"Або вони, або я": співробітник ТЦК розповів про реалії мобілізації в Україні та те, що він приховує.

Майже через три роки повномасштабної війни, коли мобілізація в Україні зазнає великих труднощів, співробітникам ТЦК доводиться йти на крайні заходи, щоб виконати щомісячну квоту з мобілізації.

Про це пише The Telegraph із посиланням на слова співробітника ТЦК, який погодився на розмову з журналістами на умовах анонімності, пише ТСН.

Щоранку Артем (ім'я змінено – ред.) та його колеги виходять на вулиці та у публічні місця, де можна зустріти чоловіків мобілізаційного віку. А потім починається "складна робота": виявлених військовозобов'язаних чоловіків садять у фургони та везуть до ТЦК.

"Іноді це схоже на те, як мати справу із загнаним у кут щуром. Вони [військовозобов'язані – ред.] продовжують чинити опір, навіть перебуваючи в машині, і завжди погрожують помститися нашим хлопцям або їхнім родинам", — розповів Артем журналістам.

Видання зазначає, що саме виживання України сьогодні залежить від того, скільки новобранців зможе відправити до навчальних центрів команда Артема – і як швидко.

Артему 28 років, у нього є дружина та дитина. Свою роботу в ТЦК він приховує і від сім'ї, і від друзів, тому що в суспільстві зображують офіцерів ТЦК як "жорстоких та безжальних викрадачів", які готові йти на крайні заходи.

За словами Артема, щоранку після інструктажу співробітники ТЦК вирушають на блокпости чи патрулюють вулиці. Вони зупиняють для перевірки документів усіх зустрічних чоловіків.

"Деякі групи переміщаються містом на транспортних засобах у режимі постійного пошуку. У нас є райони, де наші групи працюють практично постійно — в основному це транспортні вузли. Але іноді ми йдемо звідти, щоб люди не звикли уникати цих місць", – розповів співрозмовник журналістів.

Артем додав, що вони разом із співробітниками поліції часто чергують на входах у ринки, у парках, на пляжах, у кафе, а також біля підприємств, де працюють чоловіки. Він підтвердив, що керівництво ставить їм завдання, скільки людей потрібно знайти та доставити до ТЦК.

"Через брак новобранців, ми вже не обираємо, кого зупиняти. Тепер на перевірку піддаються практично всі чоловіки", – зазначив Артем.

Він згадує, що коли тільки-но почав працювати в TЦК, не зупиняв чоловіків, які здавалися "явно слабкими", але тепер доводиться це робити. При цьому навіть ті, у кого з документами все гаразд, є відстрочка, бронювання або висновок ВЛК про непридатність до військової служби, однаково відчувають страх перед ТЦК.

А ті, хто не має права на відстрочку, часом підробляють документи, щоб уникнути мобілізації. І одне із завдань співробітників ТЦК виявити підроблені документи.

Артем розповів, що після того, як чоловіків, які підлягають мобілізації, привозять до ТЦК, наступний крок – проходження військово-лікарської комісії. А потім, якщо лікарі визнають їх придатними, мобілізовані вирушають прямісінько до навчальних центрів, де їх готують до виправлення на фронт.

"Раніше ми дозволяли людям йти додому та збирати речі, але останнім часом вони не повертаються добровільно. Вони ховаються і не повертаються. Іноді нам доводиться навіть забирати у них телефони залежно від ситуації", — сказав співробітник ТЦК.

Артем працює у ТЦК вже півтора року і каже, що погодився на цю роботу, щоб "бути частиною системи". За його словами, на початку він відчував співчуття до тих, кого доводилося мобілізувати проти їхньої волі, але тепер навчився контролювати свої емоції.

"Тепер для мене це просто робота. У мене завжди є аргумент: або вони, або я. Я вважаю, що краще працювати на TЦК, ніж ховатись від нього", — підсумував співрозмовник The Telegraph.