"Схожі на яйця, або ж кулі снігу": на Закарпатті шукають білі "скарби" (ФОТОФАКТ)

Після рясних осінніх злив закарпатці взялись "штурмувати" ліси по гриби.

Наразі жителі низинних та гірських районів області полюють за підосичниками й білими грибами, яких ще називають карпатським білим золотом. Грибними цієї осені на дари лісу є Ужгородщина, Перечинщина, Мукачівщина, Рахівщина.

Делікатесні гриби цього сезону  ростуть прямо в обійстях жителів. Одними з таких є печериці, на яких зараз почався сезон тихого полювання.

Печериця (Agaricus) — рід грибів, порядку агарикальних, до якого належать як їстівні, так і отруйні види, загалом більш ніж 300 видів по всьому світу. Поширена назва «шампіньйон» походить від фр. champignon, що означає просто «гриб».

Росте цей смаколик  на багатому органічними речовинами ґрунті та перегної. Рідше печериці можна зустріти  на корі відмерлих дерев або на мурашниках. Зустрічається на галявинах, в лісосмугах, обабіч доріг, на пасовищах, в садах та у паркових зонах.

Серед різновидів печериць: польова, садова, їстівна, печериця звичайна. Отруйними є два види — рудіюча та темно-луската.

Форма печериць на ранній стадії досить дивна — гриби нагадують пташині яйця або ж снігові кулі (авт). Водночас печериці дуже смачні делікатесні гриби, яких готують у дорогих ресторанах за "вишуканими" цінами.

Збирає наразі цю смакоту у своєму обійсті й ґаздиня із Закарпаття Марія Михайлівна. Трофеї жінка смажить, додає до супів та готує із них ароматну підливу.

Ґаздині за 70. Але каже, виглядала б набагато старіше, якби не ходила ще по гриби. Хоч наразі далеко до лісу жінка не в силах долати маршрути, як вона відзначає. А от пройтись до найближчих беріз недалеко від хати ще має охоту.

- Раніше  любила збирати гриби. Усе першою була у лісі, — каже Марія Михайлівна. Зараз не бирую уже ходити далеко, та і вдома не всидіти. Помалу, підіпруся на палицю та й іду на ревізію до нашого лісу недалеко від хати. Постійно щось принесу. Не багато знаходжу, але й за це Богу дяка. Насушу собі на зиму, посмажу з яйцем.

- Дуже люблю шампіньйони (печериці), у нас ще їх звуть гноянками. Збираю їх зараз щодня у своєму саду, — відзначає пані Марі. - З одних уже зробила хосен, поварила, посмажила. А інші, дрібненькі, ще залишила, аби підросли, — додає жінка.

- Раніше в саду печериці росли у траві поряд плодових дерев. Але їх не було так багато, як зараз. Цього року не натішуся ними, — із радістю відзначає ґаздиня. - Найбільше ростуть на перегнилих купках із  сіна, яке лишилось після  дрібного покосу у дворі  цього літа. Перебиту команицю газонокосаркою худоба не їсть, а от гриби на перегної від неї добре ростуть, — додає Марія Михайлівна. В цьому переконалась.

Читайте також: Лісові трофеї: закарпатці активно діляться світлинами з «тихого полювання» /ФОТО