвітуть. Кожен росте у окремому пластиковому стакані. За один прошу 15 гривень. Маю також цвітну капусту. Віддаю – по 5 гривень за штуку. Дешевше пропоную різні сорти звичайної. Прошу по 3 гривні за стебло», – каже Марія Кіш із Виноградова.

Пані Олена з Іршавщини торгує переважно розсадою помідорів та перцю.

«Помідори в мене різні. Маю усілякі сорти – до 8. За стебло прошу 4-6 гривень, залежно від сорту і величини. Перець віддаю по 4. Стебла вже досить міцні і точно всі приживуться», – запевняє жінка.

Розсадою цибулі зараз теж багато хто торгує. Між іншим, вона навіть дешевша, ніж торік. Якщо у минулому році за літрову банку просили 50 гривень, то зараз спокійно можна придбати по 40-45.

За стаканчик кукурудзи на посадку продавці просять по 20 гривень. При цьому нахвалюють, що дуже смачна, солодка, угорська.

«Моя кукурудза навіть для попкорну підходить! Онучка постійно собі робить. А токан із неї який! Наїстися не можна! Кукурудза прекрасно сходить, швидко росте і дає гарний урожай. У мене завжди дуже якісне насіння. Донька прямо у Будапешті купувала!» – запевняє пані Наталія з Берегівщини.

Ну і… королева закарпатського городу – картопля. У Хусті на продуктовому ринку за кілограм «посадкової» просять 20-25 гривень.

«У мене дуже гарний сорт волинської картоплі, – наголошує пан Василь. – Із одного кущика дружина торік відро молодої набирала. Просто треба садити у «правильні» дні і дбайливо доглядати за нею. Жуки щоб не поїли, кущики необхідно вчасно обробляти. Також має бути полив, підкопування, прополювання. Бо люди посадили, нічого не роблять і хочуть великий урожай. Так не буває! Хто хоче їсти своє, домашнє, має працювати на городі. Але мати своє, під боком, завжди краще, ніж бігати на базар за кожною картоплинкою».

Товар у чоловіка розходиться дійсно швидко. Мало хто бере в нього кілограмами. Більшість – мішками.

Що найчастіше садять закарпатці

«Карпатський об’єктив» також поцікавився у краян із різних частин області, які овочі вони висаджували чи планують висадити.

«У мене дуже гарний сорт волинської картоплі, – наголошує пан Василь. – Із одного кущика дружина торік відро молодої набирала. Просто треба садити у «правильні» дні і дбайливо доглядати за нею. Жуки щоб не поїли, кущики необхідно вчасно обробляти. Також має бути полив, підкопування, прополювання. Бо люди посадили, нічого не роблять і хочуть великий урожай. Так не буває! Хто хоче їсти своє, домашнє, має працювати на городі. Але мати своє, під боком, завжди краще, ніж бігати на базар за кожною картоплинкою».

Товар у чоловіка розходиться дійсно швидко. Мало хто бере в нього кілограмами. Більшість – мішками.

Що найчастіше садять закарпатці

«Живу у приватному секторі. Землі маю небагато – тільки для грядок. Але все ж трохи для власного задоволення саджаю. Передусім це – часник, цибуля, морква, петрушка, буряк, капуста, кріп. помідори. Одним словом, борщовий набір. Картоплю не садила і не буду. Надто багато роботи з нею, а урожаї ніякі. Колись ми мали окрему ділянку і ціле літо трудились, мучились, а менше картоплі збирали, ніж садили. Тому скільки тієї картопельки для родини потрібно, купую в магазинах», – каже Лариса Рущак із Ужгородщини.

А Валентина Поп із Тячівщини основний акцент робить саме на картоплі.

«Землі у нас 7 гектарів. 5 із них засаджую картоплею. Ще 2 – кукурудзою. Маємо худобу, годувати треба. А «ріпа» – то взагалі другий хліб, без неї аж ніяк. У нашому раціоні вона є щодня у різному вигляді. Із неї безліч страв можна приготувати. Овочі не купую ніколи, маємо все своє. Біля хати висаджую редиску, цибулю, часник, руколу, капусту, буряки, кольрабі, селеру, моркву, петрушку, квасолю. Землі теж чимало – 3 сотини. Але частину залишаю під траву для курей та кроликів. На поле йдемо дружно, усією родиною. Дітям, звісно, не подобається, але допомагають. Мала б гріх на щось нарікати», – стверджує господиня.

Мирослава Ком’яті з Мукачева теж садить картоплю, але небагато.

«Окремо присадибної ділянки не маю. Біля будинку є клаптик землі, де вирощую всього потроху. Наприклад, картопельку – 5-6 рядків, аби була своя, рання, свіжа і смачна. На зиму все одно купую. Також маю по грядочці цибулі і часнику, моркви і петрушки. Висаджую 2 рядочки огірків і 4 – помідорів. Також – трохи «пішої» квасолі, бурячків, звичайної та брюссельської капусти, селери», – зізнається вона.