Кілька цікавих фактів з історії родини Переніїв: Михайло Чухран

Перені де Кіральгазі (продовження).

Після переїзду баронів Переніїв у новозбудований палац до Севлюша і переносу туди ж адміністративного центру комітату Угоча, в Королеві ( Кірайгазі) залишилися у власності їх земельні наділи. Та не лише в Королеві – третина всьої Угочі належала їм. Однак володіння ці весь час ділилися та переділювалися , бо переніївський рід був дуже плодовитим, число нащадків невпинно росло, одні газдували успішно, а деякі втрачали і те, що мали. Це ще коли брати до уваги лише дітей законних!

Жив тут у Ньолабварі такий собі Міклош Перені, авантюрист другої половини ХV cт., котрий щедро поширював дворянські гени по всій кірайгазькій окрузі ; у архівах зафіксовано, що протягом лише п’яти років став батьком шести позашлюбних дітей - Симона, Міклоша, Петра, Ласло, Ілони, Вероніки.

Допускаючи, що подібна пристрасть до розмноження мала місце і в подальших століттях, цілком вірогідно, що чи не в кожній королівській родині є переніївські гени.

Для проживання в Кірайгазі Перенії побудували маєток по теперішній вулиці Вароді, зараз більш відомий, як Баровський керт (Баронський сад), або Баровка. Після приходу Червоної армії у 1944 році, її власники втекли на Захід, а в їхній садибі нова влада облаштувала родильний будинок, згодом переобладнавши його на дитячу лікарню. Там народився і автор цих рядків.

Люди мого покоління жартома і тепер питають один одного:

- А твуй пупиць де заритий? На Баровці?

Споруда ця зараз обвалилася, повторюючи долю замку Ньолаб, тільки без вибухівки.Газдувати в Кірайгазі у давнину було справою нелегкою.У 1703-1709 роках кірайгазькі кріпаки покинули сільськогосподарську роботу на Переніїв і пішли воювати проти австрійців на боці Ференца Раковція. Війна була програна, а села Угочі геть збідніли.29-30 серпня 1717 році на село напала 12-тисячна татарська орда. Не зустрівши жодного опору, розграбували все село і відійшли у Трансільванію, повівши за собою 58 бранців. Від Королева піднімались лівим берегом Тиси, оминаючи Хустський замок, біля Сигота повернули направо і долиною річки Іза попрямували до Криму. Та пройшли тільки 100 км і в урочищі Стримтура потрапили у волосько-мадярсько-русинську засідку.

Більшість татар було перебито, одних коней переможці забрали 8000, а полонені щасливо повернулися додому. Майже всі.Це був останній набіг татар на християн. Більше ніколи татари за межі свого ханства не потикалися. Крім бусурманів періодично на землі Переніїв нападали епідемії та стихійні лиха. Лише у ХVIII столітті їх було чимало: 1718 – засуха, 1739 – мор, 1743 – велика повінь, 1771 – тиф, 1778 – великі морози.

Тиса показувала всій норов і надалі. У 1869 році вона знищила частину села. У 1913 році було затоплено майже все село. У 1928 році - черговий паводок, вода дійшла до реформатської церкви. Ще в 1790 році почали робити запруди, а на початку ХІХ століття провели значні роботи із нарощення захисних споруд. В період з 1939 по 1944 рік намагалися наростити дамбу, правда, робили це без техніки, тачками і лопатами. Висота дамби була 1,5-2 м.При імператриці Марії Терезії (1740-1780 р.р.) та імператорі Йосипі II (1765-1790 р.р.), представників «освіченого абсолютизму», життя Переніїв стало більш упорядкованим. У 1767 році був виданий т. назв. Урбаріум - перелік прав власності землевласника та послуг, які надаються їх основними предметами.

У цьому формулярі Королево мало статус т. назв. "дворянського ( нямешського) села", тут не було кріпаків, у маєтку Переніїв працювали наймити, слуги, покоївки. Їм платили 1 форинт на рік, давали 2 кури, 12 яєць, м'ясо, жир та інші харчі. Негусто.У сусідніх селах бездомні кріпаки мали відпрацювати на пана 12 днів на місяць, а кріпак із житлом – 18 днів.

Тоді кірайгазьким Переніям належали – Королево, Веряця, Ракошпоток(Горбки), Теково, Сасово, Гудя, Дубовинка, Мала Тарна( Хижа), Новоселиця, Черна, села, які тепер у Румунії - Бочко, Велика Тарна, Овошпоток, та ще й села, які зараз на Хустщині – Крива і Велятино. Володів ними не один пан, а відразу чотири – Елек, Ференц, Імре та Шандор, однак не «колгоспно», а кожен поокремо мав телеки – наділи, кріпаків у кожному селі, і то зовсім не порівну.У 1777 році Марія-Терезія видала шкільний статут Ratio educationis, ним вводилося обов'язкове відвідування школи дітьми від 6 до 12 років.

Викладання повинно було вестися рідною мовою. А до того початкову освіту давали церковні школи. Навіть у бідній парафії діти мали уміти читати, писати, рахувати, знати основи природознавства, співати. Кірайгазькі парафії багатими не були.Звісно, всю гуманітарну політику на місці мали запроваджувати Перенії – і як землевласники , і як урядовці.Перша греко-католицька церква була збудована у 1723 році. Так описує її мукачівський єпископ Мануїл Ольшанський у 1759 році - дерев'яна, крита соломою. 112 людей ходить до сповіді, один тільки слуга пані Марії Перені до церкви не ходить. 30 газдів дають на церкву по віку ( 30-40 кг) кукурузи, відробляють по 1 день.

Священнику житло дає Імре Перені, невелика хата з кішкертом (малим городцем), без саду і поля.Римо-католицька церква побудувалася у 1727 році на тому місці, де стоїть і зараз, по вулиці Шевченка, згодом перебудовувалася. Ділянку для будівництва дав, як легко здогадатися, Імре Перені, недалеко від свого маєтку. Поруч було побудовано і фару – житло для священика.Самі Перенії були свого часу запеклими прихильниками Реформації, однак з часом погляди їх зазнали змін.Перша школа у Королеві з'явилась у 1773 році, там було приміщення 495Х600 см, висотою 235 см. Такі дані збереглися. Звісно, будинок надали місцеві барони, так вже їх доля.У 1831 році селом прокотилась холера, 84,7% осель опустіло.

Знову на переніївських землях робити не було кому. Навіть на визвольну війну 1848-49 років, попри те, що барони Перенії взяли в ній найактивнішу участь, з Королева не пішов жоден солдат. Нікому було.У 1840 році офіційна мова ділового листування – латинська – була замінена угорською. Володіння нею стало умовою прийому на державну службу.У 1862 році в гості до барона Лайоша Перені приїхав видатний археолог Теодор Легоцький, який принагідно обстежив руїни замку Ньолаб, про що писав у будапештських газетах.Ожило Королево із початком будівництва залізниці. У 1880 році Північно-Східне Залізничне товариство викупило у єврея Зісовича будиночок для державної школи із двох кімнат – один клас, одна для учителя. Уже в 1880/81 роках у державній школі вчилося 40 дітей, у римо-католицькій – 32, у греко-католицькій - 70.

Залізничний начальник Лоньої Янош, заручившись фінансовою підтримкою Перені Дюли, організував бібліотеку для молоді. У 1892 році нарешті збудували капітальну державну школу по теперішній вул. Шевченка. Тепер там стоїть монастир редемптористів.Барон Дюла Перені тоді був значною персоною – він очолив створену у вересні 1872 року державну пошту. Мав річну зарплату 150 форинтів, крім того надбавки – 40 форинтів за канцелярську роботу, 720 фт. за перевозки, 720 фтю за доставку, і по 1 фт. щоденно за складську роботу.

Зрозуміло, що ці надбавки ішли на оплату поштових службовців. Обсяг роботи був значним. До прикладу, в 1894 році було оброблено 2325 відправлень на суму 44538 форинтів. На ошадних депозитах зберігалося 4180 форинтів. Треба знати, що за тодішній форинт можна було купити гарну свиню, за 4 – коня.У 1850-х роках проводилася земельна реформа, яка перерозподіляла землю між великими землевласниками і селянами. Барони Перені, будучи крім землевласників ще й урядовцями, користуючись нечіткими визначеннями, які землі вважати урбаріальними (на користь пана), провели її так, що у селян виявилося землі менше, ніж до реформи. Коли весною 1862 року в Королево прибула комісія для проведення комасації ( регулювання землекористування) і землеміри почали свою роботу, селяни оточили їх, відібрали інструменти і вигнали з села. Для придушення заворушень довелося викликати війська. Щось подібне діється і у році 2021.У 1858-59 роках на Замковій горі працювала археологічна експедиція Національної Академії Наук. З точки зору науки, вона зробила цінні історичні відкриття , а з точки зору Переніїв – розорила і сплюндрувала сімейні могили.

З розвитком залізниці Королево сильно змінювалося. Кількість населення швидко зростала за рахунок залізничників, а вплив Переніїв на життя сільської громади помітно падав. Так, від перепису 1921 р. до 1930 р. кількість приватних будинків зросла на 602 од. - до 914, тобто ріст склав 52%. В 1930 році в селі проживало 4608 чоловік, що на 1115 чоловік більше, ніж у 1921 році.Роль старої аристократії зійшла нанівець, втім, як і у всій Європі. Далася взнаки І-а світова війна і соціальні потрясіння. Потужний удар по багатству, а, отже, й авторитетності Переніїв завдала чехословацька влада у 1919-1920 роках. Томаш Масарик, по суті представник «соціалізму з людським і обличчям», провів чисто соціалістичну земельну реформу – від великих землевласників відрізали землю з наділу понад 100 га і роздавали малоземельним селянам, в першу чергу тим, хто воював у т.зв. Чеській Легії. Небагато, але були і у нас такі. На другому етапі реформи чеська держава вже не конфісковувала, а викупляла поміщицькі землі – теж для розподілу.

Кілька гектарів викупив і мій дід, але користався ними недовго – в 1948 році їх забрали в колгосп, а зараз на цих площах побудовано сільську поліклініку та хлібозавод, уже колишній. Перенії цю реформу не сприйняли. Молоді представники кірайгазького клану дуже скоро, ще в 1930-х роках виїхали в Сполучені Штати і в Канаду, де їх нащадки успішно живуть і до тепер. Старші залишилися на малій батьківщині недовго – до приходу Червоної армії. Так звана «баронська» гілка могутнього генеалогічного дерева Переніїв на королівській (вже не кірайгазькій) землі стала дрібною галузкою, а під кінець і зовсім засохла.

Казали б, що останні представники цього дуже поширеного роду жили в центрі села у звичайному будинку по Червоноармійській вулиці, навпроти теперіщшнього кафе «Наталі", але насправді то були Периймії.

Наостанок риторичне питання – а чи є в Королеві вулиця Перені?

Нагадаємо, що Кілька цікавих фактів з історії родини Переніїв: Михайло Чухран