«Мовчазні ідоли»: нерозгадана історія кам’яних брил в обійсті на Перечинщині (ФОТО)

Вулиця 8-го Березня, або як її називають ще «Камяна», у Тур’я-Реметі на Перечинщині (Ужгородщині), таки має чим здивувати.

Ненатренований пішохід не одразу вподобає вулицю, а тим паче у модних туфлях та ще й на підборах. Та й взагалі, на підборах, цією вулицею не надто й комфортно пересуватись. Найкращий варіант – змінне взуття. І хоч це й фігля, у певному сенсі, та доля правди у ній, звісно, є.

Те що вулицю асфальтували уперше, за словами місцевих, чи не 20 років тому, уже давно не секрет. А от камені у обійстях людей небачених розмірів таки і дійсно вражають і головне – таких брил не зустрінеш на будь-якій іншій вулиці у глибинці.

Один із перших кам’яних велетів на цій вулиці можна побачити поряд із потічком «Ружа» на території так званого парку, посадженого місцевим жителем Василем Гроскопом. Тут є і турники для відвідувачів, і насадження хвойних дерев біля потока. І все ж, отой камінь – один із важливих об’єктів, майстерно оформлений сином Юрієм у тони вітчизняного прапора. Камяний прапор у будь-яку пору манить відвідувачів, а турники ваблять навіть малечу, поспішаючою додому зі школи. Не менш унікальні, масштабних розмірів камені роками знаходяться у обійсті Марії Белей із 8-го Березня.

За словами газдині у свій час не один бізнесмен хотів купити ці брили, однак господарі відмовляли, адже вважали і досі вважають ці камені оберегом з минулого.

–У нас у саду оці камені дуже великі і різної форми. Нагадують вічних ідолів, охоронців минулого. У них витає особлива енергія. Не один раз ми любили на них посидіти, а внуки і зараз обожнюють залазити на них та влаштовують ігри, – ділиться розповіддю пані Марія.

Ніхто вже й не тямить, скільки їм років, тим вічним ідолам – каменям у саду і власне, як вони тут опинились.

–Що там раніше було ми не знаємо. Видно потік, а із часом він змінив русло. Бо й на сьогодні місцина у млаці біля обійстя, – відзначає Марія. – На місці ймовірної водойми у свій час навіть лишилася впадина, – каже газдиня.

–А одного разу я так там загрузла, що провалилась майже до пояса, – відзначає пенсіонерка.

Що ж до величності і вражаючих форм холодних каменів у обійсті Марії Белей, то сперечатися тут мабуть важко, а то й взагалі неможливо. Доторкнутись до каменя та відчути його енергію – оце і є справжнім релаксом, магією. До слова, один із каменів чимось нагадує трон, за пивницею, побудованою ще дідом Грицем. Ще і форма така схожа, ніби навмисне він тут. Але відколи? – питання без відповіді.

Нагадаємо, що У високогір‘ї Закарпатської області – лавинобезпечно