"Із Закарпаття до Слов’янська: шість моїх стереотипів про Донбас", - закарпатська журналістка

"Наше життя сповнене стереотипів cтосовно місць, людей та себе самих. З ними ми неминуче мусимо зустрічатись та розвіювати для свого вільного “Я” та повноцінного життя далі", - так починає свій авторський блог щодо стереотипів про Донбас наша журналістка для слов'янського видання 6262.com.ua.

Олена Мудра стала однією із степендіанток програми міжрегіональних журналістських обмінів Journalism Exchange Program від Media Development Foundation та поїхала на стажування до Донецької області.

Далі - пряма мова авторки.

Я - Олена. Журналістка з невеличкого містечка Виноградів на Закарпатті. До Слов’янська приїхала в кінці минулого тижня на стажування у редакцію 6262.com.ua, де і проведу наступний місяць.

Стажування тут співпало з пандемією коронавірусу в світі та жорстким карантином в Україні. Мені, без перебільшення, пощастило приїхати на одному з останніх потягів, який йшов зі Львова в напрямку Слов’янська. Вже за два дні залізничне сполучення у країні було припинене.

Слов’янськ зустрів мене сонячною погодою і новиною про перші випадки підозри на захворівших коронавірусом у місті, які, на щастя, не підтвердились. Але, зізнаюсь, було трохи лячно подолати понад тисячу кілометрів із заходу на схід країни і, ймовірно, зустрітись з хворобою. А крім цього в голові продовжували жити мої стереотипи.

До цього часу мені, мешканці мультикультурного Закарпаття, Донбас, його Донецька частина, здавався чимось таким далеким, завугленим, з металургійним присмаком та пронизливим степовим вітром. Життя ж тут також уявлялось суворим і не надто яскравим, з ностальгічними відголосками Радянського Союзу. Це все.

Щодо Слов’янська, то до 12 квітня 2014, коли це місто першим в Україні захопили проросійські диверсанти, я про нього взагалі не чула. І ще довгий час після звільнення Слов’янська у липні того ж року, він асоціювався з антиукраїнськими настроями та війною. Тут також все.

Так, я журналістка і, можливо, мала б бути більш допитливою і обізнаною в житті кожного куточка моєї країни, бо так вимагає професія. Але це теж стереотип. Перш за все - всі ми люди. Тому хочемо ми чи ні, але живемо у світі, сформованому власними поглядами, досвідом і потребами, в який впускаємо рівно стільки нової інформації, скільки нам треба в певний період життя. Інколи для цього нам потрібно “відкрити” всі двері чи добряче себе перетрусити. Щось схоже переживаю і я зараз.

Лише кілька років тому, ближче познайомившись з колегами звідси, мої стереотипи потроху почали розвіюватись. Тоді ж сам регіон почав здаватись цікавим та вартим більшої уваги, ніж ситуативне спілкування з людьми, які жили чи живуть на Донбасі. Тому, коли мені випала нагода обрати регіон для стажування в рамках програми журналістських обмінів від Journalism Exchange Program, то вибір став очевидний.

Справді, стереотипи про місто і людей краще розвіювати проживаючи щоденне життя на місці тут, у Слов’янську. Мені, навіть, пощастило ще більше. Цей місяць я працюватиму для нової аудиторії і дещо в новому для себе форматі - у форматі блогу.

Сьогодні Донбас, поки що, залишається для мене набором із стереотипів. З ними я і збираюсь зустрітись в наступні кілька тижнів. Відчути їх, спростувати або підтвердити.

1. Природа і екологія. Тут голий степ, поритий вугільними шахтами і всіяний териконами. Екологія знаходиться у вкрай поганому стані.

2. Міста і дозвілля. Тут суворі, сірі міста з малолюдними вулицями, з яких віє радянщиною, в яких є лише шахти і заводи та зовсім немає розваг.

3. Мова і люди. Тут спілкуються виключно російською мовою, тому україномовного співрозмовника знайти важко. Люди тут багато в чому відрізняються від мешканців інших регіонів України.

4. Відношення до українців з інших регіонів, зокрема західняків. Тут ми всі незрозумілі “бандеровці”, незалежно чи приїхали з Тернопільщини, Львівщини чи Закарпаття.

5. Війна з Росією. Тут вона близько, тому всюди на Донбасі небезпечно.

6. Проросійські настрої. Тут немає патріотизму і люди воліли б жити в іншій країні.

Блог про стереотипи, їх походження і руйнування, а також про місця та людей, з якими я тут зустрілась - читайте у спецтемі “Із Закарпаття до Слов’янська” на 6262.com.ua.

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED

Читайте також:

• Закарпатські посадовці ризикнули державними мільйонами: космічні суми відправились "на вітер"
• Відключили не тих: в одній з громад Закарпаття людям врізали неочікуваний "сюрприз" від Обленерго
• Ужгородський районний ТЦК очолить новий керівник: у регіоні відбулися серйозні кадрові перестановки (ФОТО)
• Будинки й дороги - під насипом: листопадний "сюрприз" над Закарпаттям і дорожний "айсленд" (ФОТОФАКТ)