«Особливі традиції»: на Закарпатті на Святвечір вмиваються із грошима та лякають дерева, аби родили

Різдвяні свята наповнені радістю і Божою ласкою. Із неабияким настроєм їх зустрічають на Закарпатті.

Не винятком є і село Тур’я-Ремета на Перечинщині, де проживають і словаки і місцеві українці (руснаки).

Місцеве населення пам’ятає різні колядки. Шанують, власне, і ті, які за звичай колядують із року в рік у мальовничій глибинці, передаючи із покоління у покоління.

Вітаючи господарів, найбільше у Тур’я-Реметі колядують «Нова радісь», «У Віфлеємі новина», «Коли ясна звізда», «Небо і земля», «Добрий вечір тобі», «Рожденство», «У полі, у полі», «Дивная новина» тощо. Колядують і більш досвідчені, і дітлахи.

Організовано працює у Тур’я-Реметі і церковна коляда, серед яких – православна, греко-католицька та римо-католицька. Вірники останньої конфесії відзначали Різдво дещо раніше – 25 грудня. Однак, є родини, у яких відзначають і римокатолицьке Різдво, і православне – двічі у році.

Із давніх часів, на Різдво, люди вірили у багато що, мали свої традиції.

Що до збереження традицій від діда-прадіда, на Свят вечір деякі місцеві господарі застилають підлогу сіном, або соломою. Цю процедуру здійснює ґазда, промовляючи: «Христос Рождається! Христос Рождається! Христос Рождається! Члени родини у відповідь: Славімо його! Славімо його! Славімо його!

Тільки-но зійде перша зоря, усією родиною сідають вечеряти, помолившись. На Різдвяному столі, до кінця вечері, палає свічка. У реметян є повір’я: «Коли дим від задутої свічки йде рівно угору, то усі члени родини, які зійшлися на вечерю, не знатимуть бід і нещасть протягом року». Важливою традицією у реметян під час вечері ставити на стіл зайву тарілку в честь пам’яті за померлими. А ще, до вечері, у деяких місцевих родинах прийнято умиватися холодною водою із копійками, задля покращення здоров’я і достатку у новому році. Можна вмиватись такою водою у хаті, а можна у потічку чи у річці, коли є поряд водойма. Однак, монети тримайте у жмені, подаючись до потічка, аби вмитись «грошима» перед вечерею.

Колись, пам’ятає пані Марія із вулиці 8-го Березня, холодною водою із копійками вмивались у морозній воді потічка поряд із хатою. Прорубували кригу на потічку, роблячи отвір, і потім мились, говорячи: «Аби м була (був) такий здоровий (здорова), як оця вода у потоці на Святвечір. Із такими словами тричі треба було вмитись.

– Аби родина була міцною, різдвяний стіл обв’язували з усіх сторін ланцюгом. За традицією, під час вечері, на нього потрібно було ставити ноги всім членам родини водночас, – розповідають на Перечинщині.

Віддавна і до сьогодні, аби кури неслися й був лад у хазяйській роботі, як зауважує мешканка пані Марія, не встають із-за столу, аж до кінця вечері. А пан Іван ще й таке запам’ятав:

«Аби сад був урожайним, господарі із сокирою навмисне лякають певні дерева, наступного року вони мають зародити».

Ще у закарпатських родинах є звичай, ставити на порозі сокиру й часник, застеливши їх килимом, приховавши від стороннього ока. За словами господарів, такий захист на порозі відганятиме злу силу, а непроханий гість, який ступить на цей поріг, не зможе «напакостити» (нашкодити).

Опісля вечері, впускають колядників. Зі столу посуд не забирають майже до ранку, мовляв, аби духи могли зайти і повечеряти.

Нагадаємо, на гірськолижному Драгобраті відзняли фантастичне погодне явище (ВІДЕО)