1. Новини Закарпаття
  2. >

«Мені довелося добиратися за пораненим 7 кілометрів у спорядженні вагою понад 30 кілограмів…», - медик із 128-ї бригади про свої будні /ФОТО

04.07.2022 21:32 Суспільство

Бойовий медик Сергій розповів з чим йому доводиться стикатися на війні.

Бойовий медик Сергій розповів з чим йому доводиться стикатися на війні.

Сьогодні у рубриці "128 бригада в обличчях" ви познайомитеся із Сергієм, бойовим медиком, солдатом із  "Закарпатського Легіону".

"Після початку війни я два тижні ходив у військкомат, щоб потрапити в ЗСУ. Знаю, що так робили не всі, дехто навпаки – ховався від мобілізації в підвалах. Але я не хотів, щоб мене вважали боягузом. Крім того, хочу, щоб мої рідні жили в Україні, а не в «русскому мірі».

Мене не хотіли брати в армію через відсутність бойового й армійського досвіду. Нарешті після наполягань запропонували стати бойовим медиком, і я погодився. А після посиленої медичної підготовки потрапив у 128 бригаду.

Спочатку командири не відпускали на бойові виїзди, казали – молодий, зелений, ще навоюєшся. Я був у медпункті, до нас довозили поранених, котрих я супроводжував до госпіталю. Але затим ми поміняли позицію – наші підрозділи відкинули росіяни, просунулися вперед і мені дозволили бойові виїзди.

За останні кілька днів на нашій ділянці було п’ятеро поранених – бійці, просуваючись вперед, підривалися на ворожих мінах. Троє хлопців отримали легкі й середні поранення – їм трохи посікло осколками ноги, руки й тулуби, дехто навіть самостійно вийшов у безпечне місце. А двоє були у важкому стані, їм відірвало по нозі.

Коли надійшов перший виклик, ми з головним сержантом добиралися на місце сім кілометрів. При тому, що мій бронежилет важить 16, а медичний рюкзак – 15 кілограмів.

Важкопораненому хлопці наклали джгут, але нога все ще кровоточила, тому мені довелося накласти ще один – вище. Поки з гілок майстрували носилки, я зупинив кровотечу, вколов знеболююче й допоміг іншому пораненому. Затим обох понесли кілька кілометрів до машини. По дорозі важкий поранений періодично непритомнів, і щоб приводити його до тями, я говорив із ним, стискав руку, не давав заплющувати очі. Потім обох забрала машина й доставила в госпіталь. Важчому пораненому довелося ампутувати стопу, але він залишився живий – це головне.

Наступного дня ситуація повторилася – знову двоє поранених, у одного з яких міною відірвало стопу. Той, що важчий, був при свідомості, він говорив і поводився адекватно, просто кричав, що дуже боляче. Їх теж доставили в госпіталь. Усі п’ятеро поранених вижили. Я потім аналізував свої дії і хоча як правило самокритичний до себе, вважаю, що зробив усе правильно.

Дома, на Кіровоградщині, мене дуже чекають рідні й близькі. Усім нам хочеться якнайшвидше повернутися, але повернемося додому після перемоги!", - розповів медик.

Нагадаємо: Штурмовики 128 бригади здобули трофейну техніку ворога: «єдина “несправність” – страшний сморід ізсередини» /ФОТО

Читайте на ГК:У закарпатських магазинах ще продають гречку за вартістю "золота"
Читайте на ГК:Чорний день пекла: війна продовжує розділяти закарпатські родини
Читайте на ГК:"Людей косила чорна смерть": таємниці поховань на закарпатському цвинтарі й пошесть чуми