Історія Берегівського пляжу: місце відпочинку, яке "кануло в лету" (ФОТО)

Історія Берегівського пляжу почала писатися на початку 60-х років ХХ століття.

Допис про пляж міста Берегово опублікувала Карпатська Панорама у соцмережі ФБ.

У БЕРЕГОВІ БУВ КОЛИСЬ ПЛЯЖ, ЯКИЙ КАНУВ У ЛЕТУ

Публікація, на замовлення наших читачів, зокрема Юрія Каравацького

Історія Берегівського пляжу почала писатися на початку 60-х років ХХ століття. А саме, коли керівництво міста й району, як тоді казали, пішло на зустріч, багаточисленним зверненням та проханням мешканців міста, побудувати справжній пляж для Берегова.

Адже у спекотні, літні дні, була потреба відпочивати біля води, недалеко від міста, або в самому місті. Потенціальною можливістю для цього було те, що через наше місто проходила річка Верке (ще раз наголошу, не канал, а саме річка), рівень води якої регулювався у шлюзах, розташованих в околицях села Боржава.

Контроль будівництва був покладений на секретаря райкому партії Павла Сірко (добропорядна була людина, кажуть люди). Він ретельно вивчив ситуацію. Адже реконструкція і розширення існуючого тоді мікро-пляжу на вулиці Пляжній (Буча), що був схожий на калюжу, було непростим завданням. Відтак провели нараду за участю керівників підприємств (меблевого комбінату, дослідно-експериментального, консервного, цегельних, ПМК, геологоекспедиції, винзаводу тощо), на якій були присутні і фахівці міської ради та техперсонал.

Був складений кошторис, кошти перерахували вищезгадані підприємства, вони і надали працівників-робітників, бо потрібно було в ручну викопати великій котлован. Транспорт також був наданий підприємствами міста.До слова, враховуючи можливості кожного підприємства та установи, були розподілені завдання на окремих видах робіт.

Інженерно-технічне керівництво всім будівництвом було доручено одному із очільників міськради Юлію Керені, якій на відмінно виконував покладені на нього функції.Оперативно вирішені і питання для відводу та розширення пляжу з сусідніх земель, зайнятих під городи. На частині вилучених земель заклали парк, де пам’ятаю, була статуя - жінка з веслом інші творіння, але не це головне, були розбиті спортивні майданчики для гри у волейбол і мініфутбол.

Побудували санвузол та роздягальні. Для регулювання рівня поверхні води на пляжі спорудили дві бетонні перемички: верхню і нижню. Дно і берегові стіни пляжу були облицьовані камінням, збудували широкі східці для входу і виходу із води. Також споруджено місце для купання дітей (лягушатник). Саме на цьому пляжі, автор навчився триматися на воді, і вже десь у четвертому класі, відважився стрибнути в «солдацкую яму». Найглибше місце на пляжі. Кажуть, глибина там була - 4-5 метрів.

За користуванням пляжем була встановлена низька (невеличка), доступна для всі плата, з якої під час літнього сезону утримались два постійних працівників. Ну, і звичайно, буфет з терасою під строю вербою, де завжди було холодне пиво.Щороку до початку літнього сезону вода з пляжу спускалась для очистки дна від намулу та сміття.

За словами Юлія Керені: «Пляж перестав діяти у кінці 80-х не стільки через забруднення каналу, скільки через службову байдужість відповідальних керівників міста, що стало наслідком варварського розгрому і розкрадання його споруд, а згодом і забруднення його територій, поверхні води пляжу та всієї території».

От такий сумний кінець цієї історії….

Допис отримав багато коментарів, в яких читачі ділилися думками та спогадами про пляж.

Нагадаємо, що у Берегові вшанували героїв угорської революції 1956 року.