1. Новини Закарпаття
  2. >
  3. Вся область
  4. > >

«Не можу бути тут»: військовий без ніг із Закарпаття готується знову їхати на фронт (ВІДЕО)

01.11.2022 21:06 Суспільство

Василь Штефко хоч і втратив ноги, але має залізну силу волі та витримку, чоловік був на війні майже від її початку, та потім його відправили додому.

Василь Штефко хоч і втратив ноги, але має залізну силу волі та витримку, чоловік був на війні майже від її початку, та потім його відправили додому.

Військовий із Закарпаття Василь Штефко 6 місяців був на фронті у Запорізькій області. Чоловік — інвалід першої групи. Він втратив ноги, коли був закордоном на роботі. У березні цього року Василь Штефко долучився до 128 гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Тоді ж його разом з іншими відправили боронити Україну від російських військових. Чому чоловік вирішив долучитися до Збройних Сил України, розповів журналістам Суспільного.

Василь Штефко живе в селі Кушниця Хустського району. Він інвалід першої групи. У 2004 році втратив ноги, коли був на заробітках закордоном. Чоловік каже: до Збройних Сил України хотів долучитися ще у 2014-му, тоді його не взяли. Цього року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Василь знову пішов до військкомату.

"Я щодня ходив, щоб взяли мене, але ніяк не виходило, а потім мені вже набридло ходити й впрошувати військкомат, тоді я кажу, дівчата: "Ви мене запишіть, а там хай вирішують". Каже: "Ну давайте, а там хай комбат розбирається". Так я пішов. Це все зробили, документи оформили й відправили у Мукачево", — каже військовий.

Так, 2 березня Василя Штефка взяли у 128 гірсько-штурмову бригаду. 4 березня він з побратимами вирушили на позиції у Запорізьку область. Там Василя Штефка призначили водієм.

"Спочатку в нас машин не вистачало, бо машини приїжджали й хлопці забирали. Мені дали ГАЗ-66. Я почав ремонтувати то ті машини, то інші. Потім розійшлися по позиціях, а мені дали газельку. Возив озброєння різне, снаряди, ми то називаємо БК. Також гуманітарку і продукти. Я не возив обіди, бо там була інша машина", — розповів чоловік.

За словами Василя: те, що він на протезах, помічали не всі:

"Командир мені казав, щоб я підійшов кудись. Бо, знаєте, були такі, що відмовлялися, чи страшно їм, чи ще щось. Командир мені каже: "Покажи їм протези Я показую, а вони такі здивовані питають: "А як Ви тут служите?". Кажу: "А так служу, хлопці, бо треба".

Військовий каже: на фронті в їхньому батальйоні була дружня атмосфера.

"Може, хтось з кимось колись і сварився, може, неправильно сказав, чи не порозумілися, але це таке було на хвилину. У нас такого не було, бо ми всі, як брати. У нас дівчат багато було, а скільки заміж вийшли, я нарахував 6. Я звик до хлопців. Мені приємно, особливо, коли їздив на позиції, привозив їм щось, вони бачили мене і мені було приємно. Я возив не тільки для мого підрозділу, а для різних, я їздив і хлопцям було приємно", — згадує захисник.

За словами Василя, найтяжче бачити смерть своїх побратимів: "Ванька Борис із Заріччя. Так шкода. Був поранений. Його росіяни оточили. Він був поранений, витяг ніж, бо не мав патронів вже, відбивався ножем. Ті бачили, що не можуть його взяти, бо кожен боявся, що поранить, чи вб'є, то вони взяли й застрелили його. Чинадіївський хлопець на БТР їздив. БТР заглох. Хлопці повискакували, щоб тікати, бо росіяни доганяють. Чинадіївський каже: "Хлопці, тікайте, а я з кулемета трохи прикрию". Там вийшов танк і він відстрілювався. Не знаю скільки часу відстрілювався, десь 5 хвилин. Здається, що 5 хвилин — це багато, чи мало, але в тій ситуації це помогло, бо хлопці відійшли в посадку й живі залишилися, а по ньому танк вдарив. Таких багато".

Зараз Василь Штефко готується знову їхати на фронт. Вдома чоловіка чекають дружина та дочка.

"Я ж коли там був (на фронті — ред.), то телефонував щодня, або через день, а останній місяць, коли там був, то говорили через відеозв'язок. Вона (дочка — ред.) нормально сприймає, я бачу, що їй приємно", — розповів воїн.

Чи буде перемога України, Василь Штефко каже:

"Я знаю, що вона буде, тільки не знаю, коли, але скоро, та й дуже скоро. Я маю на увазі, що скоро для мене й багатьох наших хлопців, тому що не через те, що вони змучилися, бо втома є, а дасть Бог це дуже скоро буде, тоді ви згадаєте мої слова, як це скоро пройшло, але як воно довго тягнулося. Розумієте, для мене кожний день, коли війна, особливо коли я тут, то мені не те що важко, якось так, що я думаю про своїх хлопців на фронті. Хочу до них і все".

Читайте також: Повернувся живий: довгоочікувана зустріч матері з сином-захисником на Виноградівщині (ВІДЕО) 

Читайте на ГК:На Закарпатті затримали групу осіб, яка намагалася незаконно перетнути кордон
Читайте на ГК:На Закарпатті 15-річна дівчинка отруїлася чадним газом: дитина у лікарні
Читайте на ГК:Крадуть скільки можуть: на Закарпатті зафіксували незаконний видобуток корисних копалин
Читайте на ГК:Гаремів немає, а жінки знають собі ціну: закарпатка розповіла про свою “східну казку” (ФОТО)
Читайте на ГК:На Хустщині отруїлись двоє людей: потерпілі в реанімації
Читайте на ГК:На Закарпатті нетверезий мотоцикліст збив 11-річного хлопчика (ФОТО)
Читайте на ГК:На Хустщині горіла надвірна споруда: на гасіння залучались дві одиниці техніки
Читайте на ГК:Викрадав у людей фінансову інформацію: на Закарпатті затримали 31-річного хакера
Читайте на ГК:Загинули двоє людей: на Закарпатті сталася моторошна ДТП
Читайте на ГК:Ціна питання 4500 доларів: на Закарпатті затримали переправника "ухилянтів" /ФОТО
Читайте на ГК:У селі на Закарпатті стался трагедія: усі подробиці