Про цю людину немає жодної інформації навіть в Google.
Всесвітньовідомий фахівець з буріння нафтогазових свердловин на рахунку якого була рекордно надглибока свердловина глибиною у понад 12 кілометрів є уродженцем невеликого села на Виноградівщині.
Закарпаття — край, який славиться видатними людьми. Так, доволі часто уродженці найзахіднішої області України роз'їжджаються по світу та стають відомими фахівцями у вибраних ними галузях. Деякі залишаються вдома і тут досягають своїх висот, а інші переїхавши під кінець свого життя повертаються на рідну землю. До останньої категорії належить і Юрій Олексійович Фетько, який через хворобу коханої дружини повернувся в рідне село на Виноградівщині, де і дочекався кінця свого земного шляху на 84 році життя. 20 липня минає 40 днів з дня смерті відомого у своїй галузі фахівця.
“На жаль, я лише двічі зустрічався з цією гідною і порядною людиною, збираючи матеріали до книги про Гетиню. Думав, що наші зустрічі продовжаться, але цьому помішала спочатку хвороба, а потім невблаганна смерть забрала його. Після цих двох інтерв’ю і декількох телефонних розмов у мене залишилося незабутнє враження – він чітко відповідав на поставлені запитання, говорив виважено, обдумував сказане, видно добре знав ціну слова і друкованого, і сказаного. Я бачив перед собою людину педанта, що любить точність, порядок, ідеальність. Йому було притаманне прагнення до акуратності у всіх сферах життя. З іншого боку він був дуже скромним і ніколи нічим не хотів виділятися”, - написав історик Іван Біланчук.
Ким був та які здобутки мав закарпатець, якого знали бурильники в усьому світі, але про чиї досягнення не знали навіть у рідному селі?
Юрій Олексійович Фетько, відомий у всьому світі висококваліфікований фахівець з буріння нафтогазових свердловин, знаний педагог-учений, народився у 1939 році в с. Гетиня Виноградівського району. 14 річним юнаком, після закінчення семи класів, він залишив рідне село і край – поступив на навчання до Львівського нафтопромислового технікуму. Після закінчення цього навчального закладу працював у Сталінградському тресті «Нафтогазрозвідки».
З листопада 1958 по січень 1962 року служив в Радянській Армії, де показав себе взірцевим воїном і молодшим командиром. Після служби одружився з дівчиною з Гетині – Марії Марко, з якою прожив майже 60 років, виховав двох дочок, мав чотирьох внучок і двох правнучок.
Після служби поступив до Львівського політехнічного інституту на нафтогазовий факультет, на базі якого утворили Івано-франківський інститут нафти й газу. Навчався за спеціальністю – технологія і комплексна механізація розробки нафтових і газових родовищ». Після закінчення навчання йому була присвоєна кваліфікація – «гірничий інженер». По направленню працював буровим майстром, начальником бурової, начальником виробничої служби Ніжинської контори розвідувального буріння тресту «Чернігівнафтогазрозвідка».
Рекорд, який і досі ніхто не побив
Лебединою піснею у бурильній справі його була робота в Кольській комплексній геологорозвідувальній експедиції в районі Крайньої Півночі. Починав роботу буровим майстром, потім працював начальником виробничо-технічного відділу, головним інженером. Для кращого розуміння масштабності цієї роботи скажемо: це була надглибока свердловина, яка досягла глибини 12262 метри, до цього часу ніхто у світі й не наблизився до цього рекорду. Тільки тепер китайці планують досягти глибини 10 км, цю спробу оцінюють важчою в здійсненні, ніж запустити 100 космічних кораблів. Це був велетенський виробничий комплекс, де застосовувалися всі найновіші наукові й технічні досягнення, велися наукові дослідження. У всьому світі з інтересом слідкували за роботою, тут працювали вчені з усього світу. Бути головним інженером на такому об’єкті – велика честь і ще більша відповідальність.
Кольська надглибока свердловина глибиною 12262 метри
Потрібно підкреслити, що Юрій Олексійович успішно справлявся з цією роботою, про що свідчить нагородження його орденом Трудового Червоного Прапора у червні 1981 року. З початком перебудови у Радянському Союзі було прийнято рішення припинити роботи на надглибокій свердловині. Ю.О.Фетько продовжив свою трудову діяльність у Всесоюзному науково-дослідному інституті розробки і експлуатації труб нафтогазового сортаменту завідувачем лабораторії. Під час роботи в цьому закладі у 1988 році захистив кандидатську дисертацію, має 15 наукових праць і 6 винаходів. Згодом перевівся в інститут нафти і газу. Тут він пропрацював трохи більше п’яти років на посадах старшого викладача і доцента. Його любили студенти за людяність, цікаві і змістовні лекції – у свою чергу він любив і поважав студентів. Міг ще довго залишатися улюбленим викладачем. Мав великий авторитет і серед колег. Важка хвороба дружини примусила його в 1996 році повернутися в рідне село. Односельчани, хоч і не знали і навіть не здогадувалися, які великі пости він займав, любили і поважали його, любовно називали його Професором. А він, зголоднілий за довгі роки за землею навів у себе на обійсті взірцевий порядок.
“Нехай добрий, світлий спомин про Юрія Олексійовича Фетька назавжди залишиться у серцях рідних, колег, всіх хто його знав, любив та шанував. Важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце людини, яка була важливою у житті, проте світлі спогади про тих, хто залишив по собі добрі справи та чесно прожив своє життя завжди будуть сильніші, ніж смерть.
Поділяю біль та горе рідних, колег та земляків”, - пише історик.
Хочете бути в курсі найактуальніших подій з регіону і не тільки? Підписуйтесь на Telegram канал «Голос Карпат» і щодня першими отримуйте свіжу інформацію!