«Тримав бочку пива в одній руці»: що відомо про силача «Кривов’язка» на Перечинщині (ФОТО)

Сьогодні розповіді очевидців про силачів, які у свій час жили на Закарпатті, для багатьох є чи не справжнім міфом.

У той же час, більшість із розповідей не є вигадками, а реальними життєвими історіями. На Закарпатті і досі ходять історії навколо могутнього силача Кротона Фірцака, найсильнішої людини планети, родом з Іршавщини. У дитячі роки міг понести на плечах теля, чи подужати вовка одним махом палиці. У свій час Кротон виступив у богатирських змаганнях у понад 60-ти країнах світу, об’їздив усе Закарпаття. Не один раз бував й на Перечинщині.

Багато разів могутнім Кротоном захоплювались на сцені місцевого клубу у Тур’я-Реметі. У той же час майже ніхто із сучасників не пам’ятають свого силача, родом з ремет, якого звали в селі «Кривов’язко». За словами деяких очевидців, то була людина надзвичайної сили. Ні у Тур’я-Реметі, ні на всій Перечинщині не було дужчого хлопа.

Розповідають Мигаль («Кривов’язко») тривалий час жив у центрі села поблизу школи. Тримав коней, любив газдувати й обробляв величезні гектари землі, допомагав орати ниви і односельцям. 

По смерті дружини Мигальо покинув будинок в селі та перебрався жити на верхній кінець села – в «Кам’яну». Тривалий час жив на вулиці 8-го Березня. Тут його прийняла одна удова. На жаль, ніхто не пам’ятає, як звали ту жінку. Не багато подробиць нині довідуємось власне й з життя цього силача у селі. Та все ж маємо деякі дані про «ремітську легенду». Кажуть був Мигаль Кривов’язко дуже високим, мав 1, 80 см зросту.

Носив калап із модним на той час оперенням, був вусатим. Одна рука силача була за дві руки простого сільського хлопа. На одній долоні міг запросто тримати 50-літрову діжку із пивом та ще й підтанцьовувати. Реметяни пригадують один із епізодів: було то у корчмі двоповерхової будівлі, яка знаходилась у центрі села. Саме там Кривов’язко підняв діжку із пивом однією рукою та почав танцювати.

Слухаючи розповіді старожилів щодо ремітського Кротона, асоціюємо той богатирський образ нині із міфічним Геркулесом, який постійно спішить на допомогу людям, рятуючи їх у непростих ситуаціях. В одній із таких опинився у свій час і реметянин Ілько Скубенич. Мигаль допоміг чоловіку перетягнути сани з ровами через замерзлий потік «Ружа», як він пригадує: 

– То було зимою, я узяв сани та пішов по дрова в ліс. На зворотній дорозі, коли сани були завантажені деревом, я переходив через потік «Ружа» і там застряг на леді. На той час поряд проходив Мигальо і він сам перетягнув мені сани через потік, але то було так, ніби перо він підняв, а не сани із деревом потягнув.

Кумедний епізод пригадують жителі й із сіном, яке «йшло саме» до сараю. Про цей факт розповідає реметянка Марія, мешканка вулиці 8-го Березня:

– Дивляться люди, одного разу «йде» величезний навилок сіна – копиця. Нікого не було видно, аби ту копицю хтось ніс. Було дуже дивно, що сіно «саме собі йде». Аж тут глип, а то Кривов’язко несе отой навилок сіна, який важко було б подужати навіть двом людям, – розповідає Марія Белей за розповідями покійного чоловіка.

За словами очевидця Ілька Скубенича, якому наразі минув 94 рік, у свій час Мигаль Кривов’язко знімався у фільмі «Трембіта». У масовці брало участь багато селян, а зокрема й Мигаль Смоляр (на фото нижче у капелюсі та одягнений у гуню). Мав млин у селі, де мололи муку. За зйомки платили місцевим по три рублі в день.

Згадав пан Ілько і не меш вагому деталь, за розповідями очевидців, про бійку в Перечині і як ремітський богатир у ній відзначився, демонструючи силу.

– Був такий інцидент в Перечині. Реметяни покликали Мигаля в місто, де він, розповідають, втрутився в одну із бійок та почав розмітувати хлопаків один за одним, – каже дідусь. – Усі довкола не могли повірити, як це у людини така сила, аби находу розібратись із цілою бандою голими руками, – додає співрозмовник.

Цей випадок реметяни переповідали не один раз.

Та от, на жаль, не вдалось відшукати ніяких фото із самим силачем. Є тільки певні штрихи із розповідей про нього. Не збереглось ніяких фотографій і в альбомі найближчої наразі його родички Ганни Скубенич (Повхан).

Адже всі фото, як наголошує співрозмовниця залишились в будинку на вулиці 8-го Березня, де і жив до останніх своїх днів її родич.

– Уся стіна була обвішана чорнобілими фотографіями у рамці. Де зараз ті фото не можу сказати. Пізніше на те місце, де жив наш родич, прийшли нові жителі і скоріше за все, фотографії були спалені.

За словами Ганни Скубенич (Повхан), Мигаль був одруженим на її покійній тітці, тож їй вдалось чути від рідних про цього силача. Власне від жінки ми отримали інформацію, що прожив Мигаль майже до 90 років. На старості не був уже таким сильним, та доти, розповідає Ганна, допомагав людям своєю силою. Не один раз міг припідняти воза однією рукою, чи теля на руках понести.

Був у Кривов’язка ще й силацький апетит, ділиться згадками жінка. Міг запросто подужати за один раз добрячу миску із пирогами. А коли у нього питали, чи хоче добавки, наголошує Ганна, то знав казати: «не много, капку». Те саме «не много» у силача означало ще миску їжі.

«Розіграш із тингирицею, або, діду, їжте, як свою»

У ході розповідей про силача із ремет, пригадав пан Ілько і фрагмент із кукурудзою, нарваною із ниви Мигаля. Тамтешні хлопці вирішили пожартувати над Кривов’язком.

– Одного разу молоді хлопці наламали тингириці із його ниви на «Долішньому полі». Принесли до Мігаля та й кажуть йому: нате, аби сь те їли, як свої». Той їм подякував та й не подумав, що стручки із його ж ниви. Потім Мигальо приходить на ниву і бачить, як хтось виламав його тингирицю, – Тогди уже поняв Мигаль, яку тингирицю він їв, – каже дідусь. – На той час Мигаль у же був у літах. 

Отаким був силач у Тур’я-Реметі на Перечинщині, про якого, на жаль, на сьогодні не пам’ятають в селі, окрім може двох жителів, які і надали нам цю інформацію.

Нагадаємо, В Ужгороді представлять мандрівний фестиваль документального кіно.