«Замовляли торт у знаного кондитера»: жінка із Перечинщини поділилась історією Великодня

Із часом Великдень усе більш відрізняється від минулих років. Але незмінними є ті традиції, що зберігаємо та примножуємо.

У деяких закарпатських родинах, а зокрема, й на Перечинщині відзначають дві Пасхи та два Різдва. У кожній родині є власні традиції і незмінні рецепти великодньої випічки.

А от яким був Великдень у дитячі роки наших бабусь-дідусів. Чи багато змінилось, чого додалось? Що освячували у кошиках? Неймовірними згадками тих часів ділиться пенсіонерка пані Марія із Зарічева. За словами газдині, у родині їх було троє сестер і нехай у той час люди малися бідно, мама і тато постійно старались, аби на Великдень у всіх було гарне плаття і мали, що освятити у кошиках.

– На той час батьки газдували, тримали худобу. Великодній шовдар коптили самі. Сир та масло також виготовляли удома із коров’ячого молока. Одним словом усе до освячення було домашнім, – розповідає газдиня. На разі і шов дар, і яйця та масло й багато інших смаколиків можна придбати із магазинів, – додає пані Марія.

Також, за словами Марії, в минулому й призабутому нинішнім поколінням людей, кошики були не такими малими, як на сьогодні несуть до освячення.

– О! То були масивні кошари, де вміщувався цілий шовдар, велика сирна грудка та паска порядних розмірів. На сьогодні ми несемо на освячення по пів грудки, малу паску, аби вмістилась у кошику та невеликий бекон, – розповідає газдиня. Минулого року, у зв’язку із епідемією коронавірусу освячували вдома. Цьогоріч не відомо, чи будуть освячувати паски у храмах, чи священик здійснюватиме освячення біля обійсть, – відзначає бабуся.

На Великдень родини замовляли торти для освячування від відомого на той час кондитера Йожефа Шнайдгена. Це було надзвичайною радістю, як відзначає Марія.

– Кожного разу до Великодня ми замовляли торт від кондитера із Перечина Йозефа Шнайдгена. Майстер-кондитер був надзвичайно талановитим, а його випічка дуже смачною та вишуканою. Люди обожнювали його тістечка. Серед них особливим попитом корисувалися трубочки, «Наполеон», «Гобоші». Тісто було пречудовим, – тануло у роті, – каже Марія.

Після освячення пасок, люди бігли до дому. Часом, як відзначає газдиня, не дочекавши й благословення.

–Траплялися й казуси час від часу, – пригадує. – Адже, так поспішаючи, (хто буде першим біля обійстя ) не один раз потратили ті торти по дорозі, – каже газдиня.

Сьогодні традиції уже більш видозмінені, але кожного року ми з нетерпінням очікуємо тієї величної дати Христового Воскресіння й готуємось до Великодня у найчистіших думках та дотримуючись посту.

Вміст кошика для освячення відрізняється, адже поряд і паскою, сирною та жовтою (солодкою) грудкою на сьогодні у кошиках вірників можна побачити і солодощі, і банани й інші смаколики.

На чорно-білому фото – Великдень на Закарпатті, 1920 року. Фото з мережі.

Нагадаємо: Чудодійна сила вербових котиків: на Перечинщині вірять у зцілення освяченими вербовими китицями