Карантин в Україні: роз’яснення щодо відпустки на період оголошення карантину.

В Україні роз’яснили алгоритм та послідовність дій щодо надання роботодавцем відпустки на період оголошення карантину.

Пунктом 31 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) передбачено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території.

Карантин — адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ).

ПРОЦЕДУРА НАДАННЯ ВІДПУСТКИ

1 ЕТАП

Визначаємо коло осіб, які мають право на відпустку на період оголошення карантину.

Законодавством визначено коло осіб, яким може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на період оголошення карантину:

матірбатькобабадідінші родичі, які фактично доглядають за дитиноюособа, яка усиновила дитинуособа, яка взяла під опіку дитинуодин із прийомних батьківодин із батьків-вихователів

Така відпустка має переваги та недоліки, зокрема:

ПеревагаНедолікВідпустки без збереження заробітної плати на період карантинуОсоба у законному порядку має змогу перебувати зі своєю дитиною вдома під час карантинуОсоба не отримує у цей період заробітної плати

2 ЕТАП

З’ясовуємо підстави для надання відпустки

Період, на який оголошено карантин, має бути підтверджений документально. Рішення щодо тимчасового призупинення навчального процесу у навчальних закладах та установах освіти в кожному районі чи місті обласного значення управління та відділи освіти ухвалюють відповідно до норм Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-XII, наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження нормативно-правових актів з питань організації та проведення санітарно-протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню грипу та гострих респіраторних інфекцій» від 6 листопада 2015 року № 732.

Запровадження карантину через перевищення епідемічного порогу захворюваності на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції оголошується органами місцевого самоврядування. Загальноосвітні навчальні заклади у зв’язку з цим видають накази про призупинення навчального процесу.

Отже, на практиці документами, що підтверджують оголошення карантину, для працівників, які хочуть оформити відпустку без збереження заробітної плати, можуть бути довідки з навчальних закладів або копії наказів про призупинення навчального процесу.

3 ЕТАП

Отримання заяви працівника

Якщо працівник бажає отримати відпустку в період карантину, потрібно він має подати заяву про надання такої відпустки, до якої долучити копію свідоцтва про народження дитини та документ, який посвідчує відповідний статус працівника (зразок заяви працівника про надання відпустки без збереження заробітної плати на період оголошення карантину).

4 ЕТАП

З’ясування підстав для надання відпустки

Ознайомившись із заявою про відпуску та документами, долученими до неї, роботодавець зобов’язаний видати наказ (розпорядження) про надання відпустки (зразок наказу про надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати на період оголошення карантину).

Строк, на який надається відпустка

Пунктом 3-1 частини першої статті 25 Закону № 504 передбачено, що відпустка без збереження заробітної плати надається на період оголошення карантину на відповідній території. Оскільки весь період карантину може тривати кілька тижнів і за потреби може продовжуватися та запроваджуватися кілька разів протягом року, така відпустка може бути продовжена та надаватися стільки разів, скільки впродовж року буде відповідних подій.

Міністерство соціальної політики України у листі від 29 квітня 2016 року № 242/13/116-16 (далі — Лист № 242/13/116-16) роз’яснює, що роботодавці за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові трудові та соціально-побутові пільги для працівників, зокрема, інші види оплачуваних відпусток або відпусток більшої тривалості, ніж встановлено законодавством, на умовах, визначених у колективному договорі.