"Не носить мила їсти, бо сама косить": як виживають жінки на селах в період війни?.

Закарпатки беруть на плечі великий фізичний тягар у тилу.

За останній період життя в Україні істотно змінилось. Війна принесла горе в багато родин, віддалила від рідних чоловіків, дружин та батьків. За цей час українці навчились жити абсолютно в жорстких умовах й виконувати чималий обсяг роботи, який раніше був й не таким вже потрібним. А головне, цю роботу могли виконувати кілька людей, та аж ніяк не один.

Великий обсяг роботи й буденних клопотів у цей час випав на долю тендітних дружин закарпатських військових, що залишились тримати тил в рідних домівках. Вони не тікали з початком повномасштабного російського вторгнення, не "ховали" своїх мужніх героїв від ТЦК. Їх чимало, хоч вони й не виставляють свої світлини щоразу у соціальних мережах. Водночас, жінки гордяться чоловіками, що не злякались війни та з перших днів пекла в державі стали мужньо на її захист.

Героїнями у цей час є і дружини військових, й не тільки ті, що очікують на повернення рідних із фронту, а й ті, що навіки уже попрощались із найдорожчими захисниками. На жаль, у кожній закарпатській громаді майже щоденно оплакують смерть героїчно загиблих за Україну солдатів.

Більше двох років, у родинах військових очікують на повернення з фронту захисників. Однак, війна ще триває. Тим часом триває й життя поза фронтом, далеко в тилу. Господині вже звикли з думками, що мусять в цей час бути за мам і за тат одночасно й встигати на різних позиціях: на роботі, удома та в школі. До того ж, на плечі тендітних жінок лягли на сьогодні ще й обов'язки суто чоловічого змісту, що потребують шаленої фізичної сили. Це й заготівля сіна (адже на селах ще тримають худобу), городні роботи й ряд інших фізичних клопотів. Кожна друга дружина військового наразі як і той мужній солдат на фронті, уміло вправляється із косою й сокирою. Хоч, не такого життя вони прагнули вочевидь, однак час нікого не милує. Головне не здаватись у цім жорстокім буденні, переконані закарпатки.

"Мій чоловік третій рік на війні. На Донецькому напрямку. Часто, буває, там поганий зв'язок. Дзвінка може не бути і тижнями", - відзначає пані Оксана.

"Ми на газдівстві із дітьми. Є корова, треба косити на неї - навчилась тримати косу в руках, помалу втинаю", - розповідає Оксана.

"Береться навіть донька за цю справу, та я не дуже їй дозволяю, щоб не поранилась. Хоч вона й дуже хоче косити, - сміється Оксана.

"Я ж їй кажу, наробитися встигнеш, позамітай краще доріжку, помий підлогу та десь бурянець вискубни, а з косою я і за тата справляюсь", - гордо каже Оксана.

"Умію косити й бензиновою косою, але худоба не їсть таке сіно, бо дуже мілке. Мусай простою косою косити, - відзначає газдиня.

"Дасть Бог, вернеться наш тато, чекаєм із нетерпінням. Бо так хочеться бути разом всією родиною, зібратись на Великдень, Святвечір усі за столом", - додає жінка.

"Ми вже й забули, яка то радість, коли вдома усі в зборі, живі і здорові. Лиш солимо Бога, щоб закінчилось те пекло у нашій державі. Хто його знає, коли кінець", - із відчаєм каже Оксана.

"Дуже важко нам без хлопа. Війна розділила нашу родину із батьком та чоловіком. З донькою мучимось. Є город і худоба, коло всього потрібно встигнути", - каже Олена.

"Сама кошу давно, але руки й спина часто підводять, не рідко припрошую косаря з вулиці. Хоч на них й не набізуєшся дуже. Просять чималі гроші за те, що покосять, а як до діла - нема косаря ні роботи. Мені гроші не падають з неба, а косарі недешеві в наш час", - відзначає Олена.

"Мушу сама справлятись з усім хатнім й "дворовим" ділом. Колю дрова, роблю ремонт в будинку. Навчилась водити машину. Боялась довгий час, і не думала, що водитиму. Але треба так треба. Якось треба жити й адаптуватись до усіх труднощів", - каже Олена.

Читайте також: Закарпатці сидітимуть без світла понад 8 годин: оприлюднено графік відключень на 6 червня (ГРАФІК)

Чому людей, які оновили дані в "Резерв+", примусовою доставляють у ТЦК: у Міноборони дали відповідь

Хочете бути в курсі найактуальніших подій з регіону і не тільки? Підписуйтесь на «Голос Карпат» у Telegram, або Viber і щодня першими отримуйте свіжу інформацію!

Читайте також: