На Перечинщині до Великодня готують хлібувки та діляться унікальним досвідом (ФОТО)

На сьогодні у магазинах можна придбати чималий асортимент Великодньої атрибутики.

І, все ж, дедалі частіше Великодній рушник господині вишивають власноруч, як оберіг своєї родини, символ достатку і миру.

У кожному регіоні його величають по різному, враховуючи діалектні особливості. На Перечинщині, зазвичай, говорять «хлібувка» та «пулка»

Вишивають місцеві ґаздині і хрестиком, і гладдю, і кольоровими стрічками, і бісером та оздоблюють найрізнішим мереживом (чіпкою) – білою, червоною, рожевою.

За словами старших людей, аби рушник і дійсно вийшов гарним та особливим, насамперед, моляться перед образом.

–На Перечинщині добре знають майстринь-вишивальниць: Марію Хававку, Марину Товтин, Емму Торбич, Марію Глуханич, Марію Павлючок, Любов Бобай, Марію Пекар, Юлію Іванчо, Ярославу Томаш й багато інших, – розповідає Марія Белей із Туря-Ремети. А Марія Хававка із того ж села – ще й писанкарка майстерна (авт.)

У більшості випадків на «хлібувках» зображують церковні обителі, Розп’яття, вербові котики, ангелів, писанки, урочисту хлібину, курчат. А символічним кодом хлібувки є традиційне «Христос Воскрес!», що означає перемогу добра над злом.

–Великодній рушник є родинним оберегом. То із давна так повелося, мовляв кожна ґаздиня має вишити свій рушничок із добротою і чистим серцем, вкладаючи у нього свої любов і терпіння, – додає Марія Михайлівна із Зарічева. – Колись і я вишивала урочисту хлібувку, тепер очі мало не ті. Вишивала б і далі! А раніше то було модно і цінувалася така робота, а вже дочка вишивати не хоче, купує із магазину та від майстринь, – каже газдиня.

 Нагадаємо,Кабмін заборонив святкування Великодня