Закарпатці уже «пацують» м'ясо для шовдаря (ФОТО).

На Закарпатті готуються до Великодня. Господарі починають коптити шовдар та інші домашні смаколики.

Перед коптінням – клопітка праця. Найперше свинину потрібно ще розібрати на відповідні частини та розділити м'ясну частину від сала. Відтак – процес засолювання. А вже опісля можна коптити.

Дати м’ясу настоятись приміром тиждень

–Розподілене по спеціальних посудинах м'ясо для шовдаря та бекону насамперед засолюю та перемішую із часником. Потім пацую у спеціальній кадочці (ванночці). Із сіллю та часником майбутній шовдар та інше м'ясо для коптіння хай постоїть приміром тиждень. За цей час воно добре настоїться, відтак можна коптити, – розповідає пані Олена.

–Закопчую м'ясо в коптильні надворі, підвішуючи його на спеціальних гачках. Розкладаю вогонь для коптіння із плодових дерев: яблуні, груші та сливи. Тоді м'ясо від диму не буде гірке, матиме ніжний фруктовий аромат, –Мій секрет – цибулеве і часникове лушпиння, їх додаю у процесі коптіння до дров, аби шовдар був золотистого кольору, – відзначає газдиня із Перечинщини.

Мусить бути під пильним оком

На Перечинщині господарі коптять шовдар у спеціальних саморобних будках надворі – «будильнях», «гударках» (місцевою говіркою). Процедура з коптіння також вимагає чимало зусиль та постійного нагляду. Усе має бути під пильним оком господаря у цей час, бо ненароком шовдар може і «ноги дістати, або ж вогонь під час коптіння наробить біди. Не один раз рятувальникам доводиться ліквідувати пожежу в обійсті через займання коптилень із м’ясом

«Ноги у шовдаря», або ж злодій не спить

Що стосується «ніг» у шовдаря, – на Закарпатті не один раз зловмисники цуплять шовдар з обійсть господарів чи горищ. Зазвичай, кумедні випадки спостерігаються напередодні Великодніх та новорічних свят. Хоч не такі це вже й кумедні вчинки, відзначають господарі, адже вони коптять м'ясо для себе та рідних, аби мати на свято. Вкладають у цю роботу свій труд, а злодій вкраде уже готове й продасть за пляшку горілки. Обережність не завадить і в сам Великдень. Приміром, ви можете бути у храмі в цей день на освяченні пасок, тим часом непроханий візитер загляне до вашого дому і спокуситься на м’ясні вироби .

Є і чотирилапі злодюжки – любителі шовдаря й інших смаколиків з мяса, кажуть господарі. Свідком одного епізоду за участю домашнього улюбленця стала одна із мешканок села Зарічево. За словами газдині, чужий собака, після ласування тушонкою із сусідського обійстя, довго ще бігав із банкою на голові та не міг самотужки звільнитись. Отак то чотирилапий улюбленець потрапив у пастку через свій нюх та любов до тушонки.

Свиню і шовдар увіковічили закарпатці

Оригінальний міні-памятник свині-мангалиці є у селі Ботар на Виноградівщині. Відкритий 17 квітня 2012 року поряд із місцевим музеєм леквара. Автором цієї роботи зі штучного каменя є знаний скульптор із Ужгорода Михайло Колодко.

Єдиний у світі пам’ятник шовдарю є нагода побачити в Ужгороді на території закладу «Деца у нотаря». Памятник виготовлений із дерева майстрами із ближніх сіл. Також тут знаходиться і монумент ще однієї закарпатської страви – «пасулі». Закарпатські газдині нерідко готують «заправляну пасулю» із шовдарем.

Готуючись до Великодня, не забувають краяни в цей час і про військових, що боронять землю від окупанта. Щоразу жителі Перечинщини й інших районів області відправляють у зону бойових дій необхідні продукти, у тому числі, й м’ясні вироби, які готують місцеві газдині. До слова, жителі Березнянщини днями відправили на передову захисникам із Закарпаття домашній шовдар.

І все ж, було б добре, аби на Великдень кожен солдат України повернувся додому, обійняв рідних – дружину й дітей. Щоб війна закінчилась і був мир на землі. Цього хочемо всі українці.

Нагадаємо, закарпатці в Італії, США й Великобританії допомагають фінансово українській армії (ФОТО)