Моторошний бункер біля водойми на Закарпатті: що кажуть люди?

Від очевидців можна почути багато цікавих історій, маловідомих сучасникам.

Одними із унікальних історій є ті, що пов'язані безпосередньо з таємнчими спорудами, які у свій час були засекречені. Саме такі історичні споруди заховані в горах на Закарпатті й наразі до них дорога відкрита небайдужим відвідувачам. Ідеться  про унікальних масштабів бункери й інші військові об'єкти, нині закинуті  й дещо забуті.

Найбільший в Україні бункер можна побачити у гірській Воловеччині. Донедавна споруда  знаходилась у вкрай жахливому стані, була частково засипаною та  у смітті. Про це "Голос Карпат" уже писав дещо раніше є навіть відео, як виглядає масштабний об'єкт.

Високогірну, таємничу, на перший погляд, споруду звели у минулому с. Велика Грабівниця. До ладу його привели небайдужі місцеві жителі й підприємці. Найперше його було розчищено від завалів, опісля його піддали реставрації, а територію довкола нього облагородили. 

До цього часу територію, де розташована  багато разів чута із розповідей очевидців ліні Арпада, приходить багато охочих туристів із різних країн. Усі мріють на власні очі поглянути на реальні масштаби вражаючої історичної пам'ятки.

У свій час у славнозвісному  бункері на Воловеччині було утворено склади та військову лікарню. Тут розміщувались казарми й чотири доти. Завтовшки стіни споруди мали два метри. Всередині була виведена вентиляційна труба, за допомогою якої солдати відкачували вихлопні гази з інженерної кімнати. 

Гарнізон налічував півтисячі солдат, які робили систему окопів з вогневими позиціями неприступною.

Загадкові руїни на Руній на Перечинщині

Доволі масштабний військовий об'єкт досі височіє на одній із відомих туристам карпатських вершин - Полонині Руній на Перечинщині. У різну пору тут багато туристів. Улітку місцеве населення підкорює Руну за "чорним золотом".

На Руній знаходиться засекречений у радянський період вузол 103. Іншими словами - секретна РЛС "Барс". Кажуть місцеві, що коли база була у робочому стані, то допускали сюди лише суто військових, цивільним туди дорога була забороненою.

Під час  холодної війни тут розгорнули Тропосферну мережу управління та зв’язку “БАРС”, а саме вузол радарної станції дальнього спостереження 103. З цього місця радіосигнал передавався до країн Варшавського договору, які об’єднались на противагу НАТО. Сигнал повинен був йти постійно і безперебійно, навіть у випадку війни. Завдяки високотехнологічним системам вентиляції та очищення повітря, станція забезпечувала життєдіяльність особового складу за умов хімічної або ядерної атаки.

У складі мережі було 26 організованих вузлів, загальна протяжність ліній яких становила понад 5 тисяч кілометрів. Мережа управління і зв'язку «Барс» за своїми основними параметрами перевершувала кращі зарубіжні системи аналогічного призначення, була стійкою до радіоперешкод та відрізнялася надійністю роботи.

Після розпаду Радянського союзу військові покинули базу. Через деякий час вона перейшла на баланс Інституту газу, пізніше була передана Солотвинському лісгоспу.

Військовий об’єкт був не лише на поверхні гори,  а й заглиблювався далеко землю на три поверхи. На жаль, спуститись туди не можливо в наш час та й не відомо, які там "сюрпризи" можуть чекати.

Урочище "Клокотива" і моторошний об'єкт поряд з водоймою

У попередніх публікаціях ми писали про це одне із мальовничих урочищ на Перечинщині, у підніжжі гори "Соколець", що у столиці Турянщини. Місце є історичним, оскільки обабіч водойми під назвою "Клокотива" (гірського потока, де був млин) у свій час пролягав популярний вузькоколійний маршрут. Вагонетки радо мчали околицями населених пунктів. Возили на паровозах (паротягах) не лише деревину, а й був і пасажирський вагон. Про це урочище є чимало цікавих розповідей та легенд. Одна із таких - про залізничника.

Місце добре знане грибникам та любителям порибалити. В чистій гірській воді  місцеві рибалки, пригадують, як вихідними йшли ловити сюди форель. Риби було достатньо, "можна було "їмати" руками. На жаль, в останній період забруднена екологія - сміття у річках й уздовж берегів відлякали з цієї місцини "царську амфібію".

Що дуже цікаво, то й до сьогодні у "Клокотиві" ще зберігається таємний бункер. Із часом він поріс хащею та затягнутий землею, розповідають очевидці, хто ще не давно зміг побувати на його місці. Навряд чи у нього можна пролізти  наразі, та і не всі пам'ятають те місце, де він розташований, а більшість місцевих узагалі про нього не чули та й гадки не мають, де саме шукати ці забуті руїни. 

-  Пам'ятаю, що у дитячі роки ми ще грались у тому бункері, їмачки бавили, жмурки. То було весело. Пролізали всередину, скільки могли. Досить глибокий був утвір. - Хто його знає, що з того бункера залишилось сьогодні. Давно там не був. Від людей чув, шо заріс лісом. Коли торік йшов по гриби то намагався його пошукати, але не знайшов, - каже Євген із Тур'я-Ремети.  Чоловік пообіцяв провести нам екскурсію влітку уздовж "Клокотиви". У планах - відшукати загублений бункер.