Червонокнижна рептилія не покидає обійстя на Перечинщині (ФОТО)

Вогняна саламандра багато часу живе у обійсті пані Марії із Тур’я-Ремети на Перечинщині.

Рептилія занесена до Червоної книги України та потребує охорони. У обійсті пані Марії «сліпий ящур» (так називають ще цю рептилію на Перечинщині), оселився уже давно. Мешкає під фундаментом.

– Раз-у-раз виходить зі сховку й мандрує доріжкою, - розповідає Марія Михайлівна. – Зустріти її досить важко в суху погоду, вилазить у період дощів. І саме зараз – такий момент, – розповідає газдиня. – Ховається у фундаменті, десь у тріщинах має нору. Там і зимує до цього періоду.

До слова, вогняну саламандру ще називають дощівкою, сисмолоком, ящуром, сисаком. Жувуть ящури – саламандри в лісах і пагорбистій місцевості більшої частини Східної, Південної та Центральної Європи, а також у північній частині Близького Сходу.

На Закарпатті вони теж досить поширені. Зокрема, найчастіше їх можна зустріти в букових та смерекових лісах. Але вид під загрозою через масштабне вирубування пралісів та погану екологію.

За інформацією Вікіпедії, у залісених долинах гірських водойм Карпат чисельність дорослих й цьоголітків вища, приміром, 45-50 особин на один квадратний кілометр. Найбільше цих земноводних можна зустріти в Карпатському біосферному заповіднику, розташованому в Угольско-Широколужанському масиві.

У дикому середовищі, згідно із науковими даними, саламандри живуть у загальному до 15 років. Однак, у неволі, де вони не зустрічаються із основними небезпеками, ці ящури здатні прожити й до 50 літ.

А от скільки же років вогняній саламандрі в обійсті пані Марії із Перечинщини, залишається таємницею. А може там, у фундамент, їх не одна, а ціла купа? Однак, за словами газдині, майже постійно помічає лише одну саламандру й живе вона десь у нірці, між каменями, під цоколем старого будинку. Його було зведено ще покійним дідо Грицем та його дружиною у 1932 році. Відтоді будинок, певною мірою, хоч й оновили, проте у стінах живе історія минулих років.

Нагадаємо: Колись на Перечинщині біля обійсть ловили раків, а у потоках – форель