Зона природоохоронних порушень: приховані загрози найбільшого заповідника України (ВІДЕО).

Найбільша природоохоронна територія України, майже третина заповідних лісів якої - всесвітня спадщина ЮНЕСКО.

Тут поруч з червонокнижними тваринами і рослинами стежки ділять браконьєри і контрабандисти, а будівництво гірськолижних підйомників погоджують брату директора.

Карпатський біосферний заповідник (далі - КБЗ) - це понад 58 тис. гектарів, що лежать в межах 4 районів Закарпаття. Майже 21 тис. га - це букові праліси, що входять до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Шістдесят чотири види рослин і сімдесят два види тварин, які ростуть і живуть заповіднику, віднесені до Червоної книги України, а також до Європейського Червоного списку.

Але існує і інша сторона медалі: незаконна лісозаготівля, конфлікт інтересів, браконьєрство та контрабанда – землі заповідника через Тису межують з румунським кордоном.

Обраним і тим, хто готовий платити, тут влаштують ще й екстремальні розваги: «царські полювання» і джип-тури гірськими хребтами. В самому заповіднику випадки порушень не заперечують, проте кажуть, що проконтролювати все не мають можливості.

До цих порушень причетні також і працівники самого заповідника. Деякі з них - родичі директора Миколи Рибака. Природоохоронці навіть після гучного скандалу залишаються там працювати або ж заново приймаються на посади після недовгого звільнення.

Державно-приватне партнерство між КБЗ і місцевими супроводжується конфліктом інтересів, адже партнерами заповідника виступають підприємці і юрособи, пов’язані з братом директора Василем Рибаком.

У червні 2018 року Віталій Морочило, на той час іще начальник Мармороського природоохоронного науково-дослідного відділення (далі - ПНДВ), заявив про незаконну рубку дерев у заповіднику. За словами Віталія, після надання розголосу в його відділення завітала перевірка ініційована керівництвом. Інспектори знайшли 10 пнів без маркування, які свідчили про самовільно зрубані дерева. Лісівнику дали догану і звільнили з роботи.

Після цього ще одну перевірку в Марамороському ПНДВ провело СБУ, яке зреагувало на переданий в поліцію акт. За рік розслідування правоохоронці підрахували, що збитки нанесені державі від незаконної рубки становлять півмільйона гривень. У відкритій кримінальній справі фігурує колишній лісівник Віталій Морочило.

Родинний «підряд» на лісозаготівлю

Лісівник Віталій Морочило стверджував, дозволи видаються на вирубку здорових дерев, а до заготівлі причетний родич директора Василь Шемота, начальник сусіднього Трибушанського ПНДВ. Найбільше чоловіка обурило що підприємці замість обіцянки зробити дорогу і мости, зруйнували туристичну стежку і забруднили річку.

«Реакції на наші звернення (про незаконну вирубку – ред.) не було ніякої, тому ми думаєм, що керівництво КБЗ зацікавлено в тому, щоби це прикривати», - переконував чоловік.

Василь Шемота, як і його батько Микола Шемота, двоюрідний брат директора, працюють в КБЗ. Останній в листопаді 2017 року відмітився своєю причетністю до браконьєрського скандалу в заповіднику: будучи інспектором державної охорони в Мармороському ПНДВ, він, ймовірно, вполював червонокнижного бурого ведмедя.

В заповіднику кажуть, що на ділянках про які заявив Віталій Морочило працювали законно: розробляли вітровал 2017 року. До розробки лісосік долучили працівників інших відділень, а лісозаготівлю віддали двом підприємцям – Василю Дерді та Михайлу Шемоті. Останній дійсно доводиться родичем начальнику Трибушанського ПНДВ, що підтвердив сам Василь Шемота.

За даними з сайту «Прозоро», Михайло Шемота працює із заповідником щонайменше три роки і надає послуги із заготівлі, розпиловки та перевезення лісопродукції. Загальна сума, яку заплатили в КБЗ за послуги майже 144 тис. гривень.

Ще донедавна Михайло Шемота орендував лісопереробний цех у Рахові за адресою вул. Київська, 129, який колись входив до складу Рахівського ліскомбінату. Будівля і земля під нею ще станом на початок жовтня були у власності рідного брата директора КБЗ Василя Рибака.

Після того, як журналісти поцікавились таким збігом у заповіднику, підприємець Михайло Шемота за кілька днів викупив ці цех та землю.

Вирубка на межі об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Розробка вітровалів у заповіднику привернула увагу випадкових туристів, що йшли маршрутом від Богдана на Піп Іван Мармороський. Дерева зрізали у підніжжі Петроса, у так званій буферній зоні на самій межі з буковими пралісами, що внесені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи» як біосферний резерват.

Роман Якубовський, турист який зафіксував вирубку, стверджує, що про буревій, який пронісся територією заповідника чув, але випадково виявлена їхньою групою деревина не схожа на вітровальну, зрубана під корінь, добротна і не менше 20 метрів завдовжки.

Вирубка в заповіднику на межі буферної зони і Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси» виявлена у вересні 2019 року випадковими туристами

В КБЗ пояснюють, що в буферній зоні вели вибірково-санітарну рубку: розробляли вітровал 2017 року, який пошкодив більше 17 тис. кубометрів лісу.

«Це тисячі дерев. І це тільки там, де ми можемо забрати ці дерева - в буферній зоні та зоні антропогенних ландшафтів. Де закон забороняє нам втручатись, ми не чіпаємо. Там дерева просто гниють, - каже директор заповідника Микола Рибак. - Чому ми маємо виправдовуватись за цілком законні дії?»

Погоджені ліміти дозволили заповіднику зрубати вибірково-санітарною рубкою 12,4 тис. кубометрів деревини у 2017 та 14,6 тис. у 2018 році. На 2019 рік ліміт становить 10,4 тис. кубометрів. Переважна більшість зрубаної деревини, ха словами керівництва заповідника, йде на дрова місцевому населенню.

К.б.н. Богдан Проць, завідувач відділу ДПМ НАН України та член науково-технічної ради КБЗ каже, що питання природоохоронного менеджменту в буферній зоні територій спадщини ЮНЕСКО давно потребує вирішення, а подібні конфліктні ситуації в питанні провокуються не один рік.

Минулого місяця у Відні Комітетом Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи» було прийнято рішення про поділ буферних зон територій спадщини. Ці зміни будуть закріплені проектами організації природоохоронних територій у межах яких знаходяться об’єкти спадщини. Торкнуться вони і КБЗ.

«В майбутньому науково-технічна рада природоохоронної установи сама буде затверджувати ті 50%, де будь-які лісогосподарські заходи будуть заборонені й ті, де вибірково-санітарні вирубки будуть дозволені. Це буде зроблено для того, щоб зменшити конфліктність й покращити стосунки із місцевими громадами, межі яких прилягають до територій буферних зон спадщини», - коментує науковець.

Червнонокнижні вбивства

Незаконні вирубки - не єдине природоохоронне порушення, до якого причетні працівники заповідника. Встигли вони відмітитись і у браконєрських скандалах, після яких залишились працювати в природоохоронній установі.

В листопаді 2017 році працівник державної служби охорони Мармоського ПНДВ Микола Шемота та майстер з охорони природи цього ж відділення Василь Сухан, ймовірно, вполювали червонокнижного бурого ведмедя. Слідство правоохоронці в цій справі ведуть вже два роки, доказів того, що вилучене ними м’ясо насправді належало червонокнижній тварині, а знайдені речі працівникам КБЗ - немає.

Ймовірна здобич Миколи Шемоти і Василя Сухана (фото з соцмережі Фейсбук)

На час проведення службового розслідування Миколу Шемоту Василя Сухана усунули від виконання служби, а пізніше звільнили за невиконання службових обов’язків. Обидва працівники під час звільнення були на лікарняному і після виходу на роботу подали заяви на звільнення за власним бажанням.

За кілька місяців їх знову прийняли на роботу. Директор заповідника Микола Рибак пояснив це нестачею в КБЗ кваліфікованих працівників держохорони та відсутністю вироку суду, яке б визнавало Шемоту і Сухана браконьєрами. Обидва природоохоронці сьогодні займають попередні посади.

Микола Шемота разом із Сином Василем, начальником Трибушанського ПНДВ, входять до складу районного товариства мисливців і рибалок «Грінвуд», якому в 2009 році Закарпатська облрада без жодних погоджень із заповідником віддала в користування на 25 років для ведення мисливського господарства понад 19,5 тис. га у Рахівському держлісгоспі. З них майже 2 тис. належать КБЗ. Рішення депутатів обласна прокуратура безуспішно оскаржувала в суді.

«Царські полювання»

Ще одна кримінальна історія трапилась у Мармороському ПНДВ у 2009 році. Штатний фотограф КБЗ Мирослав Обладанюк випадково натрапив в лісі на інспектора з охорони природи Петра Папаригу, котрий організував «царські полювання» в заповіднику для працівників правоохоронних органів і суду. Записавши розмову з природоохоронцем на диктофон, чоловік викликав службу держохорони КБЗ. Прибувші за викликом інспектори дійсно зустріли там Папаригу, але вже як супроводжуючого силовиків у рейді проти браконєрів.

За кілька днів рахівські правоохоронці провели спецоперацію із затримання фотографа Мирослава за розповсюдження відеопродукції на лазерних дисках. Переодягнені у штатське, вони замовили у нього кілька фільмів про заповідник, а при отриманні - пред’явили звинувачення.

Після інциденту через тиск з боку правоохоронів та зіпсовану репутацію чоловік покинув роботу в заповіднику, а згодом і Закарпаття.

Петра Папаригу із заповідника звільнили у 2010 році. В 2013 ухвалою тоді ще діючого Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (після Судової реформи 2016 року Касаційний цивільний суд - ред.) інспектора з охорони природи Мармороського ПНДВ поновили на роботі та відшкодували вимушений прогул.

«А що ми можемо зробити, якщо на роботі його (Папаригу - ред.) поновив суд? Мусимо виконувати рішення», - коментує директор КБЗ Микола Рибак причетність свого працівника до браконьєрства.

Журналістам вдалося знайти Мирослава Обладанюка та поспілкуватись з ним. Подію десятирічної давнини він підтвердив.

«Від серйозних проблем мене врятував той диктофонний запис. Проведені експертизи підтвердили присутність високопосадовців на полюванні в заповіднику. Тому зробити мені не могли нічого. Залишалось змусити мене поїхати. Щодо замовленого відео на лазерних дисках, то я заплатив штраф за адмінпорушення. Щось близько біля 100 грн», - розповів Мирослав.

Мирослав Обладанюк каже, що «царські полювання» в заповіднику організовують і сьогодні. В неофіційній розмові з журналістами любов високопосадовців з правоохоронних органів і суду до полювання на червонокнижних тварин в заповіднику підтверджують в КБЗ і місцеві мисливці, проте називати якісь конкретні прізвища - відмовляються.

Стежками контрабандистів

Через Мармороське ПНДВ заповідника проходить один з маршрутів переміщення контрабанди сигарет до Румунії. Згідно даних Держприкордонслужби за останні три роки з цих територій було попереджено 116 спроб переміщення біля 390 тис. пачок контрабандних цигарок.

Працівники заповідника кажуть, що з контрабандистами в лісах зустрічаються.

«Буває бачать їх в лісі. Впізнають, звісно, хто чий. Але якщо в них немає з собою рушниці, як у потенційних браконьєрів, то їх не чіпають», - розповідають джерела в заповіднику.

Останній гучний випадок трапився у травні цього року, коли Держприкордонслужба та фіскали в одному з лісових будиночків під полониною Струнги виявили 73 пакунки сигарет з понад 36 тис. пачок цигарок. Охороняв товар 18-ти річний місцевий мешканець.

Голова села Ділове Андрій Панасюк каже, що ці будиночки - прихисток для пастухів і мисливців. Також інформацію про них можна знайти на Google-картах. Там вони позначені як 12-ти місний хостел на туристичному марштурі до Мармороського хребта. Є тут і сауна. Ніч обійдеться в 300 гривень на одну людину.

Лісові будиночки під полониною Струнги, за які за меморандумом відповідає діловчанин Роман Мендришора і у яких прикордонники знайшли контрабанду цигарок (фото з Мережі)

Схованка місцевих сигаретчиків

В 2016 році між КБЗ, сільрадою Ділового та громадою в особі Романа Мендришори був підписаний меморандум про співпрацю. Селяни, яким передали в користування виділи 16 і 17 20-ого кварталу Трибушанського ПНДВ, мали забезпечувати збереження полонинської культури та розвиток рекреації на території КБЗ. Згідно умов, прописаних в цьому Меморандумі, капітальні будівлі їм зводити не дозволялось.

Тому поява лісових будиночків спричинила конфлікт: у заповіднику хочуть аби їх передали на баланс установи. В КБЗ запевняють, що доступу туди не мають:

«Скільки разів не намагалися потрапити, то завжди нас зустрічав замок на дверях. Чи могли пронести ящики з цигарками? Могли, як бачите. Вони не завжди ходять повз нашу охорону».

Роман Мендришора, за ким би мали бути закріплені будиночки під Струнгами, каже, що належать вони громаді Ділового і він сам не знає достеменно, як вона ними розпоряджається. За словами чоловіка, влітку разом з братом вони тримають на тих землях буйволів.

На питання як туди могла потрапити пакунки з контрабандними цигарками багато не відповідає: «Нічого про це не знаю. Лише так, як і Ви - по чутках. Користуються ними всі. Може хто і проніс».

Ще один меморандум підписаний з іншим діловчанином – Василем Йосипчуком. Чоловік користується полониною Лисича. Тут теж є недобудовані лісові будиночки, доступ до яких закритий.

Недобудований лісовий будиночок під полониною Лисича, за який за меморандумом відповідає діловчанин Василь Йосипчук і де, як стверджують місцеві, знаходиться ще один перевалочний пункт місцевих контрабандистів

Житель Ділового розповідє, що весь контрабандний бізнес в селі пов’язаний з головою Андрієм Панасюком та Романом Мендришорою.

«Йосипчук теж в «бізнесі». Там, на полонині, у них була перевалочна база», - каже діловчанин, який попросив не називати його імені.

Андрій Панасюк на питання причетності Мендришори відповідає, що не знає. Як і те, хто саме з жителів Ділового причетний до цього бізнесу:

«Ви самі подумайте, що у них (у прикордонників - ред.) всюди КПП. Чи можливо пройти тут непоміченими? Ні. Чи ходять тут тільки наші? Теж ні».

Для репутації самого заповідника питання про знайдену контрабанду незручне: землю в користування вони віддали самі, а зі слів Романа Мендришори про будівництво їм було відомо з самого початку. Жодних звернень чи заяв з боку КБЗ у правоохоронні органи на сьогодні не було.

Родинне сусідство з «Драгобратом»

Найвисокогірніший курорт України Драгобрат знаходиться в безпосередній близькості до заповідника. Готелі, гірськолижні витяги та приватні земельні ділянки щільно прилягають до його меж або ж знаходяться в заповідному фонді. Частина чих ділянок ще досі має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

У підніжжі гори Жандарм на Свидовецькому заповідному масиві стоїть кафе (земельна ділянка 2123683500:05:002:0047), а на схилі видніється недобудований гірськолижний витяг (земельна ділянка 2123683500:05:002:0048). Земля належить підприємцю з Ясіня Василю Маркульчаку. Чоловік отримав землю у 2016 році, а в 2018 році за його ініціативи ділянку розділили на дві. Цільове призначення не змінили.

Свидовецький заповідний масив має найвищу природоохоронну категорію Міжнародного союзу охорони природи - Іа. Також входить до складу Смарагдової мережі Європи і охороняється законодавством ЄС, а також як частина «Букових пралісів і давніх лісів Карпат та інших регіонів Європи» до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Кафе (зліва) і початок витягу (зправа) у підніжжя Жандарму

Закінчення витягу під вершиною Жандарму

І хоча в майбутньому цей витяг може вести до нових лижних трас на об’єкті ЮНЕСКО, в КБЗ кажуть, що претензій до такого сусідства не мають, адже витяг не порушує їхні межі.

Юрист МБО «Екологія-Право-Людина» Софія Шутяк пояснює, що дії підприємця суперечать статті 20, 38, 50 та 208 Земельного Кодексу України, так як ділянка для ведення сільського господарства не передбачає будівництво кафе чи витягів. Тому перед будівництвом потрібно було змінювати цільове призначення.

Юрист зазначає, що за такі дії власники можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності відповідно до статті 53 Кодексу про адмінпорушення і оштрафовані на суму від п’яти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У випадку, якщо власники посадові особи - від п’ятнадцяти до тридцяти мінімумів.

Витяг для брата

Ще один витяг-«сусід» належить підприємцю з Рахівщини Петру Грапенюку. Нещодавно ТОВ «ОАЗА», яке на Драгобраті має готель, заклад харчування та витяг, отримало від заповідника погодження на будівництво ще одного витягу на території Ківелівського ПНДВ в зоні антропогенних ландшафтів у підніжжя Свидовецького заповідного масиву.

400 метрів витягу будуть побудовані в самому заповіднику, ще 600 - за його межами.

Третина «ОАЗИ» знаходиться у власності Василя Рибака - рідного брата директора заповідника Миколи Рибака. Окрім туристичного комплексу «ОАЗА», бізнес-партнерам належить спа-комплекс «Трембіта» у Велятині Хустського району. Також раніше в їхній власності був ще один туристичний комплекс в цьому ж селі - «Теплі Води».

На самій межі із заповідником на Драгобраті підприємцям належить щонайменше 12 ділянок розміщених поряд сумарною площею біля 1,5 га. Майже всі вони призначені для рекреації та туризму.

Ділянки Грапинюків-Рибака

1 - 2123656200:08:001:0036, Грапенюк Петро Петрович; 2 - 2123656200:08:001:0114, Грапенюк Петро Петрович; 3 - 2123656200:08:001:0037, Грапенюк Петро Петрович; 4 - 2123656200:08:001:0045, Грапенюк Семен Петрович; 5 - 2123656200:08:001:0043, Рибак Василь Петрович; 6 - 2123656200:08:001:0044, Грапенюк Секмен Петрович; 7 - 2123656200:08:001:0421, Грапенюк Надія Василівна; 8 - 2123656200:08:001:0038, ТОВ «ОАЗА»; 9 - 2123656200:08:001:0035, Грапенюк Петро Петрович; 10 - 2123656200:08:001:0422, Грапенюк Надія Василівна; 11 - 2123656200:08:001:0041, Рибак Василь Петрович; 12 - 2123656200:08:001:0042, Рибак Василь Петрович; 13 - 2123656200:12:001:0020, Карпатський Біосферний Заповідник.

Директор КБЗ Микола Рибак конфлікту інтересів у виділенні землі в заповіднику під підйомник не вбачає. Каже, що будівництво розвиває державно-приватне партнерство і рекреацію в природних умовах, а також забезпечує сталий розвиток територій, прилеглих до спадщини ЮНЕСКО.

За словами природоохоронця, після підготовки документів витяг перейде у власність КБЗ, а вже підприємство («ОАЗА» - ред.) через Фонд держмайна візьме його в оренду у заповідника, що дозволить останньому отримувати додаткові кошти в свій бюджет.

«По суті підприємець будує витяг для нас. Це перший випадок, який ми пробуємо реалізувати і це дуже добре для нас. По цьому варіанту можна робити і для інших випадків, коли треба збудувати, наприклад, для полонинського господарства. Але з обов’язковою передачею на баланс заповідника», - переконує природоохоронець.

Джип-тури через заповідник

Ще один наслідок від сусідства Драгобрата і заповідника - це вплив від джипінгу. Маршрути пропонованих джип-турів по Свидовецькому масиву пролягають через Велику і Малу Близницю, Перший і Другий Жандарм. Вершини входять до складу Свидовецького заповідного масиву. Жодних КПП чи попереджень, що починається заповідна територія на хребті немає.

Автомобільшу екскурсію на Драгобрат і Свидовець пропонують як місцеві власники позашляховиків і радянських УАЗів в Ясінях чи Рахові, так і на туристичних сайтах. Вартість коливається від 400 грн за годину катання 3-4 пасажирів у місцевих до 2600 гривень за машину при заповненні онлайн-заявки.

Водій на горі Другий Жандарм в очікуванні туристів з Близниці, 20.10.2019 року

Українське природоохоронне законодавство забороняє джипінг на природно-заповідних територіях. Серед них ЗУ «Про природно-заповідний фонд» та наказ колишнього Мінприроди, що забороняє джипінг на територіях природно-заповідного фонду.

Директор заповідника Микола Рибак каже, що за цю проблему знає, але відслідкувати на полонині за водіями на Драгобраті важко, а тим паче притягнути їх до відповідальності в заповіднику можливості немає:

«На всіх наших КПП є жорстка вказівка не пропускати джипи. Але вони заїжджають за межами заповідника, з території Ясінянського держлісгоспу. Озеро Герешаска зараз дуже в поганому стані через джипінг, але воно не включене в заповідник».

Сьогодні в службі державної охорони Карпатського біосферного заповідника працює 141 людина. Це безпосередньо ті, хто мають виявляти і попереджувати порушення природоохоронного законодавства на заповідній території. Однак систематичні факти порушень, за які в Україні призначена кримінальна і адміністративна відповідальність, показують, що службовці не справляються.

Еколог ГО «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук переконана, що охорона у межах будь-якого об’єкту та території природно-заповідного фонду в Україні неефективна через недосконале і вже застаріле законодавство: «У ПЗФі випадки браконьєрства не рідкість. Джипінг взагалі став символом варварського туризму у горах, який офіційно рекламують в Інтернеті, пропонуючи свої послуги підприємці. Лісова охорона, яка повинна миттєво реагувати на правопорушення, немає ні засобів для швидкого реагування, ні відповідних повноважень».

Фахівець приводить приклад США чи Польщі, де лісова охорона фактично є підрозділами поліції, або ж наділені повноваженнями поліції та мають право здійснювати арешт правопорушника.

«Сфера охорони природи потребує реформування за західним зразком. Адміністрації заповідників та національних парків не повинні бути переобтяжені величезним штатом працівників, як це є сьогодні. При цьому служба охорони повинна мати повноваження поліції й бути добре технічно оснащеною. Підпорядковуватись та фінансуватись ця служба охорони повинна центральному органу, а не адміністраціям ПЗФу на місцях», - додає експерт.

Не зважаючи на неефективну боротьбу з лісовими порушеннями, сьогодні в заповіднику продовжують нарощувати території фонду за рахунок, здебільшого, лісу. В той же час більш вразливі до впливу людини території, такі як озера Свидовця і сам хребет, чомусь залишаються поза увагою установи, а відтак - і в небезпеці повного зникнення разом з червонокнижними видами.

Олена МУДРА для «Голосу Карпат»

Цей матеріал було підтримано проектом "OPEN Media Hub" за фінансування Європейського Союзу

Читайте також:

Поділитись:: Facebook; Twitter(X); Whatsapp; Telegram; Viber