Своєрідний міні-музей раритетних предметів можна побачити в одному з обійсть на Перечинщині (ФОТО)

Ці архаїчні предмети з минулого і досі ще зберігають в обійсті Марії Белей з Перечинщини.

Давно вийшли з моди і старовинний біглязь, в який засипали жаринки і прасували так одяг, і популярна у свій час «райбачка» (маловідома сучасній молоді), і унікальні дерев’яні лади для одягу. Перелічувати можна багато, ряд цих речей уже давно у музеях. Однак, зберігається їх чимало і у обійстях на Закарпатті.

Упродовж десяток літ у обійсті Марії Белей із Тур’я-Ремети зберігаються вищевказані речі. Не один раз їх просили у жінки віддати в музей, пропонуючи за це гроші. Однак Марія завжди відмовляла такій пропозиції, адже хотіла зберегти цю історію для нащадків.

– Просили і не раз до музею. Дещо із дріб’язку і віддали, зокрема глиняні глеки, що були на горищі, – відзначає газиня. – Проте ладу для одягу та на якій водночас можна було спати у свій час, не віддавала, хоча і її в нас просили. Також зберегла до сьогодні вже раритетний біглязь (яким і я в дитячі роки ще прасувала), дубова діжка (у ній ногами топтали капусту), ночви, коси й мотики та серп.

За словами Марії Белей, та дерев’яна лада для одягу і досі у хорошому стані, хіба що трохи полущилась фарба із часом.

– Знаходиться лада у шопі надворі. На ній і тепер люблять посидіти і погратись малеча , – відзначає газдиня.

Лада і дійсно у відносно хорошому стані, як вдалося помітити на власні очі, а відтак і відзняти. Зацікавила робота майстра, наскільки витончено було продумано кожну деталь із дерева.

–Який час вона тут в обійсті ніхто і не знає, ділиться розповіддю газдиня. –Винесли її надвір зі старого будинку, де проживав дідо Гриць, – тато покійного чоловіка, – додає Марія Белей. – А от чи то були речі діда чи його ще тата, мені не відомо, – каже газдиня. – Все одно пам’ятка.

–Ще був колись ключ від тієї лади, бо замикалась, - показує пальцем газдиня на отвір у ладі – тогочасній шафі для одягу.

У сараї, де у свій час було повно худоби, зокрема й утримували волів, збереглось ще дерев’яне колесо від воза.

– То діда Гриця те колесо. У нього були найкращі воли у всьому селі, –каже газдиня.

Як виглядають безцінні речі з минулого у обійсті марії Белей, дивіться у фотогалереї «Голосу Карпат».

Нагадаємо, що «Липке нашестя»: непрохані гості «паразитують» в оселях на Перечинщині