Минулорічного грудня тодішні газети писали про чотирьох старожилів рідного краю – Ганну Юріївну Куруц із Березників на Свалявщині у тому числі.
Преса дала слово: матиме бабуся черговий день народження – залюбки привітаємо із фото. Інформація втішна: березницька жінка таки сягнула чергової межі свого життя. А ми, як і обіцяли, друкуємо світлину цієї бабусі з нагоди дев‘яносто восьмого дня її народження. Завдяки випадковому збігові обставин вона відсвяткувала його у День Перемоги у Другій світовій війні – 9 травня. Для мільйонів радісне, чудове та переможне свято.
Аж не віриться, але на бабусиній долоні – майже сто літ. Мине іще два роки – і вона, найстаріша мешканка цього села під Боржавськими полонинами вже нині, відзначатиме своє сторіччя. Кожен прожитий день, буде він сонячний, теплий або хмарний, наближатиме її до цієї унікальної дати. Нині таких поважних ювілярів на Свалявщині, на жаль, немає. Хоча наприкінці року в одному з сіл Полянської ОТГ така подія очікується. Це при умові, якщо Бог дасть чоловікові сили та снаги дожити до сотої осені.
Якщо відверто, то важко вимовити, уявити ці роки, а прожити – це перебути лихі та солодкі години, які припали на довгий-предовгий бабусин вік. Складається цей лік із понад тридцяти тисяч днів і ночей: і недоспаних, і подеколи голодних і холодних, і натруджених, стомлених, поморених та, одним словом, небезпроблемних. У цьому життєписі траплялося всяких неочікуваностей і непередбачуваностей. Згадати ту епоху, коли вона народилася на білий світ, то на календарі тоді був 1921 рік. Ще не жили наші батьки, і дідусі з бабусями виглядали молодо. Було це дуже давно. Якщо взяти історичну паралель, то ще Ленін був живий, а коли він помер, то їй ішов третій рік. Не було навіть СРСР, який існував менше, аніж живе бабуся. І це – факт!
У краї тоді панували переважно злидні, зовсім інша суспільно-політична формація, тобто березницьку довгожительку мати пеленала ще за …чехів. Сказати важко, що найбільше згадує зі свого дитинства, але щось таки пам‘ятає. Найперше дівоцтво, чоловіка, роботу у полі, на косовиці тощо. Безсумнівно, як народила та виховала дев‘ятеро дітей, що можна вважати материнським подвигом. Якби й нині такою щедрою була демографічна ситуація, то Україна котилася б не донизу в цьому плані, а мала б уже 60-70 мільйонів людей. Але... Це вже інша тема статті.
На цей раз однією з перших свою односельчанку прийшла привітати голова Березниківської сільради Олена Варга, якій щиро дякуємо, що і тоді, й зараз доброзичливо розповіла про цю нерядову сільську подію, де головна героїня – ювілярка Г. Ю. Куруц. Одразу видно, як уболіває за своїх людей ця мила, порядна, ділова очільниця. А ще каже: навідалася так, як того вимагає правило приходити на день народження. Ми одразу вгадали: не із пустими руками – подарувала цукерки у заквітчаній сумочці, а також в‘язку бананів. Перед тим тут були сусіди, з‘явилися деякі родичі: хто із добрим словом переступив поріг, хто приніс шоколадку, дехто інші подарунки з собою привіз. За словами бабусі, хотіла бачити всю фамілію, але такій мрії завадило клопітне життя. На них баба Анна мало розраховує, тож наперед припасла усі атрибути, які необхідні на крайній випадок: і одяг, і свічки, і прощальний лист. Заводить мову про гробницю, бо саме цим найчастіше переймаються люди старшого віку. Але дещо з одежі поїла міль, доведеться гардероб оновити.
Пані Олена з сільської влади – у житті скромна, не є прихильницею піару, тож навіть фото не зробила зі свого візиту до іменинниці та святкового спілкування цього травневого дня. Однак її інформація у виді есемесок виявилася цікавою. Приміром, старенька бабуся вже глухувата, недобачає, тож "головиха" мусіла з незвичною тональністю сказати, хто прийшов її привітати. Зачувши, що це сільрадівська очільниця, так міцно її обняла та пробувала, промовляючи «моя ти дитино», розцілувати. Навіть ціпок убік відклала, притримуючись за руку Олени Павлівни.
– Про що говорили? – цікавлюся. Моя співбесідниця зізналася: бесідували немало, бо й сиділи досить довго. Найперше, у чому зізналася бабка Куруцка, то з якимось неприхованим жалем відверто сказала, що торік паску ще пекла. А вже минулого Великодня не мала сили впоратися з цими хатньо-гастрономічними клопотами. Надіється, що наступного року сили відновляться та пасочку таки спече. Відтак гості-прихожанці побажала прожити рівно стільки, скільки років має сама. "Цифру 98 літ повторила десь із сім разів, – лагідно зауважує пані Варга. – Натомість я на вухо їй жартома та голосно сказала, що не проти, аби й ціла сотня набігла..." Бабуся резюмувала: старість – не радість, а слабість, що насувається зусібіч.
Ось на такій ноті завершилася "гостина" у старенької бабусі. Спільно зичили сельчанці Г. Ю. Куруц гарного настрою, а дожити до сто літ їй подумки бажало все село, хоча прибути до старожилки змогли лише одиниці. Отже, друзі, шануймо старість, особливо тоді, коли серед нас є столітні...
Юрко МИХАСЬ
Нагадаємо, Для жителів Ясіня відпочинок у парку перетворюється у справжнє випробування
Читайте на ГК:Трагічний ранок в області: відомі деталі смертельної ДТП на Закарпатті (ФОТО)Читайте на ГК:Смертельна аварія у Сваляві: під колесами авто загинула людина (ФОТО)
Читайте на ГК:Приїхав підтримати у фінальній битві: до Закарпаття завітала «Найсильніша людина України» і «Найсильніша людина світу» (ВІДЕО)