30 градусів морозу й масштабні сніги в Україні: де й коли фіксували найнижчі градуси й аномальну погоду?.

Малосніжна зима в Україні стала вже нормою.

Останні роки в регіонах зима стала майже весняною, а сніги лише сняться. Про порядні морози ще пам'ятають бабусі й дідусі, мами і тати "часів Радянського союзу" , або ж не далеких 80-их років. Тоді ж зими, пригадують очевидці, були дуже суворі. Зі сніговими заметами на дорогах на справлялись ні люди, ні пристосована техніка. Товща зі снігу могла сягати подеколи більше ніж один метр. Заметілі на той час були не рідкісним явищем, як от сьогодні узимку. А от морози у грудні та січні сягали не рідко 28-30 градусів цельсія. Найбільш сніжними були зими на Закарпатті. Люди пригадують, що не рідко "протоптували" собі стежки до найближчого освітнього закладу або ж магазину, йдучи за хлібом.

Читайте також: Такого не має ніде в Україні: закарпатцям відкрився "портал підземного світу". Вражає й лякає водночас (ВІДЕО)

Сніги в 90-их.Діти раділи й катались на санях. Що пригадують очевидці?

Я пам'ятаю у 80-90 роках ще були на Закарпатті суворі зими, не те що зараз - дощі й без морозів, - каже пані Марія. Сніг був таким, що із хати не могли люди вийти. Спочатку батьки пробирали ту товщу снігу вручну - лопатою, а так уже відпускали дітей до школи. Машини по кілька раз в день розчищали метрові затори на вулицях. Поряд з будинками, від розчищеного снігу, утворювались потужні снігові брили. Уявіть собі лиш, сніг "покривав" дітей з головою, - каже пані Марія.

Я пам'ятаю у 80-90 роках ще були на Закарпатті суворі зими, не те що зараз - дощі й без морозів, - каже пані Марія. Сніг був таким, що із хати не могли люди вийти. Спочатку батьки пробирали ту товщу снігу вручну - лопатою, а так уже відпускали дітей до школи. Машини по кілька раз в день розчищали метрові затори на вулицях. Поряд з будинками, від розчищеного снігу, утворювались потужні снігові брили. Уявіть собі лиш, сніг "покривав" дітей з головою, - каже пані Марія.

Ще 20 років тому на Закарпатті були такі зими, не лише в гірських частинах, але й в низинах. У селах Перечинщини кучугури зі снігу були в обійстях й на вулицях.

Читайте також: Набирає масштабний рекорд й не спиняється: в Україні "золотий" овоч стартує з "космічною силою"

Діти стрибали у сніг, закалялись, раділи. Постійно катались на санях і лижах. Не рідко на санях мчали до школи, батьки ж на цьому "транспорті" возили своє чадо в дитячий садок. Я теж возила своїх дітей на санях в садок та у школу, машин ми не мали, - розповідає Марія. То була радість. Найбільше раділи діти годинам, коли збирались кататись на санях юрбою. Вся вулиця була "обліплена" дітьми - катались щодня, від ранку й до вечора - не мали відбою. На санях, бувало, розсідались по троє-четверо, а інколи й більше дітей. Не раз падали й бились у інші сани, бо ж санок з переду і ззаду було багато і кожен "летів" по дорозі. Переганялись, - каже Марія.

Читайте також: Після "потопу" Україну охопить крижаний жах: сильний мороз вдарить найближчими днями

Таким чином змагались, хто "шіковнвше" кермує. Губили шапки по дорозі та рукавиці, потім шукали, додає жінка. А от у 60-их роках, пригадує один з очевидців у мережі Фейсбук, були взагалі сніжні зими й тріскучі морози. Канікули діти проводили весь час на санях та лижах. 11 січня в освітніх закладах починалось навчання, та за сильних морозів, наприклад, якщо було -20, до школи не йшли. В коментарях люди пишуть, що теж пам'ятають масштабні сніги й потужні морози минулих зим і що, будучи дітьми, любили кататись на шкільних ранцях після уроків

У сильні морози утеплювали будинки. У багатьох районах була справжня "Антарктика" на той час

Аби в хаті було тепло, задраювали кожну шпарину. Малі вікна та двері у давніх сільських будинках будувались для того, аби повітря краще утримувалось приміщенні. А для підтримання правильної температури повітря в будинку обов'язково були сінці — проміжне приміщення між власне житловим приміщенням та вулицею.

Читайте також: На Закарпатті - масштабна тривога: загроза балістики в усіх областях

Піч для селянина узагалі рятівниця. Якщо сьогодні у багатьох сучасних будинках можна помітити електричні каміни, буржуйки й ряд інших благ цивілізації, багато років тому - глиняна піч рятувала господарів у холодну погоду. Саме піч обігрівала будинок сільського господаря взимку у люті морози. Якщо будинок було правильно побудовано, то навіть за один раз можна протопити так, що всередині буде майже як у лазні… Піч не тільки давала тепло у будинку, завдяки їй селянин готував їжу. Зараз у селах, де не у всіх є блакитне опалення, також люди отоплюють свої будинки з допомогою грубок. Водночас, нинішні печі уже не глини, а майстерно муровані з цегли. Популярністю користуються й досі ошатні муровані "кальги".

Читайте також: Низькі температури й світловий "Армагедон": закарпатці почали готуватись до найгірших сценаріїв

Що стосується додаткових джерел утеплень раніше, то природнім матеріалом був також сніг. Протягом зимового періоду його не виносили із обійсть, не прибирали з доріжок. Замість цього його накопичували вздовж стін, до рівня вікон. Таким чином, кучугури слугували природною теплоізоляцією, таким собі термопоясом, яким на сьогодні обкладають стіни будинку знадвору за допомогою пінопласту.

Мороз до -32 градусів: люті зими у різних районах області, про які пам'ятають ще очевидці

При сильних морозах мінімальна температура повітря в області може знизитися до 28—32º нижче нуля. 32,5º морозу було зафіксовано в січні 1954 року в Берегові, а в Нижніх Воротах — 31,6º.

Читайте також: Семибальний землетрус над Закарпаттям й нова загроза: що довелось пережити місцевим жителям?

За останні роки найхолоднішим був весь січень 1987 року, коли панували люті морози (температури повітря знижувались до мінус 30,7º у Великому Березному, а в Міжгір’ї – до -28,7º. Цікаво, що починаючи з 2007-го, січень щороку стає теплішим за норму на 2—3°. А той же 2007-й взагалі був аномальним і запам’ятався ще й нетиповими для цього часу грозами.

Читайте також: Набирає масштабний рекорд й не спиняється: в Україні "золотий" овоч стартує з "космічною силою"

При відлигах, які часто бувають в січні, температура повітря може підвищитись до 12—15º тепла. Ось і зовсім недавно (9 січня 2010 року) в Берегові було зафіксовано температурну аномалію — 15° тепла. Це був рекорд — така висока температура повітря в січні жодного разу не фіксувалась за всі роки спостережень в області (68 років). А в 1988-му відлига тривала майже весь січень, і максимальні температури при цьому були 8—10º тепла. В такі теплі зими розквітають підсніжники на південних схилах гір.

Читайте також: Зниження віку мобілізації в Україні: чи йтимуть на фронт юнаки у найближчий період й кому варто уже готуватись?

Дітей закаляли в морози

У СРСР вважалося, що сон на свіжому повітрі корисний дітям — це зміцнить їхній імунітет і вони менше хворітимуть. Друга причина, через яку цілі групи в мінусову температуру або літню спеку виводили спати на вулиці, полягала у зручності вихователів. На свіжому повітрі діти нібито швидше і міцніше засипали, а отже, вихователям не доводилося витрачати багато часу і сил на те, щоб їх заспокоїти. Крім того, вважалося, що сон узимку на вулиці був своєрідною профілактикою туберкульозу.

Читайте також: Хвостатий "монстр" і кошик з дарами: що зустрічали в закарпатських лісах й чого найбільше боялись жінки?

Із цим захворюванням у СРСР були великі проблеми, особливо у 20–30 роки. До того ж радянські медики стверджували, що спати на вулиці корисно для апетиту. Особливу увагу приділяли дітям віком до 2 років — саме в яслах найчастіше діти спали на вулиці. Сон взимку на вулиці допускався за температури до -10 градусів. Щоб діти не замерзали, їм шили мішки з овечої шкіри. Але не всі дитсадки мали великий майданчик, де можна було б розміщувати ліжка на денний сон. Тому деякі дошкільні заклади облаштовували такі місця на дахах.

Читайте також: Рекорд уже втретє і спекуляція: на Закарпатті в магазинах з'явились яйця для "найбагатших"

Але якщо вихователям та няням такий сон роботу спрощував, то батькам навпаки завдавав клопоту. Нерідко після такого діти не могли заснути у теплих квартирах, бо їм не вистачало кисню. Часто батькам доводилося відкривати всі вікна у квартирі, навіть попри погану погоду, щоб дитина могла заснути. Практикували вуличний сон не лише у дитсадках, а й у таборах, санаторіях та інших закладах. А в таборі на додачу до такого сну ще й не було передбачено гарячої води, тому діти милися виключно в холодній. З роками ця традиція почала відходити і в 70–80 роках сон вже перестали практикувати.

Читайте також: Тут уже збили ракету: в одній з громад Закарпаття - масштабна загроза