Свалявщина. Відтепер – одне життя на двох (+ФОТО)

Замість привітання: новим парам і до дня Валентина.

Сказане стосується плав‘янки Марини Клименко та мешканця Малої Мартинки Івана Бобаля й іще тринадцятьох пар Свалявщини, які поєднали свої долі першої суботи після Різдвяного посту нинішнього року. Звісно, про всіх, хто в ці дні шлюб реєстрував і весілля гуляв, кому співали "гірко", у сторінковому фоторепортажі не розказати та не описати. Тож будемо вважати, що вітальні речитативи стосуються всіх, хто відтепер крокуватиме життєвим шляхом удвох – чудові новостворені сім‘ї з‘явилися як у місті, так і в низці населених пунктів району. Нехай у них панує лад, царює добро та домінує здоров‘я. Це побажання особливо актуальне у переддень Святого Валентина, яке 14 лютого відзначають у всьому світі.    

Не буде перебільшенням, коли скажемо, що весільна забава, святкова гостина для кожної пари – це найочікуваніші, найрадісніші та найказковіші дні у їхньому житті. Для батьків, близьких, друзів молодої та молодого – вельми клопітні, бо вимагають часу, зусиль, терпіння та багато уваги до цієї важливої церемонії. Безперечно, вона, крім усього іншого, є приємною та напруженою, бо здавна так заведено, що така подія у житті молодих має запам‘ятатися й у спадок наступним поколінням передатися. Починаючи від сватання, заручин і кінчаючи яскравою фатою, модною сукнею для нареченої й сучасним весільним костюмом, який одягне молодий. Усе у переддень події, що у певній мірі змінює усталений, звичний ритм життя, шукається з наполегливістю, ретельністю й старанністю. Звісно, маються на увазі смаки молодят, модні тенденції й у немалій мірі ціна. А ще: хтось любить вільний стиль, дехто віддає перевагу костюму-трійці, враховуються також поєднання кольорів одягу та взуття. Одним словом, модні ідеї чоловічого образу мусять гармоніювати з вбранням нареченої, аби вони були одним цілим і переводили думки на любовний лад. Однак ці питання – тільки половина проблем весільно-урочистої процедури. Бо ще треба подбати про інші ритуали, найперше домовитися про місце й час реєстрації шлюбу, святкове облаштування приміщення, замовити машини для ескорту, тамаду, який зміг би і заспівати про "два серця", і публіку розвеселити, за музиками назирати, наїдки-напитки контролювати й за інші процедури не забувати: фотографування, привітання, феєрверки тощо. Безперечно, одні святкують скромно, інші шикарно, а є такі, що полюбляють гоститися бучно, мало не по-королівському. Щоправда, останнім часом у моду входять міні-весілля, чим заощаджують як батьки, так і молодята. Правду кажуть, що сім‘я щаслива не кількістю весільних гостей, а вмінням жити дружно та розв‘язувати проблеми розумно...   

Отже, статтю продовжуємо саме про них (молодят – автор), до того ж у популярному публіцистичному стилі, який сприймається не тільки зацікавленими сторонами, але будь-якою читацькою аудиторією. Та, попри усе, відкрию невеличку таємницю, чому вирішив у публікації розповісти про чарівну вродливицю Марину Клименко й елегантного, стильного й скромного Івана Бобаля. Між іншим, про їхнє цьогорічне "зимове" весілля довідався з власних журналістських джерел раніше, інформацію про що невдовзі вони підтвердили. Тож ретельно слідкував, аби через заклопотаність не "прогавив" цей момент. Крім цього, молода – моя землячка. Знаю її мамку Марію Йосипівну, завідуючу Плав‘янською початковою школою. А молодша сестра Марини Євгенія – студентка поліграфічної академії у Львові ім. І. Федорова, майбутній журналіст. Енергійна, весела й життєрадісна дівчина – зараз практикується у мерії Львова під опікою А. Садового. Одним словом, радий був, що така довгоочікувана мить настала. А коли зустрів Івана, то одразу ж запитав, мовляв, ну що, допарубкувався? Співбесідник вловив мою фіґлю, але щиро відреагував запитанням: скільки ж можна холостякувати, невже таку красуню, як Марина, можна від себе відпускати? Погодився: наречена не тільки красива, але й розумна, мила, добра, маючи юридичну освіту, займається улюбленою справою – правознавством. Іван – також юрист, як і його покійний батько, теж, до речі, називався Іваном й іще Івановичем. Свого часу закінчив юрфак Львівського державного університету ім. І. Франка. Одружився на односельчанці Оленці Грабар, яка тоді була молоденькою студенткою Свалявського політехнікуму (нині вона працює секретарем Тибавської сільради). Крім Івана, у сім‘ї є ще один син – 37-річний Василь. Живе у Словаччині. Із дружиною Лількою та дітьми приїхали з такої далечині й стали гостями урочистої реєстрації шлюбу. Автор цих нотаток мало кому розповідав, але у біографії і такий штрих надбав – два дні гуляв-співав у Малій Мартинці на весіллі Оленки й Івана Бобалів. Коли згадав про це у присутності молодих – ледь повірили, що мені довелося бути свідком цієї веселої сільської забави. Запитую в Олени Василівни, що скаже про невістку Марину? Коментує: навіть не думала, що таку гарну дружину матиме її син, який, переконана, усім серцем її любитиме та "на руках" носитиме. А вона – шануватиме, бо такої файної до хижі газдині, як ружа, навіть не чекала. Якось запитав Марину, де вона познайомилася з Іваном, на що відказала: як юристів, їх дороги часто пересікалися, тож давно зналися. А потім настав такий час, коли серце розкрилося у почуттях й з коханим бути поруч на все життя захотілося...

Цього, а також разом крокувати однією дорогою, жити душа в душу, не дивлячись ні на які "хмари", перепони, труднощі, спокуси, цій прекрасній маломартинківсько-плав‘янській парі щиро, мило, сердечно побажала начальник райвідділу державної реєстрації актів цивільного стану Надія Іванівна Тимків. Цю службу, де щотижня "народжуються" нові свалявські сім‘ї, вона очолює із 1989 року (перед нею тут працювала її мати, а ще раніше функцію іршавського нотаря з аналогічними обов‘язками виконував її дідусь). За цей період тисячам молодят вона бажала міцного здоров‘я, безмежного щастя, благодаті, зажитку, привітне, співчутливе ставлення одне до одного, духу палкого кохання у серцях, бути поруч у радощах та в горі, вірними до кінця життя. Філолог за фахом (хоча має аж три освіти, юридичну в тому числі), висловлює свою думку чітко та професійно, кожне її слово звучить мудро, свіжо, вагомо, та навіть жести, інтонація, порух обличчя на присутніх діють позитивно. Зауважує: з молодятами працює індивідуально, тобто проводить своєрідну співбесіду, властиву тільки цій установі. Спілкується нешаблонно, мимоволі навіть цікавиться, з яких родин молодята, де буде весілля, хто тамада, де планують жити тощо. Реєстрація одруження в РАЦСі – невід‘ємна частина весільного торжества. Багато хто хоче, аби саме досвідчена Надія Іванівна проводила цей святковий для молодих ритуал. Головний розпорядник під час реєстрації шлюбу та начальниця цієї установи в одній особі, прагне зробити все так, аби "візит" молодим людям запам‘ятався на все життя, аби цей день став особливим у їхній біографії. Тож нерідко побажання, настанови, поради, які ніколи з її вуст не звучать "протокольно", зачіпають за живе, бентежать, викликають щирі почуття, емоції тощо. На фото добре видно, з якою радістю ця зичлива жінка-керівник подає золоті перстені подружній парі, які є символом незгасимого кохання та сердець єднання, лебединої вірності. А потім вручає свідоцтво про реєстрацію шлюбу та насамкінець каже, що лад, який повинен між ними панувати, – для сім‘ї клад, посмішки та сльози щастя – найвища для неї винагорода. Наголошує на такій важливій у "спільному поході" життєвою стезею незаперечній тезі, як уміння шукати компроміси. А ще бажає кожній парі мати багато діточок, виховувати їх здоровими та на радість батькам, дідусям і бабусям. Адже старше покоління завжди хоче мати онуків. Розписати усю цю важливу церемонію – забракне газетної шпальти, то ж ми, як кажуть, подали її епізоди тільки конспективно.

Про цю серйозну, відповідальну, чесну та принципову, але водночас чуттєву, добродушну жінку на теренах реєстрації шлюбів і народжень (РАЦС виконує також інші важливі функції) ходить гарна слава. Висловити так напуття, повчальні слова, як це вміють у Сваляві, можуть не завжди та не всюди готові. До речі, Н. І. Тимків також готується до Святого Валентина, бо цей день є особливим і для неї святом особистим, адже почувається причетною до створення нових щасливих сімей, цим самим формуючи демографічну політику. Від неї переймають життєві уроки молодші колеги в області, голови та секретарі сільських рад Свалявщини, які фактично "вдома" виконують такі церемоніальні дії. З інтернет-джерел вдалося дізнатися, що однієї суботи весільні музики грали та гостей веселитися скликали у приміському селі Стройне, де свої долі в одну "єднали" місцевий парубок Юрко Чаклей і чарівна Нелька з гірської Воловеччини. Зважаючи на те, що село немале, а ще, крім усього іншого, має такі ресторани, як "Троя", Імперія", які вважаються кращими гастрономічними закладами всієї Свалявщини, сюди завше поспішають ті, в кого весілля. В одному з них і відзначали цю подію красивий юнак зі Стройного й хороша наречена з сусіднього району. А доля, за переказами очевидців, звела їх на заробітчанській ниві за кордоном, куди обоє подалися кілька років тому. Поїхали по одному, а повернулися звідки в "парі" – таке нині трапляється часто, адже люди, молоді в тому числі, тобто неодружені й холостяки, закохуються і одне з одним хочуть бути разом усе життя. Тож коли у сільраді тривала реєстрація цього шлюбу, її секретар Галина Данканич у своєму вітанні також намагалася знайти найтепліші, найдобріші, найприємніші слова про любов, про єднання сердець, кохання, про цих молодих людей, які створили, слід сподіватися, міцну українську сім‘ю. А мине час, і вони, Бог дасть, стануть батьками, за них порадіють їхні рідні, близькі, друзі. Отже, щасливої життєвої дороги, чарівне стройненське подружжя. Лишень шкода, що так мало світлин із цієї славної події у вашому молодому житті з‘явилося в Інтернеті – ви такі чудові та славні, тож сім‘ю цінуйте, діточок плануйте. Згадайте, як співає Ігор Нетлюх у пісні "Молодятам гірко", та від цих істин не відступайте!  

 

А тепер – роздуми-статистика з приводу весіль, розлучень за останні кілька років. Стройненська пара Чаклеїв, Марина й Іван Бобалі, а також по два "новоспечені" подружжя у Сускові, Голубиному, шість свалявських новозареєстрованих сімей – це старт у цьому році, неповна, як мовиться, статистика "одружень" недавнього суботнього дня. Розлучення, на щастя, тільки одне! Отож, ретельно проаналізувавши, можна прогнозувати, що очікується щедрою на шлюби свалявська земля. Але підсумки підбити зможемо рівно через рік – у січні 2020-го. Першою всієї душею радітиме позитиву Надія Тимків, яка любить свій край, милується його свіжістю, красою рідної Свалявщини. Вона – її кровна сторона, і ця жінка так хоче, аби в місті, у селах більшало родин, аби вони частіше збиралися за сімейним столом і співали, наливали та гуляли, файні дати, у т. ч. весілля, дні народження гуртом відзначали. Начальниця РАЦСу для медія охоче надала дані про реєстрацію шлюбів і розлучення за останні три роки, які яскраво свідчать про наявні національні проблеми. У 2018 р. – зареєстровнао 261 шлюб (95 у місті – решта в селах Керецьки, Неліпино, Поляна, Стройне, Дусино та по одному-два в менших населених пунктах) й 14 розлучень. Натомість 2017-й залишив таку мітку: 266 одружень (у місті – 93 і в сільській місцевості 173) й 9 розірвань сімейних вузів. Ще "привабливішим" можна назвати 2016-й: 300 шлюбів (107 у райцентрі й 193 у селах) і 10 сімей не зуміли пройти дистанцію "удвох" – розлучилися. Якщо «заглядати» іще далі,тобто «вглиб» століття, то шлюбів тільки більшатиме. Словом, особливого оптимізму цифри (крім розірвання сімейних союзів) не вселяють, однак усі повинні думати-гадати, як "вирівняти" демографічну криву, адже зменшення весіль тягне за собою низку інших соціальних проблем: зміліє потік народжень, не буде кого водити в дитсадки, у перші класи тощо. А там: скорочення медсестер, акушерок у пологових установах лікарень, працівників дошкільних установ, в учительських лавах і далі про колу. Хто буде одружуватися, народжувати дітей через "енну" кількість літ, якщо новоспечені батьки виховуватимуть до одному-двоє діточок? Чи не тому у РАЦСі (не тільки свалявському) з приводу демографії б‘ють на сполох і водночас радіють, що молоді люди шукають "половинок" і несуть заяви, аби зареєструвати шлюб, запланувати весілля й створити сім‘ю. Удвох іти життєвою дорогою якось веселіше – отже, любі друзі, даруйте «валентинки» та кохайтеся...

Михайло Нагірняк