Раніше у всіх селах народна професія гентеша була у пошані.
Віддавна закарпатці є газдівними людьми. Хоч наразі і час вже не той і у обійстях на селах поменшало вже худоби, а от у справжніх господарів і досі в сараях ще є корови і кози та поросята.
Щодо останніх, то наразі годівля обходиться в чималу суму, як наголошують місцеві жителі, адже усе подорожчало у тому числі й комбікорм.
Чимало потрібно зусиль, аби вгодувати "порядну свиню" й мати із неї хосен, відзначають господарі. Водночас, враховуючи дорожнечу у магазинах, а зокрема, "золоту" вартість сала та м'яса, поодинокі господарі таки воліють попітніти задля домашньої свіжини і смаколиків з неї.
У свій час поросят різали двічі й тричі на рік. У обійстях тримали по дві-три свині. Цією справою займалися гентеші. Умілих різників поросят було не густо. Найбільш досвідчений гентеш мав багато замовлень та вирізнявся чималим авторитетом.
Майстрів-гентешів у минулому й по сьогодні ще згадують на Перечинщині. Зокрема, у Тур’я-Реметі пам’ятають досвідченого майстра своєї справи – гентеша із чималим стажем Івана Бардоша. Різанням поросят пан Іван займався більше 25 років, пригадує дружина уже нині покійного Івана
Бардоша Надія Бардош. Поросят різав гентеш усьому селу. Навіть перед Різдвом було багато замовлень.
Жителі нинішньої вулиці Березневої (раніше 8-го Березня) також пригадують вмілого майстра-гентеша Івана Пастеляка.
"Умів різати і свиней, і телят, - розповідає Марія Белей.
"Порядним був різником. Не один раз нам різав биків. З одного і досі шкура ще висить в нас надворі", - ділиться розповіддю.
"Свиней різали найчастіше узимку, в морозну та сніжну погоду. Сезон стартував традиційно з середини грудня. Люди старались упоратись зі свіжиною до Новорічно-різдвяних свят",- розповідає Марія Белей.
"У нас було постійно по два поросяти. Щоразу до свят були і шовдар домашній, і пікниця й гурки. Усе горище було із м'ясом. Ще й засолювали сало у банках. Робили тушонки. Багато було бабрачки зі свіжиною, збирались допомагати родичі. М'ясом були заповнені й сорокалітрові каструлі і миски. З усім було треба зробити порядок — порозділяти, посортувати.
Зараз молодь не хоче уже газдувати, хочуть готове із магазинів. Але то вже не те. Більше хімії в магазинному м'ясі. Чимось напічкають, зафарбують, додадуть ароматизаторів — їжте!".
У закарпатських селах й до цього часу бережуть гентешівські традиції. Одним із таких сіл, де і досі живе дух цього ремесла є Геча на Берегівщині. Щороку, в середині січня тут проходить фестиваль різників, де готують національні м’ясні страви угорської кухні. До пізнього вечора гентеші демонструють свою майстерність, а кулінари — готують різноманітні смаколики зі свинини.
Два роки тому, 9 лютого, перший гастрономічний фест «Сімерківська свіжина» стартував на Перечинщині у селі Сімерки. Село добре знане туристам ще й завдяки мінеральній воді із природного джерела.
Нагадаємо, На Закарпатті уже не витримують щоденних "сюрпризів" від обленерго
Жахлива аварія у Виноградові: три автівки потрапили в ДТП (ВІДЕО)
Читайте Голос Карпат.ІНФО також у Телеграм
Читайте на ГК:Скандал на Закарпатті: директор підприємства підозрюється у привласненні майже 3 млн гривень на ремонті доріг (ФОТО)Читайте на ГК:Пригодницький трилер по-Закарпатськи: горе-“гід” привів “туристів” до берега Тиси та накивав п'ятами (ВІДЕО)
Читайте на ГК:Дюни стануть реальністю?: пил із Сахари знову накриє Захід України цими вихідними