Моторошні істоти поселились на горищах храмів: де на Закарпатті помітили цих істот? (ФОТО).

Для виведення майбутніх поколінь ці істоти вибрали горища деяких храмів.

Науковці Ужанского НПП розпочали дослідження кажанів у храмах Ужгородщини.

Про це йдеться на сторінці Institute of Ecological and Religious Studies- IERS в мережі Фейсбук.

Усередині липня 2024 року науковці провели дослідження кажанів на горищах храмів Ужгородського району Закарпатської області. Вони обстежили церкви в селах Домашин і Княгиня та кілька напівзруйнованих військових бункерів поблизу. Звертали увагу також на поширення навколо храмів інших тварин, зокрема рептилій.

Які види змогли зафіксувати науковці та як проходило дослідження розповіла доктор філософії Нелі Коваль:

"Перший етап розпочали з обстежень церков, які стали, як виявилось, одними з улюблених місць для виведення майбутніх поколінь, що підкреслює таємничість цих маленьких істот і надає їм особливої святості. Серед сакральної тиші вкінці весни народжуються маленькі кажанята. Оточені материнською турботою, вони зростають там і вже з початком осені самостійно вирушають у доросле життя.
Великоберезнянський край багатий не тільки неймовірними природними цінностями, а й історичними, серед яких велика кількість церков. Багато з них зберегли ще первинну архітектуру, стиль і навіть церковне начиння. Тому нас чекає напружена пора, аби встигнути оглянути потенційні місця літніх колоній кажанів, особливо материнських, де самки вкупі народжують і вигодовують своїх малят.
Вибір зупинили на храмі із цікавою історією в гірському селі Домашин. Двері до церкви люб’язно відкрила пані Мар’яна. Нагорі будівлі слідів перебування кажанів не помітили, адже буквально на днях там закінчили ремонт, поміняли покрівлю і вікна, не лишивши місця тваринкам. Ми не встигли на цілий рік! Ще минулого року тут було багато кажанів, але через нові щільні вікна їм тепер сюди не потрапити.
У сусідньому селі Княгиня на нас вже чекав Іван Іванович, щоб впустити на горище церкви. Ми відразу оцінили великі запаси ґуано (екскременти кажанів), але самих рукокрилих не побачили. Заміна старих дерев’яних вікон і на цій церкві також закрила доступ тваринам до горища. Ще десять років тому я вже обстежувала цю церкву і тут жила велика колонія підковика малого (Rhinolophus hipposideros).
Ми вже хотіли було йти, аж Іван Іванович згадав що бачив літунів у старому покинутому хліві, що якраз навпроти церкви. Якою була наша радість коли, відкривши двері, ми побачили мамочок-кажанів з уже чималими дитинчатами, які міцно тримались у них на спині. Це була материнська колонія підковика малого. І що нас здивувало, чоловік запевнив, що бачив їх тут навіть взимку. Отже, можемо надіятись, кажани з улюблених місць не йдуть – вони просто міняють схованку.
Німі згадки минулого – напівзруйновані військові бункери також трапляються у наших лісах, і за їхніми залізобетонними стінами заховані страшні таємниці історії та, як виявилось, маленькі «червонокнижні» кажани. В одному з таких бункерів вдалося побачити також підковика малого, який знайшов собі прохолоду в самій глибині, а від сліпучого світла ліхтарика зірвався і полетів десь у ліс.
Оглядали також лісові узбіччя та береги гірських потоків в пошуках холоднокровних друзів-рептилій. Та дарма, така спека і їх змушує ховатись. Тільки в невеликій лісовій калюжі помітили двох молодих вужів, жовточеревих кумок і пару десятків їх головастиків."

Читайте також: Найдовша змія Європи: одного із найбільших і найрідкісніших плазунів помітили на Закарпатті (ФОТО)

Хочете бути в курсі найактуальніших подій з регіону і не тільки? Підписуйтесь на«Голос Карпат» у Telegram, або Viber і щодня першими отримуйте свіжу інформацію!