«На початку 90-х я служив на крейсері «Москва» – тому самому. Якби міг, сам би його потопив…», — каже «Комбайнер» зі 128 бригади /ФОТО

Історію з рубрики "Історії з фронту" у соцмережі Фейсбук розмістила на своїй сторінці 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада.

Сергій (позивний Комбайнер) служить у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді з грудня минулого року, воює в штурмовому підрозділі. А строкову службу проходив на флоті, причому не абиде, а на знаменитому крейсері «Москва». Тому самому, що в перші дні повномасштабної війни був відправлений українськими прикордонниками «на%&й», а менш ніж за два місяці пішов на дно Чорного моря після влучання українських ракет «Нептун».

"Я проходив строкову службу на початку 90-х, сухопутні війська тоді вже поділили, а по Чорноморському флоту між Україною й росією йшли переговори, тому була плутанина, незрозуміло, що кому дістанеться, – згадує Сергій. – У цей період я й потрапив на крейсер «Москва» – без будь-якого навчання, зразу на бойовий корабель. Офіцерський склад тоді наполовину складався з українців і росіян, а солдатський – із українців, росіян і білорусів. Мене призначили на посаду оператора пульта управління крилатих ракет класу «земля – повітря» з дальністю польоту 150 кілометрів. Наш підрозділ займався захистом корабля. Мушу сказати, що корабель у ті роки підтримувався в дуже хорошому стані, але загалом спогади про службу на крейсері в мене невеселі. Тоді процвітала дідівщина, до року ти був взагалі ніхто, а потім починав потроху рости. Служба на флоті тривала цілих три роки. Коли я дізнався про знищення нашими ракетниками «Москви», а потім ще й подивився відео, відчуття були дуже приємні. Якби міг, то й сам би допоміг його потопити.

На початку 2000-х Сергій проходив кількамісячні військові багатонаціональні навчання «Сі Бриз», тому після вторгнення росії під час мобілізації сподівався, що потрапить на флот. Однак його направили в гірську піхоту – в 128 ОГШБр.

Тут я командир бойової машини, командир відділення, молодший сержант, – продовжує Сергій. – Це звання отримав після штурмів П’ятихаток і Лобкового влітку цього року. То були дуже жорсткі зіткнення, ближні бої з використанням автоматів і гранат. Але ми вибили ворога з позицій, а далі звільнили села. Росіяни кілька разів намагалися відбити втрачену територію, кидали на нас і піхоту, й бронетехніку. Усе марно… Сам я із Закарпаття. До війни працював комбайнером у агрофірмі, звідси й позивний. Їздив збирати урожай у різні області України, в жнива дуже гарно заробляв – виходило по чотири тисячі доларів на місяць. Але кинув усе й пішов у військкомат. Зараз такі часи, що мушу бути тут. Дома мене чекають дружна, два сини і донька, котрій усього три роки. Я воюю саме заради них", - розповідає захисник.

Читайте також: Вдома на нього чекає донечка: медик зі 128 бригади рятує поранених на передовій /ВІДЕО

Підтримайте ЗБІР для 128-ої Закарпатської бригади (на зарядну станцію для забезпечення енергії на передовій). ДЕТАЛЬНІШЕ➤ 

Хочете бути в курсі найактуальніших подій з регіону і не тільки? Підписуйтесь на Telegram канал «Голос Карпат» і щодня першими отримуйте свіжу інформацію!

Читайте також:

• Мобілізація й випадки порушень у Закарпатській області: що відбувалось у регіоні й чому люди виходили з вилами?
• З 19 грудня діє новий закон: в Україні каратимуть за слова, жести й рухи тіла /ВІДЕО
• Увага, зміни в правилах перетину кордону: який ДОДАТКОВИЙ документ тепер вимагатимуть від українців
• Атака "ПриватБанку" й "тисяча Вови": що коїться в Україні й куди спішать люди?