Історія вимушених переселенців, які дістались з Харкова до Ужгорода всімох у одному авто

Семеро в одному автомобілі – так родина Лопатченко їхала з Харкова до Ужгорода. Коли розпочалася повномасштабна війна, виїхали з рідного міста.

Спочатку жили у селі біля Харкова, а коли і там стало небезпечно, вирішили поїхати на захід України. Вже в Ужгороді у новинах побачили, що їхня квартира зруйнована. Свою історію вони розповіли Суспільному.

Іван, Інна, Олександра та Валерія — сім’я Лопатченків. Початок повномасштабного вторгнення Росії бачили на власні очі. Зібрали речі за десять хвилин, вирішили перебратися у безпечніше місце — метро. Там і провели ніч. Далі сім’я перебралася до місцевого дитячого садочка. Там Лопатченки жили майже тиждень.

“Але потім почалося дуже, дуже небезпечно, тому що, ми практично опинилися на лінії фронту з двох сторін, просто по ночах почали літати снаряди, і ми вже не витримали, діти дуже боялись, коли уже полетіли літаки, жахливий був звук, вони дуже злякалися попадали усі на підлогу, взагалі у садочку було більше тридцяти дітей і почали уже після цього усі масово виїжджати”, — розповіла Інна Лопатченко.

Два тижні тому сім’я легковим автомобілем приїхала до Ужгорода. Десятирічна Олександра Лопатченко каже: “Їхали сім чоловік: ми з бабусею, дідусем, прабабусею, мамою, татом та сестричкою”.

Після закінчення війни сім’я не має куди повертатися — у їхню квартиру влучив снаряд.

“Ми це побачили взагалі по новинах. Впізнали свою квартиру. Зателефонували сусіду, він розповів подробиці, сказав що у нього і у нас лежить два снаряди, скоріш за все, вони з дружиною у капцях вибігли з дому і більше не поверталися, тільки фото нас скинув”, — розповіла Інна.

Іван Лопатченко каже, коли одружувалися з Інною нічого не мали, тепер — все втратили. Поки сім’я планує залишатися в Ужгороді.

Нагадаємо, У четвер, 14 квітня, в Ужгороді – загальне весняне прибирання.