06.09.2019 11:54
Віктор Пішковцій, який і повідав нам цю історію: «Особисто для мене, як мешканця міста Мукачева, було справою честі виграти судовий процес і зберегти історичну спадщину, пам’ятку архітектури – будівлю Ратуші для майбутнього покоління мукачівців!
Спочатку нам вдалося скасувати рішення «Про передачу адміністративної споруди на баланс Львівського виробничого об’єднання «Електрон» адміністративної будівлі по вул. Пушкіна, 2». Після цього рішенням Закарпатського облвиконкому від 21.02.1989 року №28 споруда була передана на баланс Головного управління архітектури та містобудівництва Мукачівської міської ради. Відповідне рішення прийняла і Мукачівська міська рада.
Вищезгадані рішення були затверджені розпорядженням представника Президента України від 11.06.1992 року № 117, і спірну споруду було зобов’язано повернути на баланс Мукачівського міської ради народних депутатів.
Але, не тут воно було… Керівництво інституту та АТ «Електрон» ігнорувало це рішення і категорично відмовлялося звільнити приміщення ратуші.
Тодішній Голова виконкому Мукачівської міської ради Микола Йосипович Роглєв доручив мені, як завідувачу юридичним відділом виконкому, подати матеріали до Арбітражного суду Закарпатської області для примусового переселення інституту.
Справа була настільки резонансною, що на судове засідання прибули навіть високопоставлені представники АТ «Електрон», в тому числі і генеральний директор Акціонерного Товариства пан Рибинок, їхні юристи та безліч консультантів, тобто «вся королівська рать».
Рішенням Державного Арбітражу Закарпатської області від 08.10.1992 року було зобов’язано відповідача НДТІ «Електрон» в тримісячний термін звільнити приміщення по вул. Пушкіна,2 в м. Мукачево і передати Мукачівській міській раді. Це рішення було оскаржене у Вищому Арбітражному суді міста Київ. Але і тут вони справу програли – рішення Арбітражного суду Закарпатської області від 08.10.1992 року було залишено в силі.
Не дивлячись на те, що справедливе рішення вступило в законну силу, відповідач усіляко зволікав і ухилявся звільнити приміщення ратуші, ставив усі можливі і неможливі перешкоди. Крапку в цій історії було поставлено тільки тоді, коли я змушений був подати матеріали до Мукачівського міськрайонного суду про примусове виселення відповідача. І тодішній голова Мукачівського міського суду – Іван Юрійович Рибар, виніс важливе для громадськості міста рішення про виселення відповідача із приміщення ратуші і передачу її у комунальну власність Мукачева!
І на завершення, цікава деталь. Після судового засідання генеральний директор АТ «Електрон» поцікавився у мене про те, мовляв, чому ми так вперто відстоюємо дану справу, адже вони ратушу з собою у Львів не заберуть? На що я йому відповів, що це є історична та архітектурна пам’ятка міста і гордість мешканців Мукачева. Заодно і я йому задав запитання: як би він поставився до подібної ситуації, якщо б їх знаменитий Львівський оперний театр включили в акції якогось підприємства у місті Мукачеві, наприклад – АТ «Трикотажна фабрика «Мрія» або «Мукачівприлад»? Він зніяковів, схвильовано та емоційно відповів, що це неможливо і цього бути не може, бо це їх архітектурна пам’ятка і гордість львів’ян… На мою думку далі коментарі зайві!»
Джерело: zakarpatpost.net
годинників, як на мукачівській ратуші, є всього п’ять на всю планету
Читайте на ГК:Безсоння врятувало закарпатця від "пекельного" явища (ФОТО)