Хто вони, герої наших сердець (ВІДЕО)

Реальні історії українців, чиї життя змінила війна на Сході та окупація Криму.

Про це інформує Західне регіональне управління Держприкордонслужби України-Західний кордон.

Її життя кардинально змінилося в червні 2014 року. Тоді історія Катерини Донцової — директорки Луганського обласного будинку дитини прогриміла далеко за межами України. Представники окупаційних адміністрацій Російської Федерації хотіли обманом вивезти 69 маленьких вихованців дитячого будинку до Ростовської області. Тільки завдяки сталевій волі, принциповій позиції Катерини Михайлівни та міжнародному розголосу цієї історії малюки та персонал дитячого будинку змогли залишитися в Україні.

«Наступного дня, уже своїми автобусами, ми поїхали до Харкова, — згадує ті події Катерина Донцова. — Я розподілила своїх дітей між двома дитбудинками та почала шукати для малечі новий дім».

Цей дім знайшовся майже одразу, у Сєвєродонецьку.

«Уже опинившись тут, у цій ситуації, я зрозуміла, що найголовніше для мене — це принцип і сьома заповідь матері Терези. У ній сказано: хоч би що ти будував роками, ти маєш бути готовий, що в будь-який момент це все може зникнути. Але ти не опускай рук і починай будувати заново».

До відродження Луганського будинку дитини доклали руку всі — і місцева влада, і міжнародні організації, і персонал закладу, який не захотів залишатися на окупованій території, і прості небайдужі люди. Уже восени Луганський обласний будинок дитини №2 зустрів своїх маленьких мешканців.

Сьогодні тут знайшла прихисток 51 дитина, яка залишилася без батьків. Незважаючи на всі негаразди, зокрема і на пережиту за час окупації смерть чоловіка, Катерина Донцова продовжує допомагати своїм вихованцям знайти нові сім’ї.

«Моє завдання просте: нагодувати, вилікувати і виховати малюка таким, щоб його захотіли всиновити, — підсумовує Катерина. — Зараз у нас тепло, затишно та солодко. Не вистачає лише одного — вітаміну М. Вітаміну «мама».

Нагадаємо, на Донбасі загинув молодий виноградівець (ФОТО)