Чому захоплена Запорізька АЕС ускладнює переговори: пояснення The Washington Post.

Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС), найбільша в Європі, стала каменем спотикання в міжнародних переговорах через її стратегічне значення та окупацію Росією. Жодна зі сторін — ні Україна, ні Росія, ні навіть США — не готова поступитися контролем над станцією, що загрожує не лише енергетичній стабільності, а й безпеці регіону.

Як повідомляє The Washington Post, Запорізька АЕС, яка до повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році забезпечувала близько 20% електроенергії України та експортувала енергію до Європи, нині перебуває під контролем РФ. За даними The Washington Post, станція перетворилася на військову базу, з якої росіяни обстрілюють українські міста, зокрема Нікополь. Це не лише ускладнює мирні переговори, а й створює загрозу для безпеки регіону, адже будь-який інцидент на АЕС може призвести до катастрофи.

Стратегічне значення ЗАЕС

Запорізька АЕС має ключове значення для України, Росії та Європи:

Енергетична цінність: До війни ЗАЕС виробляла 20% усієї електроенергії України та половину від атомної генерації країни. Її шість енергоблоків потужністю 1 ГВт кожен роблять її найбільшою в Європі та третьою у світі за потужністю.
Економічний аспект: Станція дозволяла Україні експортувати електроенергію до країн ЄС, зокрема Польщі, що приносило значні доходи. За оцінками, у 2021 році експорт електроенергії приніс Україні близько 2 млрд гривень.
Військове використання: За словами голови Нікопольської військової адміністрації Юрія Бахно, росіяни використовують територію ЗАЕС як військову базу. Звідти вони завдають ударів по Нікополю, що на іншому березі Дніпра, застосовуючи артилерію та БпЛА. Це призвело до 79 загиблих, понад 400 поранених і руйнування близько 7 тисяч будівель у Нікополі.

Позиція сторін

Окупація ЗАЕС Росією створила патову ситуацію в переговорах:

Позиція України: Київ наполягає, що ЗАЕС є виключною власністю України, і відкидає будь-які пропозиції про спільне управління чи передачу станції під міжнародний контроль. Президент Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що повернення ЗАЕС під український контроль є ключовою умовою для гарантій безпеки України та Європи.
Позиція Росії: Москва вважає ЗАЕС своєю власністю. 25 березня 2025 року МЗС РФ заявило, що станція вже інтегрована до російської атомної галузі, і "передача її Україні чи будь-якій іншій країні неможлива". Росія також відкинула пропозицію Дональда Трампа про спільну експлуатацію станції зі США, назвавши це "неприпустимим".
Пропозиція США: Вашингтон запропонував встановити міжнародний контроль над ЗАЕС, зокрема за участю США. Прессекретарка Керолайн Лівітт зазначила, що це могло б гарантувати збереження критичної інфраструктури. Проте ця ініціатива не знайшла підтримки ні в України, ні в Росії.

Чому ЗАЕС ускладнює переговори

Запорізька АЕС стала одним із ключових питань у переговорах через кілька причин:

Стратегічна важливість: Жодна зі сторін не готова поступитися контролем над станцією через її значення для енергетики та економіки. Для України повернення ЗАЕС — це питання енергетичної незалежності та національного суверенітету. Для Росії станція є інструментом тиску та шантажу, а також джерелом потенційного доходу в разі інтеграції до російської енергосистеми.
Ядерна безпека: Окупація станції створює постійну загрозу ядерної катастрофи. За даними МАГАТЕ, усі шість енергоблоків ЗАЕС зупинені з квітня 2024 року через військові дії, але ризик аварій залишається через низьку кваліфікацію російського персоналу, деградацію систем і використання станції як військового об’єкта. Наприклад, експерти зазначають, що пошкодження резервуара на ЗАЕС може бути підготовкою до переведення станції на російську енергосистему, що ще більше ускладнює ситуацію.
Військовий шантаж: Росія використовує ЗАЕС як "козир" у переговорах, погрожуючи ядерною катастрофою. Це підтверджують заяви Зеленського про те, що станція є інструментом "радіаційного шантажу". Наприклад, у 2023 році він попереджав, що окупація ЗАЕС — це "найгірше, що могло статися в історії європейської ядерної енергетики".

Загрози для регіону

Окупація ЗАЕС несе пряму небезпеку для прилеглих територій:

Обстріли Нікополя: Росіяни використовують станцію для атак на Нікополь, що призвело до значних жертв і руйнувань. Це створює гуманітарну кризу в регіоні та ускладнює життя місцевих жителів.
Ризик катастрофи: За найгіршим сценарієм, аварія на ЗАЕС може призвести до радіоактивного забруднення, яке торкнеться не лише України, а й сусідніх країн. За оцінками МВС України, у разі аварії евакуації підлягатимуть близько 300 тисяч мешканців Дніпропетровської та Запорізької областей.
Екологічні наслідки: Підрив Каховської ГЕС у червні 2023 року вже створив проблеми з охолодженням станції, а подальші інциденти, як-от витік води з реактора у 2024 році, лише погіршують ситуацію.

Критичний погляд

Ситуація навколо ЗАЕС викликає кілька запитань:

Чому США наполягають на міжнародному контролі? Пропозиція Вашингтона може бути спробою посилити свій вплив у регіоні, адже контроль над ЗАЕС означатиме контроль над значною частиною енергетичного сектору України. Це може бути вигідно американським енергетичним компаніям, але суперечить інтересам України, яка прагне повного суверенітету над станцією.
Чи реальна загроза катастрофи? Хоча ризик аварії на ЗАЕС є реальним, Росія може перебільшувати цю загрозу, щоб використовувати її як важіль тиску. Водночас низька кваліфікація російського персоналу та деградація систем, про які говорять експерти, роблять ризик цілком імовірним.
Чому переговори зайшли в глухий кут? Відмова всіх сторін поступатися свідчить про те, що ЗАЕС стала не лише енергетичним, а й політичним інструментом. Для Росії це спосіб утримувати контроль над частиною української території, для України — символ боротьби за суверенітет, а для США — можливість посилити вплив у регіоні.

Що буде далі

Майбутнє ЗАЕС залежить від кількох факторів:

Переговори: Без компромісу щодо статусу ЗАЕС мирні переговори залишатимуться ускладненими. Пропозиція США про міжнародний контроль може стати компромісом, але лише за умови, що Україна збереже юридичну власність над станцією.
Військова ситуація: Якщо Україна зможе звільнити територію навколо ЗАЕС, це може змінити баланс сил. Проте Росія, ймовірно, чинитиме опір, використовуючи станцію як "щит".
Міжнародний тиск: МАГАТЕ та ООН продовжують наполягати на демілітаризації зони навколо ЗАЕС, але переговори про це не досягли успіху. Посилення санкцій проти "Росатому" та тиск на Росію можуть змусити її піти на поступки.