1. Новини Закарпаття
  2. >

Розсеркречені архіви: операція "Тур’я пасіка" (ФОТО)

11.02.2020 09:18 Суспільство

Закарпатський історик-краєзнавець розповів приголомшливу історію, яка базується на розсекречених архівних документах - операція «Тур’я Пасіка» - І

Закарпатський історик-краєзнавець розповів приголомшливу історію, яка базується на розсекречених архівних документах - операція «Тур’я Пасіка» - І

ОПЕРАЦІЯ «ТУР’Я ПАСІКА» – І.  Закарпатський історик-краєзнавець привідкрив чергову “завісу забуття” щодо подій на Закарпатті у часи Світової війни.

Розсекречені архівні документи свідчать

«Ця третя глава моєї книги про Андрія Броді, написана ще в кінці 90-х, так би мовити, по гарячих слідах. Перша глава – «Символ русинського єдності», балу опублікована в «Білій книзі» (виданій у видавничому центрі «Карпатської панорами» в 1999 році). Другий розділ – «Справа № 148423», – на сторінках «Карпатської панорами» в 1995-1998 роках. І ось, третя «Операція «Тур’я Пасіка».

У читача мимоволі виникне питання: чому так довго автор тягнув з публікацією. А справа ось у чому, в першому розділі, я озвучив гіпотезу, не свою, а Єлизавети Адольфівни Кравчик, яка при особистій зустрічі зі мною, влітку 1998 року, висловила, досить переконливо, на основі родинних переказів, версію смерті Андрія Броді і вказала місце, нібито, його поховання.

До речі, зазначена нею дата смерті першого прем’єр-міністра Підкарпатської Русі – 11 липня 1946, а в свідоцтві про смерть Андрія Броді, виданому 28.01.1992 року Ужгородським міськвиконком, стоїть дата – 7 грудня 1946 року. Про все це я написав у той час на сторінках «Карпатської панорами», висловивши свою точку зору, в тому числі і з приводу такого різночитання в датах. Адже це ще ні про що не говорить, можна навести безліч прикладів, коли кати приховували сліди своїх діянь. Людини вже давно немає в живих, а його родичі продовжують носити йому в тюрму передачі. Поки через півроку або рік їм не повідомляють, що їх рідну людину немає в живих. Так було і з сином улюбленого мого поета Сергія Єсеніна. Юрія розстріляли через кілька годин після винесення смертного вироку. Мати ж до кінця свого життя була впевнена, що він живий. Про смерть сина їй так і не повідомили.

Здавалося, мої доводи були переконливі, коли Андрій-Броді-молодший з угорськими тележурналістами побував на місці передбачуваної могили батька на ужгородському Капушанському кладовищі. Потрібна ексгумація, наполягав я, тільки вона може підтвердити, або відкинути, всі припущення і доводи. Негативний результат – теж результат!

Не знаю, що вплинуло на рішення сина Броді, остаточно визнати офіційну дату смерті батька і, відмовитися від ексгумації. Можливо, вплинула і велика публікація одного місцевого ревнивого журналіста, де крім емоцій ніяких доказів представлено не було. Через якийсь час, до мене почали доходити чутки про те, що вже сам Андрій Броді-молодший, став дорікати мене в бажанні переписати біографію батька.

А шкода, саме тоді, в 1988 році, ексгумація, нехай навіть і не вдала, по результату, дала б величезний імпульс і резонанс, а головне, залучила б величезну увагу громадськості, в тому числі і читацької до особистості Андрія Броді, принципам і поглядам, які він відстоював. І тільки мої публікації, в тому числі і в угорській пресі, відкривали завісу забуття. Ось про що, в першу чергу, думав автор, вивчаючи унікальні архівні документи, розуміючи, передчуваючи, що доступ до них буде незабаром повністю закритий. Не люблять у нас Правду!

Ця тема, але в уже іншому ракурсі, мала продовження. Справа в тому, що на питання слідчого: хто ви за національністю – Броди відповів: «російський». Саме про це писав в одній з недавніх публікацій про Броди, що, природно, викликало невдоволення у деяких його шанувальників. Для мене ж головне – об’єктивність, заснована на архівних документах.

На початку вересня 1944 року члени підпільної організації «Жива струмінь», в основному літературна молодь, яка входила в штат бродієвських періодичних видань «Русское слово» і «Руська правда» – Іван Керча, Хома Чекан, Олег Грабар, Степан Борецький, – через Михайла Бабидорича, отримали особливо важливе завдання. Виходило воно від штабу партизанського з’єднання «Закарпатці» під керівництвом Героя Радянського Союзу Олександра Тканка (на фото). А саме, встановити зв’язок з політичним діячем Підкарпатської Русі, членом угорського парламенту Андрієм Броді.

Незабаром такі контакти були встановлені. 10 вересня 1944 року йому було передано петиція, в якій йшлося і про те, що: «Поразка Угорщини неминуча, і єдиним виходом з цієї ситуації, – налагодити зв’язок з Москвою». Оригінал цього документа Андрій Броді 15 вересня вручив в Будапешті керівнику канцелярії регента Угорщини Хорті, а копію передав держсекретарю Патакі.

Для правлячих кіл це було повною несподіванкою, більш того державний секретар попередив Броді, що така ініціатива йому дорого може коштувати, і не тільки арештом.

Як тут не згадати його звернення до регента Хорті в 1940 році. Є там і такі слова:

«На основі набутого мною за 20 років досвіду, дозвольте мені висловити свою думку, що якщо автономія приєднаної підкарпатської русинської території в разі європейського бродіння знову може опинитися в змінному положенні. Бо русинський народ, який за минулі 20 років розвинувся в націю, за тримісячне угорське панування почав розчаровуватися … Сказати це не тільки моє право, але и мій обов’язок, – говорити чесно, в повній свідомості своєї відповідальності… Я турбуюся за світлу справу, наважуюся звернутися до Вашого сяяння з проханням негайно привести в життя обіцяну територіальну автономію. Сьогодні це ще можна здійснити, але якщо ми не встигнемо з будівництвом, то питання, чи знайдемо ми потім душевні сили угро-русинської нації?».

У тому ж 1940 році, відповідаючи обвинувачу під час засідання суду, 4 травня 1946, на питання, А. Броді повідомляє, що зі своїми співробітниками організував нелегальну організацію, більш того, за його словами: «я сам відіслав Керчу в Радянське посольство (в Будапешті – Р. В.), доповісти Радянському уряду про нашу діяльність і наше становище на території Закарпатської України».

Ось вам і відповідь, чому для передачі меморандуму Радянського уряду регенту Хорті, був обраний саме Андрій Бродій, авторитет його в русинському громадському русі був незаперечний.

Крім того, він був неблагонадійним, під постійним наглядом. За його словами:

«За мною нагляд був, тому що уряд не знав про мої наміри і стежив за мною, з ким я спілкуюся». Та й час, для передачі меморандуму, було вибрано вдало, Червона Армія впритул підійшла до Карпат, а на півдні Румунія оголосила Гітлеру війну і загрожувала спільно з радянськими військами Дебрецену та іншим південним провінціям Угорщини.

У цих умовах, Хорті 22 вересня, змушений був звернутися до США і Англії з проханням потай від німців укласти перемир’я, а потім підписати сепаратний мир. Відповідь союзників була короткою:

«Червона Армія підійшла до кордонів Угорщини і вести переговори можна тільки з радянським командуванням».

1 жовтня 1944 року в Москву прибула угорська делегація. Вона отримала від Хорті вказівку підписати угоду про перемир’я, яке після уточнень і доповнень було скріплене підписами 11 жовтня. Головною умовою було: «порвати всі відносини з Німеччиною і негайно оголосити їй війну».

Під час засідання Ради Корони Хорті виступив з промовою, в якій звинуватив уряд Німеччини у втягуванні Угорщини у війну і заявив:

«Сьогодні очевидно для будь-якої розсудливої ​​людини, що німецький Рейх програв війну. Всі уряди, відповідальні за долю своїх країн, повинні зробити відповідні висновки з цього факту, бо, як одного разу сказав великий німецький державний діяч Бісмарк: «Жодна нація не повинна приносити себе в жертву союзам». Я вирішив захистити честь Угорщини від її колишнього союзника, хоча цей союзник, замість того, щоб поставляти обіцяну військову допомогу, лише позбавив угорську націю її найбільшого скарбу – свободи і незалежності. Я поінформував представника німецького рейху, що ми збираємося заключити військові перемир’я з нашими колишніми ворогами і припинити всі військові дії проти них».

Однак на відміну від румунського короля Міхая І, угорський регент Хорті вів свою гру, не дотримуючись елементарних правил конспірації і не враховуючи реальної розстановки сил в країні. В той же день, о 14.00 годині, 15 жовтня Хорті просто оголосив по радіо, що Німеччина війну програла, Угорщина «не зобов’язана приносити себе в жертву заради союзників» і, щоб уникнути подальшого безглуздого кровопролиття, уклала перемир’я з Радянським Союзом.

Німці через свою агентуру були інформовані про всі закулісні переговори Хорті, попередньо розробивши свою Контроперацію по утриманню Угорщини в своїх сталевих обіймах, на наступний день почалася операція «Панцерфауст». За підтримки радикалів з профашистської партії «Схрещені стріли», Хорті і його найближче оточення були ізольовані і відреклися від влади. Нерішучість Хорті дорого коштувала угорському народу, через пару місяців все було скінчено…

А тим часом Олександр Тканко, 24 і 26 вересня 1944 року сповіщає радіограмою начальнику Українського штабу партизанського руху генерал-лейтенанту Т. Строкачу:

«Веду переговори з Бродієм. Він погоджується допомогти грошима. Я вимагаю зброї. Поки зі мною боїться зустрічатися. Веду переговори через особистого секретаря. Мені зброю потрібно як повітря ». (ДАЗО. Ф. 1927. оп. 1. од. Хр. 1. л. 20 і 22). В одній з відповідних радіограм, Строкач наставляє:

«Переговори з ним ведіть з усією обережністю. Донесіть про результати переговорів з Бродієм ». (Там же од. хр. 2. л. 11 і 14).

Пройшов місяць партизанських буднів …. Фронт наближається все ближче і ближче. Нарешті, Андрій Бродій передає через зв’язкового Михайла Бабидорича свою згоду на зустріч з керівництвом партизанського загону «Закарпатці».

Т. Строкач дає добро на таку зустріч, вона призначена на 5 жовтня. Але ввечері того ж дня, Броді, який приїхав на переговори в Тур’ю Пасіку, несподівано розвертається і прямує в бік села Порошково. Пізніше він пояснить, що перевіряв: чи немає за ним стеження з боку угорської контррозвідки.

Наступну зустріч було вирішено провести через тиждень, 12 жовтня, на тому ж місці, коли стемніє, – о 23.00. На цей раз «компанію» А. Броді склали депутат угорського парламенту М. Демко, І.Керча і Х. Чекан. За словами Андрія Броді, сказаних на одному з судових засідань:

«У селі Тур’я Пасіка, ми зустрілися з начальником партизанського штабу, який говорив, що російські війська скоро прийдуть і що нам треба робити в інтересах Червоної Армії …».

 

Валерій Разгулов, історик-краєзнавець.

Нагадаємо, Розсекречені архіви ЦРУ про Закарпаття: з чого починалася колективізація в області (ФОТО, ДОКУМЕНТИ)

Читайте на ГК:У найближчі години Закарпаття огорнуть тумани
Читайте на ГК:Василь Брензович: Дуже важливо те, що комісар ЄС Олівер Варгеї зустрівся з представниками нацменшин в Україні (ВІДЕО)
Читайте на ГК:Закарпатцям на замітку. З травня платитимемо банкам за обов'язкові додаткові квитанції

 

 

Стрічка