У Тур’я-Реметі на Перечинщині функціонувало багато крамниць і ряд м’ясних магазинів (ФОТО)

На сьогодні у Тур’я-Реметі уже немає ні славнозвісного жеребчинця, ні популярних м’ясних єврейських магазинів.

Однак, історія і далі продовжує жити у пам’яті нащадків. Чорно-білими фото минулих років реметяни раз-у-раз діляться у мережі Фейсбук. На світлинах від очевидців є нагода побачити минуле сучасних вулиць та порівняти іх розвиток у сучасному плині життя.

Однією із історичних частин села є, без сумніву, його центральна частина. У свій час, у колишній єврейській будівлі (де на сьогодні місцевий будинок культури) функціонувала порядна крамниця, де продавали різні дрібнички. А у будівлі бібліотеки торгували м’ясом, розповідають односельці. В крамниці Уйлокі був і взуттєвий відділ «Цікта».

Про одну із популярних крамниць (за водою, або за мостом, як називають реметяни) «Голос Карпат» інформував читачів у попередній публікації.

Власниками магазину під назвою «Склеп» були євреї Шангля та Шамо – батьки Дюли Бачі – Юлія Велбера. Жидівський магазин користувався попитом у селі, тут завжди було людно. Не один раз господарі могли давати товар людям «на віру», тай не тільки - перед Різдвом і Великоднем знали подарувати людям по кілька літрів олії та мішків борошна.

«Оце була радість,» – розповідають сельчани, котрі ще затямили той період. За словами реметян, Велбери жили у достатку, всього у хаті у них було повно, у тому числі, й усілякого одягу. Розповідають, що у вереранді євреїв столяла бочка із нафтою для керосинових ламп. Люди приходили по нафту із різними посудинами.

У 30 роках у селі функціонувала своя пекарня. Муку мололи на водяному млині, який розташовувався за мостом. У центрі села розташовувалась кузня (ковальня). Тут можна було не тільки підкувати коня, а й замовити колеса для воза. Де сьогодні вулиця Зелена, там, кажуть, була «райчурня». Молодих коней привчали до сідла.

Одразу за мостом через Тур’ю була швейна майстерня для пошиву верхнього чоловічого і жіночого одягу. Поруч знаходилась горілчарня під назвою «Дувод». Під вивіскою «Трафіка»  – тютюнова крамниця. Напроти дві корчми братів Найпаверів, корчма «Гідалі». Крамниці були розташовані не лише у центрі села, а й Під Краєм.

Що ж до м’ясних магазинів, то колись, як відзначають очевидці у Тур’я-Реметі їх було п’ять: Зелмановича, Лебовича, Найпавера, Нідермана, Швайгера. Тютюнові крамниці – Шуха, Бучека, Крупчинського, корчми – Фрідмана, Аккермана, Симочки, Скубенича, Яцковича. В промислових крамницях зі змішаним товаром Штенберга, Немаговича, Зальцберга можна було купити майже усе: від найдрібнішого цвяха до надзвичайно ошатного весільного анцуга. На жаль, про ті часи на сьогодні у реметян одні лише згадки. І все ж, пам'ять народна багато значить.

Пригадують у селі й кінотеатр. У свій час він був єдиний у всьому районі. З 1947 року на увесь район діяв стаціонарно тільки один кінотеатр у приміщенні колишньої синагоги, що була розташована у центрі села. Тут була й окружна дирекція кінофікації. Кінопослуги селам надавалися вузькоплівковою кіноапаратурою з пересувною електро-станцією. Їх перевозили на возі, взимку на санях, запрягали коней, або волів.

Багато корисних об’єктів минулого нині пустують. Не можна не згадати і популярний у свій час ковбасний цех у центрі села. На сьогодні об’єкт у руйнівному стані, усе, що можна було, порозкрадали, розповідають очевидці, а, що залишилось – розвалюється.

Фото автора та з мережі.

Нагадаємо, Інфляція повертається: чому ціни зростають швидше і що буде далі.