"Хочу щоб правду знали всі": одна з учасниць ДТП на Хустщині розповіла свою версію подій .

До редакції "Голосу Карпат" звернулася Любов Миронівна, яка постраждала в ДТП, що трапилася 28 жовтня на виїзді з міста Хуст. Вона розповіла свою версію тодішніх подій, жінка вважає, що її обмовили.

Далі подаємо пряму мову авторки звернення:

"Шановна редакціє, я хочу і прошу, щоб правду знали всі. Я не боюся правди. Прошу вас опублікувати статтю правди, правду пише вам потерпіла Любов Миронівна.

28 жовтня 2020 року ви опублікували статтю, про ДТП, яке сталося о 10 годині ранку на трасі Мукачево-Рогатин, за яку, я отримала величезний нервовий зрив.

Шановні водії, та просто, ті хто їде зараз в дорозі, я бажаю вам щасливої, зеленої своєї власної полоси, по якій ви маєте право їхати. Адже, зараз, настав такий час, що мажорики можуть зробити будь-що, навіть заїхати на вашу сторону, розбити ваш автомобіль, зашкодити вашому здоров’ю, а їм за це нічого не буде. Це я вам кажу з власного досвіду. Я втратила автомобіль, хоч старенького, але вірного друга, який паском безпеки врятував мене. Я втратила здоров’я, не знаючи, як воно обернеться мені через рік. Я перестала вірити в правосуддя.

Отож, 28 жовтня 2020 року, я в хорошому настрої, та за рулем свого вірного автомобіля марки Опель Вектра «А», їхала з свого села Боронява (де мешкаю), до м. Хуст. Проїхавши спокійно, без перешкод Боронявський переїзд, виїхала на трасу (як її називають Мукачево-Рогатин) потрапила в ДТП. Дівчина Ірина на своєму Ауді, роблячи подвійний обгін, виїхала мені на зустріч, певна річ побачивши її майже за 17 метрів перед собою, я почала екстрене гальмування і повернула руль мого автомобіля в бік правого кювету, щоб уникнути зіткнення лоб в лоб. Але, я відчула сильний удар і мій автомобіль розвернуло вправо до обочини, зіткнення відбулося лівими крилами водіїв, по схемі, яка на даний час у мене є, зіткнення відбулося на моїй проїзній частині, в рівно 1 метр від моєї обочини.

До мене зразу підбігло троє хлопців, які бачили все на власні очі, почали відкривати водійські двері, але вони були заблоковані, тому через переднє пасажирське (довго не могли відстібнути пасок безпеки) але все ж таки витягнули мене з пошкодженого автомобіля. Я відчувала сильні болі в області грудної клітки, я просила допомоги, плакала. Наїзниця Ірина зі своєю мамою, яка теж перебувала в її автомобілі, навіть не підійшли, а впевнено фотографували свій автомобіль. І весь час комусь телефонували. На щастя карета швидкої скоро приїхала і забрала мене до лікарні м. Хуст імені Віцинського.

І тут починається саме цікаве. Ця дівчина на ім’я Ірина, яка виїхала мені на зустрічну смугу, роблячи обгін, зразу проявила себе з самої хорошої сторони. Побачивши, що мене нема, а свідки роз'їхались до приїзду поліції, починає видумувати історію, в якій звинувачує мене в скоєнні цього ДТП, поліція роблячи схему добре її вислухали. До мене в лікарню ніхто з поліції не приїздив, протягом тижня взагалі, ніхто, тобто їм моя правда не потрібна була. Того ж вечора 28 жовтня я побачила статтю, в якій речниця Ганна Василівна Дан обмовила мене не правдою. Звичайно, я це не залишила просто так, Ганна Дан отримала попередження, але все ж таки, нічого не змінилося. До мене поліція приїхала писати пояснення тільки після того, як я зробила дзвінок на 102. Тобто, Ірина, також мешканка мого села Бороняво, все вирішила грошима і одним хорошим дзвінком, бо мабуть корупція ніколи й не закінчувалася в нашій Україні, а особливо в Хусті.

Пролежавши в стаціонарі два тижні, переживши дві операції на груди, Ірина та її сім’я ні разу не запитали про моє самопочуття, навіть не підійшла подивитися, як я? Таке ставлення, не можна пояснити – людини, навіть тварини такого не роблять.

Завтра, 28 листопада, рівно місяць від того дня, коли сталося ДТП, я лікуюся, маю величезні гематоми на груді. Ужгород зареєстрував мене в онкодиспансері, як жінку високого ризику онко-захворюваності грудей.

Слідство проходить, дуже підозріло, протокол не складено, реєстрація в єдиному реєстрі, як ДТП відбулася тільки 19 листопада, майже через три тижні. Судово - медична експертиза запізнилася на три тижні, тобто, складається враження, що все йде не так. «Хтось» дуже добре дбає про те, щоб справа була закрита, і покарання дівчина взагалі не отримала.

Я, вже мовчу про відшкодування: морального, матеріального мені, як потерпілій, навіть мова не йде. Дуже прикро, що закон на стороні грошей. Корупція не закінчується, в Хусті особливо.

Далі буде…", - написала пані Любов.