В селі на Виноградівщині організували вечір пам'яті відомого уродженця краю (ФОТО)

В селі Онок організували вечір пам’яті з нагоди 120-річчя з дня народження Дмитра Поповича, проведений тут минулої неділі.

Святкування розпочалося торжественною християнською літургією в сільському храмі, де о. Олександр виголосив промову про уродженця села, повідомила Голосу Карпат журналіст Мальвіна Савинець.

Професор Закону Божого, визначний теолог, талановитий письменник і журналіст, видатний педагог, страдник за віру у Христа, відомий закарпатський патріот, русин-українець, активний член «Просвіти», член організації «Пласт» - Дмитро Попович змалку виділявся з-поміж ровесників. В умовах іноземного поневолення краю нелегко було вихідцям із закарпатських русинських глибинок, долаючи мовні бар’єри, отримати освіту і прорватися в елітні соціальні сфери. Витримували лише найздібніші, які з честю поповнювали лави закарпатської народної інтелігенції, презентуючи патріотичні змагання краян. Незважаючи на угорське походження по материнській лінії, Д. Попович став чільним діячем на ниві русинсько-українського відродження і справжнім українським патріотом, - йшлось у промові священика.

Наприкінці 30-х роках минулого століття – Дмитро Попович освятив Народний дім «Просвіта» в Ужгороді, брав участь у освяченні хат-читалень у багатьох селах краю, залучав молодь до «Пласту», здійснював будівництво інтернату на 90 місць для дітей, які не мали змоги вчитися із-за складних матеріальних умов.

Згодом професор релігії Дмитро Попович стає директором новозведеного інтернату, і в цьому центрі духовного відродження запрацює хор, музично-драматичний театр, вивчатимуться традиції рідного краю.

А вечорами отець писав книги. Його літературна творчість була різнорідною, але прозорою і поетичною. Під його керівництвом виходить часопис «Наші книги», в якому велика увага відводиться відродженню карпатського краю.

З числа його колишніх учнів вийшло четверо єпископів – Теодор Ромжа з Великого Бичкова, Іван Семедій з Малої Копані, Іван Маргітич з Боржавського та Йосип Головач із Імстичева.

Та у найкращій активності творча діяльність Дмитра Поповича раптово обривається. Замість пошани і визнання він зазнає від нової, радянської влади переслідувань. Тричі нові правителі вивозили його на цвинтар і змушували копати собі могилу. За те, що на службі Божій молився за українських січовиків, сповідав їх. У березні 1949-го його арештовують і засуджують на 25 років ув’язнення за відмову зректися віри.

За життя доктор о. Дмитро прослужив священником-вихователем 44 роки, із них 23 – нелегально, в тому числі 7 років у концентраційних таборах. З неволі його звільнили у 1956 році. Проживав у Хусті, до нього іноді навідувалися колишні вихованці. У жовтні 1968-го не стало отця Дмитра.

Ця недільна згадка про нього стала китицею квітів на його могилі, а неперевершені «Оноцькі ластівочки» доповнили цей букет своїм святковим концертом. Зі сцени лунали вірші уродженця Оноку Юрія Потокі. Батьківська любов до сина і надія на щасливий час з щемом звучала у вірші Д. Поповича «Чекай на мене, рідний сину», який прочитала Валерка Худа, - розповіла Голосу Карпат журналістка.

Нагадаємо, хворому хлопчику з Виноградівщини потрібна допомога: стартував збір коштів на лікування.