За що звільняли раніше гайників?: історичне урочище у селі на Закарпатті й малознані "зелені велети" (ФОТО).

У свій час гайники дійсно "тримали порядок" в населених пунктах. Одним із таких є Тур'я-Ремета на Перечинщині.

Сьогодні в лісничих ймовірно багато різноманітних обов'язків, та чомусь, так здається, далеко не ті пріоритети в роботі, аніж колись в їх попередників. У свій час, розповідають краяни, лісничі або ж "гайники", як їх називали у селах, були і дійсно важливими особами, їх поважали й навіть боялись. Вони мали стежити не лише за порядком в лісових зонах, але й обабіч доріг, чистоту берегів місцевих водойм, рік й потічків. Під їх організацією проводились регулярні заходи з озеленення в межах населених пунктів. Обирали на той час лісничих з дотриманням жорстких вимог. У ремітських лісничих був особливий "кодекс честі".

"Між іншим, стати на варту лісу – державну роботу – було не просто. Відбір був суворий. Кожен приймав присягу. А був то своєрідний кодекс честі", - про це пише у своїй книзі "Тур'я-Ремета" Юлій Кул.

"За допущене лісопорушення, не виявлене браконьєрство, або посиденьки в корчмі —звільняли одразу. Гайники мали стежити і за порядком на ріках, організовували людей на озеленення Тур’я-Ремети. Завдяки їм був створений прегарний парк (нижче на фото). У повоєнні роки створено лісгосп. В 1945-1947 рр. директорували Крюков, Золотоног. Тривалий час очолював лісгосп Василь Бочковський, а лісничими у різні роки були Косей, Юрій Гапак, Михайло Скубенич, Олекса Щербанич, Мирон Головей, Віталій Данильський, Іван Гайдучок, тепер – Михайло Лакатош. Ярослав Кібелбек — директор Виноградівського держпісгоспу.

В 1950 році в урочищі "Розтоки" споруджено гаєнку. Тут жив лісник Вільгельм Гойс, а потім – Карло Найпавер. Мальовничу місцевість вподобали для будівництва бази відпочинку Ужгородської швейної фабрики. Упродовж тривалого часу об’їзди Юрія Легези, Йосипа Вапела, обходи Івана Вакули вважалися одними з кращих у районі. І тепер лісництво продовжує добру і благородну справу.

Урочище "Розтоки" ось уже більше 30 років має статус флористичного заказника. Про нього ми писали у попередній публікації. На території заказника росте рідкісний, червонокнижний панський підсніжник. Зривати його заборонено, як і решту унікальних весняних рослин, яких внесено до Червоної книги.

"Тут не сміє цюкати сокира, дзижчати бензопила, а якщо підступає пожежа – це вже дзвін на сполох! Чому? Бо зростають в урочищі неймовірні дугласки.

Чим знамениті ці дерева? Колишній лісничий Іван Гайдучок в журналі “Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість” (1981, № 1) конкретизує: “Культури з переважанням дугласії зеленої ростуть в Перечинському лісокомбінаті на 164,9 га, до того ж 118 га посаджені за два останні роки. Запас стиглої деревини на гектарі – 1100 кубометрів (вдумайтесь!). Можна уявити, що то за велети. Дугласка стійка до хвороб і вітровалів, має гарну деревину коричневого кольору, швидко росте. В тому її чудова перевага.

Вже у 76-річному віці їх середня висота досягла висоти 46 метрів, діаметр стовбура – 52 см."

Унікальні дугласки в сучасний період

Наразі до історичних дугласій у Тур'я-Реметі прокладено сучасний туристичний маршрут. Це чудовий рекреаційний простір для відпочинку

На території лісгоспу росте близько 350 дерев.

Середня висота дерева уже зараз – 60 метрів (це як будинок на 20 поверхів). Вік дугласій – понад 110 років.

Розповідають, що із найвищого дерева, яке росте у цьому урочищі, «видно Канаду». Правда це чи ні, а дугласія зелена в урочищі "Розтоки", що у Тур’я-Реметі на Перечинщині – родом із Північної Америки.

Відоме це урочище і закарпатцям, і закордонним туристам.

Помилуватися унікальними насадженнями ялини приходять звідусіль. До урочища влаштовують численні екскурсії для дітей та дорослих.

Розташоване урочище «Розтоки» на вершині гори Канапей, загальною площею 1.8 гектарів. Тут ростуть найвищі дерева в Україні, а може і у всій Європі: це акліматизований північноамериканський вид ялиці Дугласія, тисолистої піхти ( Pseudotsuga taxifolia) віком 110 років. Середня висота дерева близько 55-60 метрів. А висота зрізаної у 2002 році ялиці мала 74 метри. Дугласка стійка до хвороб і вітровалів, має гарну деревину коричневого кольору, швидко росте. Саме у цьому і її перевага.

На території урочища «Дугласки» налічується біля 350 хвойних дерев. Перші посадки ялини були закладені чеським ученим, природознавцем Алоїсом Златніком у 1906 році. Чеським ученим у 30 роках минулого століття було задокументовано найбільші ділянки пралісів на Закарпатті та ініційовано створення на їх базі природоохоронних територій.

Названо це дерево на честь відомого шотландського ботаніка Девіда Дугласа. Іншими словами, Дугласова піхта. Є реліктовим видом хвойних. Поширене у Північній Америці, Європі та Азії, частково – у Мексиці. Тривалість життя –500 років. На територію України представники цього виду були завезені у 1827 році.

Із 2 гектарів дугласових піхт на сьогодні в урочищі глибинки налічується біля 400 дерев. Кожне із них під охороною держави. Із боку місцевої річки Тур’ї, у напрямку до заказника, промарковано туристичну стежку до мальовничої місцини, яка є справжнім раєм для тутешніх та дивом для гостей у будь-яку прору.

За свідченням джерел, найвище дерево цього виду (не в межах заказника) мало 119,8 метрів висоти та діаметр 4,6 метрів. Було найбільшим деревом на землі.

В Угольсько-Широколужанському заповідному масиві, що на Тячівщині, на невеликій площі зростають насадження псевдотсуги, завезені сюди понад 100 років тому. Дерева добре прижились і плодоносять.

Найпоширенішою на Закарпатті дугласія зелена є у Перечинському та Рахівському районах.

Про місцеве урочище «Розтоки» у Туря-Реметі мандрівники часто довідуються багато цікавого у місцевого учителя, природознавця й географа Володимира Данканича. Місцеві наголошують: кращого гіда, як Володимир Іванович, у Туря-Реметі годі й шукати. А місцева молодь у захваті від незабутніх екскурсій, коли поряд справжній гуру місцевості.

До речі, подорожуючи до ароматних дугласій в урочищі «Розтоки», на туристів очікує багато цікавих об’єктів, одним із яких є і старовинний міст у центрі села, який було зведено ще у 19 столітті за Австро-Угорщини.

Читайте також: На Закарпатті зростає найвищий гігант у Європі. Його названо «Геліос» (ФОТО)

Підпишіться на наш телеграм канал, щоб читати новини першими

Читайте також:

Поділитись:: Facebook; Twitter(X); Whatsapp; Telegram; Viber